Усього, за даними ресурсу lenin.tilda.ws, їх було 5500, а вже за станом на березень 2016 року залишилося 1100.
Монументів вождю комуністів в Україні за часів Радянського Союзу не було лише у трьох районних центрах: Іршава Закарпатської області, Стара Вижівка Волинської області та Шумськ Тернопільської області.
«Ленінопад» в Україні розпочався 1 серпня 1990 року і триває досі. Пам’ятники Леніну демонтували, попри скептицизм місцевих мешканців, офіційні заяви пленуму Комуністичної партії УРСР та негативні публікації в засобах масової інформації. Серед тодішнього місцевого населення лунали заклики вберегти пам’ятники Леніну, наголошуючи на історичній спадщині (мовляв, історія не винна), архітектурній цінності та існуванні важливіших проблем, зокрема економічних: низькі зарплати, безробіття, ріст цін.
Заголовки газет тодішнього часу
Процес «ленінопаду» супроводжували багатолюдні зібрання та часто навіть конфлікти між противниками та затятими симпатиками червоного вождя.
Перший Ленін упав у м. Червоноград Львівської області 1 серпня 1990 року
Перший Ленін упав у Червонограді 1 серпня 1990 року, це спричинило небачений раніше резонанс у СРСР.
Рішення про демонтаж пам’ятника ухвалила Червоноградська міська рада через масовий мітинг шахтарів.
Ось як писала про той день газета «Шахтар Червонограда»:
«З самого ранку точилися дискусії біля підніжжя пам'ятника. Люди висловлювали свої міркування, пропонували представникам ради нові варіанти. Рішуче була налаштована захистити монумент невелика група мешканців... Не встиг ступити на площу, як почув від літньої жінки, яка, на жаль, не назвалася: «Це історія. Бо ж стоять пам'ятники видатним полководцям, то чому не повинно бути і цього пам'ятника? Не Ленін винен, що послідовники зруйнували систему, про яку він мріяв»... «Це безумство», – тільки й сказав він [інший захисник Леніна]. Протилежної думки дотримувалися ті, хто постраждав у роки панування комуністично-адміністративної системи. «Геть засновника диктатури із площі!» – одностайно вимагали вони».
Після падіння пам’ятника місцевий прокурор звернувся до Львівської обласної ради, вимагаючи перевірити законність рішення Червоноградської міськради та скасувати його, але депутати Львівської обласної ради відмовилися це робити. Тодішні газети, зокрема «За вільну Україну», писали, що демонтованого Леніна перенесли на відкритий склад міського управління комунального господарства.
Газета «Вільна Україна» демонтаж пам’ятника Леніну назвала «актом вандалізму». У ній вийшла публікація голови Товариства охорони пам’яток історії та культури, академіка АН УРСР Петра Толочка, який писав, що історії не потрібно мстити.
«Наші попередники й справді наробили помилок. Та це вже історія. Її потрібно вивчати, пояснювати і навіть осуджувати, тільки не виправляти. З упевненістю можу сказати, що дії, подібні до червоноградських, не сприятимуть справі соціального примирення. Вони неоднозначно сприймуться населенням. Неминуче призведуть до національного непорозуміння. Хотів би закликати всіх причетних з даною проблемою не поспішати зі швидким судом. У нас для цього немає морального права», – писав академік Петро Толочко.
Зараз на місці пам’ятника Леніну в Червонограді стоїть хрест із розп’яттям Ісуса.
Другий Ленін упав у Тернополі 8 серпня 1990-го
Демонтовували радянського ідола відповідно до офіційного рішення другої сесії двадцять першого скликання народних депутатів Тернопільської міської ради від 18 липня 1990 року, в якому йшлося, що національно-культурне відродження немислиме без повернення місту історичного обличчя, вшанування і увічнення визначних людей України, а також дотримання історичної справедливості, тому фактично одним рішенням у місті демонтували всі пам’ятники радянської епохи, серед яких був і монумент Леніну.
«Демонтувати (перенести) пам’ятник В.І.Леніну, Я.Галану, В.Затонському, К.Марксу у Тернополі до 450-ліття 3. Комісії по культурі і національному відродженню з архітектурно-художньою Радою при міськвиконкомі при залученні творчих спілок дати висновки про художню цінність пам’ятка М.Горькому. Виходячи з пропозиції заборони пропаганди культу сили, демонтувати у громадських місцях всі пам’ятники військової техніки», – йшлося в офіційному рішенні сесії.
