Мене у ній хрестили, моїх батьків, дідусів і бабусь. З неї їх відправляли на вічний спочинок. Тут молилися Січові Стрільці, воїни УПА, герої Майдану і герої українсько-московської війни.
У церкві парохами були визначні священики і родини нашого краю. В селі парохом був о. Орест Коновалець – стрий Провідника, що впав від московської руки, – Євгена Коновальця. Добрий слід у селі залишили отці Пясецькі, вихідці з широковідомої родини.
Церква пережила дві татарські навали та важкі бої, що точилися в селі в часі І світової війни.
В 1944 р. московсько-більшовицькі партизани спалили частину села, але святиню люди врятували. Очевидно Пречиста рятувала її своїм Омофором.
В 1927 р. парохом с. Великого Поля став видатний церковний і громадський діяч о. Микола Волковський. Саме він активізував сільську громаду, заснува при цій церкві осередок Українського Католицького Союзу, Братство Христового Серця, Братство Богородиці Неустанної Помочі, Братство Тверезості і унікальний церковний хор. В селі проводилися багато чисельні місії на які прибував владика Бучко. Уже по війні о.Волковський розбудовував християнське життя серед наших втікачів від більшовицької повені у Німеччині та США. Нагадаймо читачам, що рідною тіткою о. Волковського була Марія Волковська – дружина першого президента України і видатного історика М. Грушевського, якого, як і всю його сім’ю та родину знищили московські карателі.
Жителі Великого Поля гордилися і пильнували свій стародавній храм.
Перші москалі, як їх тоді «величали», не зачіпили церкви, не знищили його і фашисти, хоч хотіли зняти чудові дзвони, але жителі заховали їх у лісі, і понині їх не знайдено. Другі «визволителі» закрили цю церкву. До її закриття парохом був Степан Пясецький і саме в церкві і в нього на плебанії перебував головнокомандувач УПА генерал Р. Шухевич та полковник-політвиховник і відомий повстанський публіцист Осип Дяків-Горновий, який разом з керівництвом львівської округи ОУН, поліг у криївці неподалік села. Ми із о. Степаном Гриньковим віднайшли криївку і нині тут музей. Отець С. Пясецький сповідав, хоронив повстанців, але був виданий сексотом і помер від страшних катувань.
Довгі роки жителі села боролися за відкриття церкви і нарешті такий дозвіл було надано тодвшньою радянською владою, але ця древня українська святиня опинилася в лоні Московської патріархії, діяльність якої ніколи не була сумісною з українським національно-духовним життям. В селі йшли гострі конфлікти між прихильниками «русского мира» і греко-католиками. Нарешті влада дозволила почергове відправлення служби Божої.
Місцевий парох РПЦ вперто тримався за цю маленьку парохію.
До нинішнього дня парохія Московського патріархату, що у с. Великому Полі залишилася єдиною у всьому Яворівському районі.
Я часто виступав у селі на урочистостях чи мітингах, посвячених історії національно-визвольних змагань, але я ніколи не бачив поряд місцевого пароха – ревнивого захисника Московського патріархату.
І ось, на 25 році нашої незалежності, частина вірян РПЦ-УПЦ-МП вирішила перейти у лоно УАПЦ. Нема, звичайно, єдності у вірян. Московська церква глибоко пустила коріння в душі місцевих жителів, що засвідчувало їх вперту боротьбу з греко-католиками. В день, коли мав зібратися черговий сільський сход – церкви не стало. А тут були, крім самого храму, унікальні ікони, церковні книги і чудовий іконостас.
І це в селі, де в УПА вступили понад 30 вояків і кілька сотень жителів села було вивезено в Сибір. В лавах Червоної армії загинуло найбільше чоловіків з колишнього Янівського району.
Багато жителіа села переконані, що це був явний підпал і компетентні органи моли б встановити особу злочинця, який підняв руку на найсвятіше.
Годі вгамувати почуття душевного болю за втраченою святинею.
Розплатилися за свою байдужість і місцеві греко-католики, бо ж храм мав би повернулися у лоно своєї Церкви, ще у 1991 р. Очевидно забракло рішучості і волі. Дивувала завжди позиція тих великопільців що з люттю, глибокою ненавистю та впертістю захищали позицію Московської церкви, перетворившись таким чином в адептів «русского мира».
Я мріяв відкрити туристичний маршрут у це село, де б допитливі туристи, а особливо молодь, могла милуватися і вивчати унікальну церкву нашї народної архітектури, де можна б було помолитися на могилах вояків, що спочивають поряд з церквою, відвідати плебанію, де жили у свій час видатні історичні особистості о. О. Коновалець, М. Волковський, С. Пясецький і де побували Р. Шухевич та О. Дяків. а ще відвідали б музей-криївку у лісі неподалік села. Тепер цього не буде!
Очевидно, російський патріарх Кіріл, потираючи руки вимовить: «Ні вам, ні нам».
А жителі с.Великого Поля нехай пожинають плоди своєї байдужості.
ІА "Вголос": НОВИНИ