Юрій Хом’як – кандидат в депутати до Львівської міської ради від партії «Слуга народу». Молодий політик прагне акцентувати свою увагу на питаннях молоді та розвитку спорту у місті Лева.
Про своє бачення та перспективи міста кандидат розповів в інтерв’ю ІА Гал-інфо.
Юрію, як Ви оціните розвиток спорту у Львові?
Радий, що для спорту у нашому місті роблять справді чимало. Коли я навчався у школі, можливостей для занять на відкритому повітрі було вкрай мало, зараз же є багато майданчиків з вуличними тренажерами, міні-футбольні поля, шкільні стадіони з легкоатлетичними доріжками. Львів справді заслуговує на звання спортивної столиці України. Принаймні бути першим серед кандидатів на це.
Можливо, є якісь фактори, які варто покращити?
Думаю, що це, в першу чергу, комунікація з людьми. Можливостей для занять є багато, але люди можуть не знати про них. Впевнений не багато знають про будівництво спортивних залів у молодіжному центрі Святого Івана Боско, критого гандбольного залу поблизу стадіону «Юність» в Парку Культури та ремонтів залів одразу в кількох школах міста. Люди повинні знати про можливості занять спортом. В загальному у порівнянні з іншими містами України у Львові непогано розвинена спортивна інфраструктура.
Чи є у місті якісь приклади, варті наслідування в інших регіонах України?
Вважаю, що одним з вдалих прикладів можна назвати створення «Клубу ігрових видів спорту». Як на мене, це дуже успішний проект управління спорту Львівської міської ради. Зібрати в одній структурі стільки видів, забезпечити тренерам умови для праці, а дітям можливість безкоштовно відвідувати секції та обирати те, до чого лежить душа, – запевняю, в довгостроковій перспективі це дозволить Львову стати першим у багатьох видах.
Наявність стількох команд в ігрових видах спорту викликає потребу в ігрових залах. Їх у Львові достатньо?
Чому ж їх? Фактично, у нас є один зал – палац спорту «Галичина». Там свої домашні матчі проводить і футзальна «Енергія», і волейбольні «Кажани». Інколи до них додається й «Галичанка», яка, в основному, змушена грати в спортивному залі ЛНУ імені Франка. Зараз наявна кількість команд вже говорить про те, що Львову потрібен ще один зал. Якщо ж команд більшатиме, на що я сподіваюся, то і потреба загострюватиметься щораз сильніше.
Але ж є проект палацу ігрових видів спорту на Сихові. Хіба він – не те, що треба?
Його перша і головна проблема – кошторис. Немає жодного прикладу в Україні, коли практично півмільярда гривень вкладали у будівництво спортивного об’єкта з коштів платників податків. Для реалізації проекту, нехай і не такого масштабного, суму потрібно зменшувати разів у п’ять, щонайменше. А взагалі, було би краще побудувати декілька невеликих залів у кількох районах міста, аби всі люди рівною мірою були забезпечені можливістю відвідувати спортивні події. Палац спорту на Сихові, думаю, болюче питання, не тільки для мене, а для усіх кому не байдужий спорт у нашому місті.
Є приклади приватного бізнесу, які роблять достатньо для розвитку спорту у Львові?
Думаю, багато людей бачило новини щодо проекту академії футболу львівського «Руху». Такий скрупульозний підхід та комплексна робота точно варта того, аби переймати досвід та впроваджувати інновації й ініціативи на рівні міста. Сподіваюся, що нам вдасться це зробити.
Повернімося до масового спорту. Чи достатньо зроблено для нього?
У Львові добре працюють з дітьми, яких справді масово залучають до занять у спортивних секціях. Поява спорту в їхньому житті на ранньому етапі неодмінно матиме позитивний вплив в майбутньому. Але чомусь забувають про дорослих, які займаються спортом до чи після роботи. В Україні й Львові зокрема набувають популярності масові пробіги. Особисто я бачу чимало людей, які бігають у парках. Думаю, для них було б чудовим варіантом, якби там з’явилися доріжки, адже бруківка та асфальт – не найкраще місце для тренувань.
Чи гідно масовий спорт впорався з карантинними реаліями?
Під час карантину люди змогли побачити чимало речей, які можна назвати «ахілесовими п’ятами». Спорт, зокрема масовий, - не виняток. Стало зрозуміло, що перебування спортивних об’єктів біля шкіл на балансі управління освіти – рішення, яке потребує перегляду. Коли на весні та влітку майданчики були закритими, то людям доводилося долати паркани, аби позайматися. Фізична активність – це добре, але в розумних межах (сміється). Вважаю, що краще пропрацювати механізм, аби передати ці майданчики на баланс, скажімо, управління спорту міста.
Як щодо решти молоді, для яких спорт є не такою важливою складовою життя?
Якщо відходити від популістських фраз на кшталт «у здоровому тілі здоровий дух» та з розумінням того, що варто задовольняти й інші потреби, хочемо звернути увагу на культуру. Прекрасний приклад – локації старих промислових об’єктів, які перетворюються на нові осередки культури. Чимало вільного простору, можливість його перепланування під свої потреби. Такі місця як «Lem Station», «Fest Republic» та інші стають осередками ініціативної й творчої молоді. Наше завдання – зробити так, аби ці взаємозв’язки дозволяли творити нову культуру міста з молодими обличчями.
Загляньмо трохи наперед. Як ви бачите свою роботу, будучи депутатом ЛМР?
На щастя, депутатський корпус ЛМР достатньо швидко реагує на запити як спорту, так і молоді. Що й говорити, якщо чимало депутатів є керівниками спортивних федерацій. Вірю, що нам під силу покращити взаємозв’язок між депутатами та людьми, нарешті вирішити проблему з палацом спорту, про яку ми говорили раніше. Ну і робити все для того аби спорт у місті ріс: як у якісному, так і у масовому прояві.
ІА "Вголос": НОВИНИ