Для міста це було загальномасштабною подією, як згадує корінна тернополянка Ірина Максимів, на демонтаж Ілліча тоді прийшло подивитися ледь не все місто: одні раділи, інші, особливо російськомовне населення, були проти, інші ж боялись. Але попри це Ленін таки впав.
«Це була знакова подія для мого рідного міста, бо вона стала підтвердженням того, що Тернопіль завжди був історично європейським містом. В 1990 році Тернопіль позбувся й інших радянських символів. Я особливо добре відчув, наскільки ця подія знакова була для тернополян, коли за день до знесення минав пам’ятник Леніну в Києві. Це не просто пам’ятник, це дзеркало городян, їхнього світогляду й орієнтирів. Тернопіль споконвічно був частиною Європи, а тому ті події були лише підтвердженням цього», – каже краєзнавець, історик, автор документальних фільмів про Тернопіль Тарас Циклиняк.
Стояв пам’ятник Леніну в центрі міста, на Майдані волі, на його місці тепер монумент Данилу Галицькому.
Третій Ленін упав у Миколаєві Львівської області 15 серпня 1990 року
У Миколаєві міська рада ухвалила рішення про демонтаж пам’ятника Леніну ще 15 травня 1990 року, але через тиск міліції, прокуратури та КДБ процес відклали.
Демонтувати вождя комунізму вдалося тільки через три місяці, тоді це питання вкотре винесли на рішення сесії і, оскільки місцевий прокурор не заперечував, офіційно пам’ятник просто перенесли в райкомунгосп. Того дня в Миколаєві був багатолюдний мітинг, люди прийшли спостерігати за падінням вождя.
Четвертий Ленін упав у м. Коломия Івано-Франківської області 17 серпня 1990-го
Рішення про повалення пам’ятника Леніну в Коломиї ухвалили на сесії міської ради, тоді 70 місцевих депутатів проголосували за його зняття.
Демонтували Леніна вже надвечір, проте з великою кількістю глядачів, після цього вождя перевезли на єврейське кладовище.
На місці Леніна в Коломиї тепер стоїть пам’ятник Тарасу Шевченку.
П’ятий Ленін упав у Надвірній Івано-Франківської області 28 серпня 1990 року
У Надвірній стояв пам’ятник маленькому Леніну в центрі містечка. 26 серпня 1990 р. на міському стадіоні «Нафтовик» відбулося народне віче, яке організували осередки національно налаштованих сил. Тоді до райцентру прибуло 10 тис. осіб зі всього району. У рішенні, ухваленому там, було наголошено, що «основною причиною кризи у політичній, економічній та духовній сферах суспільства є Компартія та стара система, яку потрібно демонтовувати», а вже 28 серпня в місті впав Ленін.
Тепер на місці пам’ятника Леніну встановили монумент воїнам-афганцям.
Шостий Ленін упав у м. Борислав Львівської області 4 вересня 1990-го
4 вересня в м. Борислав відбулася сесія міської ради, тодішній міський голова Борислава Володимир Копись у своїй книжці мемуарів «Мої роки, моє життя належать Україні» згадує, що той день був визначальний для мешканців міста.
Перед міською радою зібралися жителі Борислава, очікуючи на доленосне рішення про демонтаж пам’ятника Леніну. 54 голосами депутатів Бориславської міської ради затвердили рішення демонтувати в місті два пам’ятники – Леніну та Горькому.
«Оголошую перерву і по радіо звертаюсь до мешканців міста із запрошенням прийти на майдан біля міської ради для останнього плювка на потвору. Виходжу на майдан, народ вітає оплесками, а ветерани ОУН-УПА під командою Михайла Оленича і Петра Паламара несуть «почесну варту» біля вождя. Вдивляюсь у вікна третього і четвертого поверхів, де були світлиці працівників МК КПУ, і бачу заплакані очі вірних партійців. Даю дозвіл на демонтаж – і до вождя наближаються вантажний автомобіль і піднімальний кран. Повертаючись до кабінету, телефоном запрошую Львівське телебачення прибути до Борислава, щоб задокументувати останні хвилини перебування вождя світового пролетаріату в Бориславі. Мене немов магнітом тягне на місце демонтажу, і я виходжу на майдан. Такелажники накидають на шию і на ноги вождя петлі, а Станіслав Кутковський відкручує гайки з анкерних болтів, якими прикручений пам’ятник до п’єдесталу», – згадує Володимир Копись.
