Оптимістичний фінансовий стан
Пане Яромире, який нині стан з бюджетом міста Львова, наскільки його виконують?
На сьогодні склалася дуже цікава ситуація з міським бюджетом – уперше за багато років його виконують. Ба більше, загальний фонд бюджету Львова виконують фактично на 100%, і вперше за багато років у нас навіть перевиконують бюджет розвитку.
З одного боку, можна було б тішитися, та з іншого – для цього немає вагомих причин.
Виправдало себе те, що під час затвердження міського бюджету був правильним підхід бюджетної комісії: ми не «надули» бюджет, а зробили його реалістичним, спрогнозували певні тенденції, тому бюджет і виконують, і навіть перевиконують.
Фактично, виконання загального фонду можна пояснити надходженням державних коштів від уряду, великою мірою це – інфляційні кошти. А перевиконання бюджету розвитку вдалося досягти завдяки вдалому продажу комунального майна. Та це була разова акція, яку вдалося здійснити Львівській міській раді, продавши за багато мільйонів приміщення на площі Ринок.
А решта – це збільшення надходжень від єдиного податку. Частково в нашому місті з’явився бізнес зі Сходу України, підприємці зареєструвалися тут на єдиному податку, і кошти надходять у міський бюджет. Однак збільшення єдиноподатників можна пояснити й тим, що частина підприємців переходить у тінь, оптимізує свій бізнес, відмовляється від звичайної форми оподаткування. Тут так само нічого дуже тішитися, бо жити не стало краще, бізнес вести не стало легше, прозоріше: ми, навпаки, заганяємо наших підприємців у тінь, і це дуже негативна загалом ситуація в Україні.
Разом з тим розвиток військово-промислового комплексу й оборонних підприємств позитивно вплинув на виконання міського бюджету. Наші оборонні підприємства отримали державні замовлення, почали виконувати багато робіт і сплачували податки – і це також почало наповнювати бюджет.
2014 рік мав стати роком повернення боргів міста, у квітні загальний борг Львова становив близько 600 мільйонів, що ми маємо в результаті?
Львівській міській раді постійно закидали те, що місто в шалених боргах, у не підйомних боргах. Нині я можу сказати, що фінансовий стан Львова, особливо щодо віддачі боргів, є надзвичайно оптимістичним. Ще кілька років тому заборгованість Львова сягала 1 млрд 80 млн грн. На сьогодні заборгованість бюджету є 2,5 млн грн, а заборгованість комунальних підприємств – 560 млн грн: це все кредити, що їх узяли комунальні підприємства від ЄБРР, наприклад, на реконструкцію доріг за 2 і 6 маршрутами, для будівництва трамвайної колії на Сихів, кошти на реконструкцію теплоенерго.
Але це не є не підйомний борг для Львова, порівнюючи з тим, що ми мали раніше. Адже ще рік тому були 138 млн грн заборгованості перед підприємцями, які виконували ремонтні роботи в комунальних закладах: лікарнях, садочках, школах. Тепер така заборгованість, яка «зависла» на рахунках казначейства, становить 12 млн грн.
Загалом у цифрах ми маємо позитивні тенденції, але, знову ж таки, дуже тішитися нічим.
Бюджетна комісія завжди ставила перед собою завдання підтримувати реноме міста як надійного партнера: віддавати борги насамперед, особливо львівським підприємствам, адже заборгованість доводить їх до банкрутства.
На сьогодні ми своє завдання виконали, але, з іншого боку, протягом усього минулого року й майже 9 місяців цього року жодних робіт у місті фактично не виконували. Це було об’єктивно, бо майже всі кошти були заблоковані в казначействі й на тендери не з’являлися підприємці.
Через такі різні об’єктивні й суб’єктивні причини ми втратили довіру підприємців щодо роботи за бюджетні кошти. І це дуже неприємно, навіть незважаючи на те, що фінансові показники нині в міста є дуже хороші. Це свідчить про те, що ми багаті, але нічого не можемо купити чи відремонтувати. Виглядає так: наприклад, маючи 1000 грн у кишені, ходиш у подертих мештах.
Останнім часом дуже багато було ухвалено рішень про реструктуризацію кредитів ЄБРР, фактично нині місто лише розтерміновує свої кредити чи все-таки частково повертає кошти?
