Посольство Німеччини в Україні відмовило у видачі шенгенської візи срібному призеру Олімпіади-2016 в Ріо-де-Жанейро українському борцю Жану Беленюку. Про це спортсмен повідомив на своїй сторінці у Facebook.
За словами Беленюка, це вже вдруге німецьке посольство відмовляє йому в отриманні візи. «Першого разу причиною вказали те, що «незрозуміло, за які кошти буду проживати в Німеччині» – мовляв, моя зарплата занадто мала. А другий раз, при подачі вже на шенгенську візу, в офіційному документі про відмову зазначено наступне: «Надана інформація щодо мети та умов запланованого перебування не була переконливою», – йдеться в повідомленні.
Український спортсмен виступає за німецький бійцівський клуб, але посольство, очевидно, не вважає поїздку на змагання поважною причиною для візиту. Беленюк також повідомив, що сьогодні має намір подати в посольстві апеляцію.
«Вголос» розпитав у відомих спортсменів про те, наскільки для них актуальна візова проблема.
Яна Шем’якіна, олімпійська чемпіонка Ігор-2012 із фехтування:
На щастя, проблем із відкриттям віз у мене ніколи не було. А ось при перетині кордону виникають неприємні моменти. Якщо, приміром, летіти в Катовіце дешевими авіалініями, лоукостами, то в аеропорту вас будуть дуже довго перевіряти, вивчатимуть документи, підтвердження броні в готелі, зворотні квитки. Знаю це із власного досвіду. Особисто мене протримали із півгодини.
А от відмови у відкриті візи в мене ніколи не було. У 2014-му році у польському посольстві отримала Шенген на три роки. В Америку маю візу на десять років. Працівники американського консульства телефонували у клуб, розпитував чи вони нас справді запрошують. Там відповіли ствердно і нам усім відкрили візу на 10 років.
Роман Бондарук, член збірної України з кульової стрільби, учасник 3 Олімпіад, призер етапів Кубка світу та чемпіонату Європи:
У нас специфічний вид спорту, доводиться подорожувати із зброєю. Тому на кордоні регулярно виникають проблеми. З появою Шенгенської зони стало легше, ми ж пересікаємо тільки один кордон. Раніше на кожному кордоні нас перевіряли, часто митники не знали, що їм робити. Показуємо їм дозвіл, а вони чухають потилицю і думають: «Що ж це таке? Навіщо мені ці проблеми? Треба почекати, друга зміна розбереться, а спортсмени нехай посидять годин із десять в автобусі». Бувало в нас і таке, що замість запланованих 20-и годин на змагання добиралися 40 годин. І все через проблеми на кордоні.
Один із етапі Кубка світу відбувається в Австралії. В цій країні були проблеми не зі зброєю, а з їжею. Хтось в сумці забув, здається, яблуко. Вони «просвітили» сумку і відразу ж сказали: «У вас у сумці – яблуко». Відкрили, справді знайшли фрукт, про який людина забула. Митники відразу попередили, якщо вони ще в якійсь сумці знайдуть ще одне яблуко, то оштрафують на 200 австралійських доларів. У них, виявляється, дуже строгий карантин. Ми перевірили всі сумки, усе повикидали. Не хотілося платити такі гроші за одне яблуко. А зі зброєю затримки не було. Це ж етап Кубка світу, приїхало багато команд. Митників про це попередили, пояснили, як заповнити документи, як нас провести. Коли ми самостійно перетинаємо кордон, то тоді можуть виникнути в митників якісь сумніви.
Ігор Шимечко, важкоатлет, дворазовий переможець чемпіонатів Європи та бронзовий призер чемпіонату світу. Учасник трьох Олімпіад:
Невеличка проблема із візами у нашої команди виникла торік в американському консульстві. Ми туди прибули усі разом. Переді мною в черзі на співбесіду був хлопчина із Краматорська. Черговий консул перепитав у нього чи справді він звідти. Почувши ствердну відповідь, консул повідомив, що у відкритті візи йому відмовлено. Загалом, із нашої збірної відмову отримали троє хлопців. І лише втручання представника нашої команди, який спілкувався, здається, із головним консулом, це питання залагодили. З Шенген візами проблем не виникало. Ми завжди подаємо групову заявку, маємо усі необхідні документи, тому завжди отримуємо візи.
Роман Семенишин, в.о. головного тренера збірної України з боксу:
Відкриття візи – це постійна проблема. Щоби отримати штамп в паспорті, потрібно затратити купу часу, сил та енергії. Інколи, через проблеми із візами ми пропускаємо змагання. Найчастіше, банально бракує часу, щоби відкрити візу і потрапити на якийсь турнір. Найскладніше із країнами Євросоюзу. Частенько буває, що відкривають візу тільки на період проведення турніру. Тобто, кожного разу потрібно звертатися в консульство, збирати документи.
Олег Петренко, «Вголос»
ІА "Вголос": НОВИНИ