Про свою знамениту виставку «Slavik's Fashion», присвячену моднику-безхатченку, роботу над цим проектом та інші успіхи фотограф розповідає «Вголосу».

Юрку, як виникла ідея проекту?

Я зауважив Славіка давно. Але не знав, як його подати. В той момент я працював над іншим проектом «Його сни» і не хотів відволікатись. Коли проект «Його сни» було завершено, почав більше уваги звертати на Славіка. Коли помітив, що він щодня змінює одяг, – зрозумів, що акцент буде зроблено саме на цьому. Це, напевно, перший проект, який продумав й уявив, як усе має виглядати, ще до того, як узявся до роботи.

Усі фото, а це більше ніж 100 різних портретів, зроблено під час випадкових зустрічей протягом двох років. Славіка я міг зустрічати щодня або раз у кілька тижнів чи місяців.

Не випадково зробити фото було не можливо, бо з ним не можна було домовитися, та і під час випадкових зустрічей спілкуватися чи зробити портрет не завжди було легко.

Як би ти охарактеризував Славіка?

Славіку п’ятдесят п’ять років. Він – бездомний божевільний волоцюга, циган. Але дуже незвичайний бездомний. Веде особливий спосіб життя, непритаманний для безхатька: Славік не тягається з купою сумок, не порпається у смітниках, не спілкується з іншими безпритульними, а цигани взагалі його відреклися.

Славік майже ніколи не вдягається в той самий одяг, для безхатька це дуже дивно (й, очевидно, складно). Крім щоденної зміни одягу (інколи двічі на день), Славік регулярно міняє зачіски, бороди. Як це можливо для бездомного? У нього є схованка, про яку ніхто не знає, він береже таємницю свого житла.

Славік постійно тиняється вулицями, вибірково й ненав’язливо може просити милостиню. Регулярно п'є алкоголь, переважно пиво, але не є алкоголіком.

І найважливіше, Славік – наймодніший бездомний у світі.

Чи були очікуваними для тебе масштаби успіху проекту?

Я відповім дещо зухвало:). Коли я починав роботу над проектом, то знав, що це буде «бомба», якщо мені вдасться довести роботу до якогось логічного завершення. Ця історія унікальна як явище, візуально цікава і зрозуміла для всього світу.

2013 року виставку «Slavik's Fashion» було показано на міжнародному фестивалі «Місяць фотографії в Кракові». Після того було серія публікацій у фотографічних журналах.

Пік відомості проекту настав після його публікації в онлайн-журналі «Feature Shoot», це спричинило серію новин у ЗМІ в усьому світі й почався справжній Інтернет-вірус, за місяць понад тисячу світових видань опублікували проект «Slavik's Fashion». Географія публікацій охопила Північну та Південну Америку, Азію та майже всі європейські країни, зокрема було багато публікацій в Італії, США, Китаї та В’єтнамі. Лише після цього на проект звернули увагу і в Україні.

Про стиль, моду Славіка ми вже дещо дізнались, а що скажеш про його характер, життя?

Я намагався довідатися історію його життя, та спроби мої були марними. Уривки, які вдалося дізнатися, складно вибудувати в якусь хронологію.

Славік завжди відповідав дуже по-філософськи і загально: «Речі – це суєта суєт». «Речей на смітниках багато». «Головне – не втратити здоров’я і щоб ніхто не порушував і не руйнував внутрішнього спокою».

Славіку подобалося позувати для фото, бо костюми, я думаю, він одягав не просто так, це був його постійний перформанс і те, що на це хтось звернув увагу, приносило йому задоволення і робило щасливим.

Згодом він настільки звик до мене, що сам шукав зустрічі. Часом, ідучи десь у справах, я міг почути за спиною «ее-е-е-й, «дружижче», де ж ти пропадав, я тебе два дні тут на площі шукаю». Він часто називав мене другом і казав, що втратити друга страшно.

Де Славік брав увесь цей одяг, бачимо зі світлин, що це нерідко був і жіночий?

Він не хотів про це говорити, але одяг був із місць соціальної допомоги або зі смітників. Багато нарядів він сам доробляв, підшивав, латав.

І на завершення, чи знає Славік про те, що став зіркою?

У мене немає на це відповіді. Тому що більше ніж два роки тому Славік зник з вулиць Львова. Часом долинають чутки, що його хтось бачив у місті, але документального підтвердження цьому немає. Мої спроби розшукати його результату не дали.

Як пише одне з італійських видань, «хочеться вірити, що у Славіка все добре і зараз він працює в одній з модельних студій, де створює свої костюми».

Роксолана Савчин, «Вголос»

ІА "Вголос": НОВИНИ