Як я уже казав, основним завданням бюджетної комісії є повернення боргів, бо будь-яке неповернення боргу – це удар по реноме міста, по індексу довіри до нього. У минулі роки ми повернули борги за облігаціями, які місто брало 2007-го, – це 92 млн грн. Ми повернули також 200 млн грн, які місто брало для будівництва стадіону під 20% річних, повернули 68 млн грн, які «Львівводоканал» брав ще 2002 року у Світового банку на поліпшення водопостачання Львова. Всі борги ми повертаємо, а деякі навіть дочасно, як-от кредит на стадіон, щоб зменшити відсоткові навантаження, бо нам доводилося в рік сплачувати лише за відсотками 18 млн грн.
Та в нас є ще доволі багато заплутаних ситуацій з боргами, пов’язаними з Євро-2012. До чемпіонату в місті проводили дуже багато робіт, окрім будівництва стадіону й аеропорту. Зокрема, було збудовано вулиці Ряшівську (проектована) і Вернадського (проектована). Вони фактично були недобудовані, але сам факт виконання робіт є. Найцікавіше, що ці роботи було проведено без бюджетних призначень, місто не заклало їх у бюджет. Міський голова, умовно кажучи, попросив якесь підприємство, і воно зробило ці дороги. Наскільки мені відомо, уряд раніше відмовився від фінансування цих робіт, пояснивши, що вони не входили до державної програми підготовки до Євро-2012. Зважаючи на те, що у ВРУ є фракція «Самопомочі», а Андрій Садовий залишився мером Львова, це означає, що він тепер має певний вплив на Кабмін і роботу парламенту й може зробити дуже позитивну річ, легалізувавши ці дороги, провівши ці видатки через держбюджет. У такий спосіб він має можливість і прикрити себе від тих кримінальних справ, які це супроводжує, і зробити добре для Львова. Адже на ці дві дороги було витрачено приблизно 140 млн грн, але ці видатки не відображено в документах, і за таку роботу світять серйозні кримінальні справи.
Непродуктивні витрати
Зовсім нещодавно перший заступник міського голови Львова говорив про те, що бюджет недоотримав 20 млн грн і наприкінці року можуть виникнути проблеми з виплатою зарплат учителям і медикам. Чи це так?
Ситуація змінюється щодня: на сьогодні нам нічого хвилюватися за виплату зарплатні освітянам, медикам й іншим бюджетникам, бо держава несе за це відповідальність. І якщо в нас не вистачатиме коштів, законодавством передбачено, що можемо взяти середньостроковий чи короткостроковий кредит у держави і погасити ці борги.
Але далеко не всі резерви львівського бюджету використано. У нас усе-таки доволі багато непродуктивно витрачених коштів, бюджет має ще резерви, які можна використати на благо львів’ян, але, на превеликий жаль, їх не використовують.
Й ось, коли нещодавно виконавчий комітет Львівської міської ради збільшив тарифи на квартплату львів’янам, мотивуючи це тим, що потрібно підвищити зарплату двірникам, бюджетна комісія була проти цього. Рішення комісії було однозначним: економічна ситуація в країні дуже складна, соціальне становище людей украй важке, ми підтримуємо, що необхідно підвищувати зарплату двірникам, однак не за рахунок львів’ян, а лише після того, як використаємо всі резерви бюджету.
У нас нині все-таки необґрунтовано високі видатки на адміністративний персонал, апарат управління Львівської міської ради, на різні адміністративні послуги. У нас не оптимізовано багато процесів, не затверджено структуру ЛМР, і тут також є багато резервів. Тому йти шляхом підвищення комунальних платежів, комунальних тарифів можна лише після того, як використаємо всі резерви міського бюджету.
Скільки коштів «проїдає» чиновницький апарат Львівської міської ради?
Я б не говорив, що саме чиновницький апарат «проїдає кошти», це більше стосується його керівництва, людей, які керують цими процесами. Адже більшість чиновників Львівської міської ради має мінімальну заробітну плату в розмірі приблизно 1200 грн. Сказати, що вони жирують на міських проблемах, не можемо.
Але є інша проблема – їхня кількість: на сьогодні штатна кількість апарату управління Львівської міської ради становить 1325 осіб. Цю структуру затверджено ще 2007 року, і відтоді вона не змінювалася, попри норму закону, яка чітко каже, що міський голова має винести структуру Львівської міської ради на затвердження сесії. Однак мер Львова всіма способами це блокує, донині це питання «висить» у судах. Узагалі склалася така цікава ситуація, що юридично виконком Львівської міської ради, заступники міського голови і структура міськради є нелегітимними, і будь-хто може спокійно оскаржити будь-яке рішення виконкому в суді. І це теж проблема для міста.
