«За кого мені голосувати?» — одне з найпопулярніших запитань, яке ставить собі людина напередодні виборів. Мало хто з нас перечитує програми кандидатів, цікавиться їхнім минулим чи, хоча б задумується, що такий на посаді Президента зможе змінити. Частині людей легше послухати, що стосовно цього всього думають їхні друзі, сусіди чи колеги і на основі такого своєрідного «аналітичного дослідження» зробити вибір.
Але й технології не стоять на місці, і штурмом на волевиявлення українців сьогодні йдуть «Фейсбук», проплачені статті, написані за сценарієм політичні ток-шоу та навіть заборонені в Україні соціальні мережі. Перший став чудовою ареною для просування всіх перерахованих ресурсів. Проголосувати за того, хто лідирує в придуманому рейтингу, стало для нас рятівним колом, яке допомагає звільнитися від відповідальності.
За різними дослідженнями, топ-політики країни проплачують четверту частину матеріалів про себе, а кількість «джинси» в окремих українських виданнях перевищує позначку у 70 %.
То чому ж українці довіряють всьому, що читають в Інтернеті та бачать із екранів? Чи вдасться нам протистояти «підказкам» під час виборів, та як не стати маріонеткою соціальних мереж?
Про це «Вголос» питав у експертів.
Сергій Таран, медіа-експерт, співзасновник Інституту масової інформації
ЗМІ, як і політичні шоу, у час виборів використовують в усіх країнах демократії. Єдине, що відрізняє Україну це те, що в нас емоція відіграє набагато більшу роль у волевиявленні виборців, аніж раціональне міркування. Найкраще донести емоцію — це якраз шоу, які стають засобом, за допомогою якого політики змагаються. З одного боку це добре, бо означає, що кожна думка може бути сказана, а з іншого якість виборів не найкраща, бо ми обираємо тих людей, котрі можуть гарно говорити, щось гарно обіцяти, виправдовуватись, або звинувачувати, але не обов’язково гарно робити. Тому це демократичний вибір, але неякісний.
Щодо рейтингів, які часто з’являються в Мережі, не всі вони є брехливими, але й не всі є правдивими. Насправді виборець повинен зрозуміти, що він зараз обирає менеджера країни, який буде відповідати за безпеку та міжнародні відносини, і саме це має нами керувати. Тож переглядаючи рейтинги, треба брати до уваги репутацію компаній, які їх роблять, досвід їхніх попередніх досліджень і просто здоровий глузд. Треба цікавитися партійними кампаніями партій, їхніми структурами. Не можна сліпо «перепощувати», треба думати, кому вигідно те чи інше. Це загальні правила інформаційної гігієни.
Олена Голуб, медіа-експерт, керівник аналітичного відділу Інституту масової інформації
Протидіяти соціальним мережам ніхто не має змоги, окрім як вийти з них. Безперечно, там є багато всього. Ми вплинути на це не можемо. Зараз є чимало людей, котрі перебувають у соціальних мережах. Якщо маніпуляції проводять на професійному рівні, то доволі великий відсоток користувачів здатен їм піддатися. «Джинсу» у нас теж не розрізняють, оскільки медіаграмотність користувачів на невисокому рівні, та й проплачені матеріали, які не марковані як реклама, сприймаються як журналістські, то ж довіра до них є високою.
«Не всі розуміють, що це не журналістика, а прояв маніпуляції, без якого наші політики чомусь виборчої кампанії вже не уявляють»Не всі розуміють, що це не журналістика, а прояв маніпуляції, без якого наші політики чомусь виборчої кампанії вже не уявляють. Чим більше людей користуватимуться соціальними мережами, тим більше окремі представники будуть вчиняти на них вплив. З часом з’являтимуться й інші методи комунікації, і розповідати нам за кого голосувати будуть уже там. Це еволюція, яку ніхто не може зупинити.
Юрій Луканов, громадський діяч, колишній голова Незалежної медіа-профспілки України
"Фейсбук" — це політичний скальпель, яким можна як зробити операцію, так і зарізати. Усе залежить від того, хто і як його використовує. Якщо ті чи інші політики, політичні сили, або навіть бізнесмени використовують "Фейсбук" із позначкою реклама, то це нормальна річ. Але якщо його користувачі намагаються впливати якимось незаконним чином, то це вже погано. Сьогодні існують цілі армії «тролів», які ходять по Мережі, коментують пости прихильників тих чи інших політиків. Чи можна назвати це порушенням закону, не знаю, але явище однозначно негативне.
Ближче до виборів у мережі почнеться вельми помітна маніпуляція. Наше суспільство сприймає все серцем, а не розумом. Таких користувачів повно, вони ведуться на фейки. Варто звернути увагу й на Москву, яка впливала на вибори за кордоном, тож не відмовиться скористатися цією зброєю і в Україні, а це означає, що в Інтернеті з’явиться багато брехні.
ІА "Вголос": НОВИНИ