Сьомий Ленін упав у м. Дрогобич Львівської області 5 вересня 1990 року
На другій сесії Дрогобицької міської ради депутати 83 голосами «за» підтримали звернення головного архітектора міста, який вимагав забрати Леніна з центру та повернути Дрогобичу історичний вигляд. Напередодні міська рада проводила опитування, під час якого більшість населення міста висловилася за зняття комуністичного ідола з центру міста.
Скидали Леніна ввечері 5 вересня, газета «Вільна Україна» писала, що на цю подію прийшло подивитися кілька сотень мешканців Дрогобича. За спогадами місцевих мешканців, спочатку Леніна демонтовували автокраном, а коли побачили, що так скинути вождя не вдасться, до справи долучилися газозварювальники. Падав Дрогобицький Ленін під свист та вигуки місцевих мешканців.
Восьмий Ленін упав у м. Винники Львівської області 14 вересня 1990-го
Пам’ятник Леніну у Винниках демонтували одночасно з львівським вождем. Тому на демонтаж пам’ятника Леніну у Винниках прийшла подивитися невелика кількість місцевих мешканців. Спочатку скинути Леніна не вдалося, тоді люди почали молотком розбивати пам’ятник вождю. Після демонтажу Леніна завантажили на причеп автомобіля та вивезли.
Дев’ятий Ленін упав у Львові 14 вересня 1990 року
Пам’ятник Леніну у Львові стояв перед театром опери та балету ім. С. Крушельницької. Червоному вождю судилося простояти там 38 років.
А вже 14 вересня 1990 року на позачерговій сесії Львівської міської ради депутати ухвалили доленосне рішення: демонтувати пам’ятник Леніну. За це проголосували 118 народних обранців.
В ухвалі сесії міськради від 14 вересня 1990 року йшлося: «Демонтувати пам’ятник Леніну на площі перед театром опери та балету. Виконавчому комітету провести демонтаж пам’ятника та забезпечити його збереження. Доручити міськвиконкому вирішити долю пам’ятника, узгодивши це питання з радою міністрів УРСР».
Газета «Молода Галичина» написала, що це рішення про демонтаж було ухвалено через злочини комуністичного режиму: «На сесії констатували, що теорія ленінізму зазнала повного краху, її застосування в сфері державного будівництва призвело до знищення мільйонів невинних людей, зокрема і мешканців Західної України. Враховуючи невідповідність стильового виконання та розміщення пам’ятника Леніну перед театром опери та балету, і спираючись на волю переважної частини виборців, які в особистих зверненнях вимагали усунути пам’ятник Леніну з центральної частини міста та на колективні вимоги, Львівська міськрада прийняла рішення демонтувати пам’ятник».
Демонтаж пам’ятника Леніну проводили ввечері, о 18:55. На центральній площі міста, за даними тодішніх ЗМІ, зібралося близько 50 тисяч людей. Між противниками та прихильниками зняття Леніна трапився конфлікт, були навіть бійки.
Журналістка Вікторія Андрєєва в газеті «Молода Галичина» описала конфлікт, який трапився під час демонтажу Леніна: «Я не за те, щоб у центрі Львова був пам’ятник Леніну. Але я ще більше проти того, щоб у місті, яке бореться проти тоталітаризму, дерли прапори, якого б кольору вони не були».
Студент Олександр Торський у тій же газеті написав, що навіть після падіння комуністичного вождя львів’яни не поспішали розходитися, натовп просто стояв та спостерігав за місцем, де ще нещодавно стояв вождь.
«Не знаю, скільки львів’ян зібралося в п’ятницю 14 вересня на майдані біля оперного, щоб подивитись на демонтаж, але протиснутись до постаменту було неможливо. Усі хотіли подивитись, як зникає ідол канонізованої ідеології», – написав Олександр Торський.
Коли демонтували пам'ятник, виявилося, що він стояв на уламках надгробків та хрестів з Янівського та Личаківського кладовищ. Деякі львівські ЗМІ іронічно констатували, що у фундаменті ленінізму насправді лежали надгробки. За іронією долі, пам’ятник Леніну у Львові переплавили на монумент Жертвам комуністичного режиму.
Десятий Ленін упав у Самборі Львівської області 17 вересня 1990-го
Пам'ятник Леніну в Самборі стояв на площі Ринок, демонтували його згідно з ухвалою позачергової сесії міської ради 17 вересня.
Після зняття вождя помістили на склад, а 2010 року пам’ятник Леніну переплавили на монумент Матері-України. Тепер він стоїть на тому самому місці, де раніше був пам’ятник Володимиру Іллічу.
Марія Бойко, «Вголос»
ІА "Вголос": НОВИНИ