Допомога військовим
Депутати в липні затвердили програму допомоги учасникам АТО, скільки коштів уже скеровано на таку допомогу?
Ми живемо в такий час, коли є реальна можливість знизу вплинути на певні речі нагорі. Ще коли в нас лише розпочиналися військові дії, у квітні я зустрічався з виборцями, де мені поставили запитання: «Я патріот і розумію: якщо завтра мені прийде повістка, то муситиму йти в армію. Але в мене є двоє дітей, квартира, куплена в кредит, якщо мене поранять чи вб’ють, що буде з моєю родиною, що буде з кредитом?»
Я одразу переадресував ці запитання заступнику голови ВРУ Руслану Кошулинському і заступнику міністра соціальної політики Наталії Федорович і виклав їм цю проблему. І десь за три тижні ВРУ ухвалила програму захисту учасників АТО. Я не стверджую, що саме моє звернення спонукало до цього, очевидно, таких звернень було дуже багато, але наші пропозиції теж лягли в основу цього закону.
Також ми почали думати, чим Львів може допомогти учасникам АТО й Майдану, і наші думки лягли в основу програми допомоги. На превеликий жаль, місто має доволі мало важелів впливу й інструментаріїв, але, чим могли, ми старалися допомогти. Зокрема, це стосується допомоги пораненим під час Майдану й АТО, які лікуються в наших муніципальних шпиталях. Щоправда, на сьогодні здебільшого вони лікуються в обласних (державних) і військових медичних закладах. Що ми ще могли зробити? Звільнити від квартирної плати сім’ї учасників АТО, допомогти родинам, в яких є діти, щоб вони могли безкоштовно харчуватися в школах (і не лише учні з 1 по 4 клас), займатися в гуртках, навчатися плаванню, відпочивати в літніх таборах. Допомагали також з улаштуванням у дошкільні навчальні заклади.
Це одна частина, а інша – допомога діючим батальйонам і Збройним силам, де є львів’яни. На сьогодні ця допомога сягла вже близько 3 млн грн: туди ввійшла закупівля всіх необхідних засобів, які замовили бійці, – це засоби особистої гігієни, одяг, взуття, намети тощо.
Окрім того, Львів витратив уже близько півмільйона гривень на допомогу нашим Збройним силам, зокрема прикордонникам, для перевезення їх у зону АТО й вивозу звідти. До того ж ми затвердили програму боротьби зі злочинністю та тероризмом. Одна програма діє з МВС, інша – з СБУ. Наприклад, для них було на 200 тис. грн закуплено засобів зв’язку, радіостанцій, те саме і для внутрішніх військ і СБУ. Нині не час стояти осторонь тих проблем, які маємо на Сході України.
На минулому засіданні сесії було затверджено ухвалу про перерозподіл видатків зі спеціального фонду бюджету, йдеться про кошти на ремонти тощо. Які суттєві зміни відбулися?
У змінах до спецфонду бюджету розвитку ми відобразили ті тенденції, які склалися в нас із виконанням бюджету розвитку і надходженням коштів. З доволі великої кількості об’єктів комунальної власності, а це насамперед стосується шкіл, дитячих садочків, житлово-комунального господарства, частину грошей знімали й перерозподіляли на інші об’єкти. З чим це пов’язано? У зв’язку з тим, що казначейство блокувало два роки наші рахунки, більшість тендерів і ремонтів не проводили, тому фактично ті стрічки, які ми закладали в бюджеті, не виконували. Поза тим деякі об’єкти все-таки ремонтували, наприклад, школи чи дитячі садочки, де є активні керівники, батьківські комітети. Тому ми зробили перерозподіл коштів для таких закладів.
Це соромно для Львівської міської ради, але ми змушені були таке зробити: наприклад, там, де силами батьків було відремонтовано туалети і батьки чи керівництво шкіл знайшли підрядників, ми кинули фінансові ресурси, щоб можна було виконати ще якісь роботи. Адже я згадував, що є велика недовіра до ЛМР з боку підрядників, тим паче в умовах інфляції. Також на ремонт доріг, де знайшлися підрядники, наприклад, на вул. Куліша, силами тих самих виконавців ми зробили й бокові вулиці. Фактично ми просто оптимізували і привели до реального стану той бюджет, який ухвалили ще навесні.
Заблоковані кошти
Уже традиційно наприкінці року міста мають проблеми з казначейством, яке блокує кошти. Яка ситуація може виникнути цього року?
Ситуація з казначейством доволі цікава: проблеми тут було закладено ще 1998 року, коли головою парламентського бюджетного комітету була Юлія Тимошенко. Тоді було вікно можливостей, щоб розділити казначейський рахунок окремо на рахунки органів місцевого самоврядування і держави. Але цього не було зроблено й було створено єдиний казначейський рахунок, коли держава могла користуватися коштами місцевого самоврядування.
Упродовж усіх цих років, з 1998-го, держава фактично користувалася грошима міст, сіл, селищ, щоб покривати свої проблеми, наприклад, борги за російський газ тощо. Це тривало приблизно 2-3 останні місяці кожного року. Торік і навіть позаторік ситуація змінилася: проблеми почалися всередині літа, коли було фактично заблоковано кошти місцевого самоврядування всієї України на казначейському рахунку. Так, увесь минулий рік кошти було заблоковано на казначейських рахунках, і ми не могли ні борги повернути, ні роботи розпочати, а держава, як хотіла, розпоряджалася коштами місцевого самоврядування. Всі громадські організації, асоціації міст кричали, як могли, та марно. Цього року ситуація була така ж, але ми вже, звісно, так не галасували, бо розуміли, що в країні триває війна, якщо наші кошти використали для проведення військових дій, фінансування армії, то розуміємо ці пріоритети. Утім останнім часом рахунки вже було розблоковано.
До децентралізації не йде
Мабуть, уже розпочато роботу над плануванням бюджету міста на 2015 рік. Які у вас прогнози, яким буде цей бюджет?
На сьогодні ми прогнозуємо багато різних варіантів розвитку подій. Маємо враховувати, що, можливо, все-таки якось буде виконано обіцянку про децентралізацію, бюджету зокрема. Також у парламенті є різні пропозиції змін до Бюджетного кодексу, які з них і в яких формах буде ухвалено – це все відобразиться на державному бюджеті й, відповідно, на міському. , Наприклад, є пропозиції, що держава бере на себе повністю і централізовано фінансування всієї галузі охорони здоров’я й освіти. Це один варіант розвитку подій, інший – зміна відрахувань до державної скарбниці: у зв’язку зі збільшенням повноважень на місцях більше коштів залишатиметься саме тут.
З іншого боку, скільки пам’ятаю Українську державу, завжди було лише скорочення прав місцевого самоврядування і його знищення. Тому нині я не був би надто оптимістичним у цьому напрямі. Наприклад, уже одна з новообраних нардепів від «Самопомочі» заявила про те, що потрібно зберегти статус кво і всі кошти місцевого самоврядування залишати на казначейських рахунках. Адже були пропозиції, наприклад, щоб кошти бюджету розвитку розміщати в інших державних банках на конкурентних договірних засадах. Тому така пропозиція цього нардепа була дуже дивною, адже перед виборами «Самопоміч» декларувала принципи децентралізації управління, тому тут виникає якийсь когнітивний дисонанс.
Попри передвиборні декларації про децентралізацію, я бачу за реальними кроками, що до децентралізації не йде. Будь-яка успішна держава стоїть на кількох стовпах: сильний середній клас і сильне місцеве самоврядування. 95% усіх проблем, які є в мешканців, потрібно вирішувати на місцевому рівні, і завдання нардепа – не «вибивати» гроші на якийсь майданчик, дорогу чи школу, а зробити так, щоб місто мало ці кошти і само вирішувало, як ними розпорядитися. Та, схоже, все-таки буде ухвалено лише косметичні зміни.
Але я вам скажу також, що коштами потрібно вміти правильно розпорядитися. Наприклад, цього року вперше зусиллями заступника голови ВРУ Руслана Кошулинського було закладено в державний бюджет 51 млн грн субвенцій для каналізування Львова. Ці кошти надійшли до міста з екологічного фонду, але наші виконавчі органи влади зробили все або, очевидно, не зробили нічого, щоб їх використати. Їх мали спрямувати на каналізування смт Рудне, вул. Брюховецької, на реконструкцію першої черги очисних споруд на вул. Польовій. Це в певний спосіб вирішило б проблеми зі смородом у місті. Та наші виконавчі органи влади фактично з тих 50 млн грн використають лише 14 млн грн на каналізування вул. Брюховецької, решта повернеться в держбюджет. Я передбачаю чимало «об’єктивних» пояснень, які придумають чиновники, щоб пояснити свою бездіяльність, але факт залишається фактом: уперше нам було виділено такі доволі великі кошти на каналізування і реконструкцію очисних споруд, була нагода їх позитивно використати, але цього не відбулося.
ІА "Вголос": НОВИНИ