Те, що Україна розвивається у неправильному напрямку, зрозуміли і самі українці. Останні соціологічні опитування показують, що близько 70% громадян переконані в цьому. Також вони засвідчують падіння довіри до органів та інститутів влади: уряду, парламенту, президента. Попри щотижневі спічі Арсенія Яценюка на телебаченні про свою видатну і бурхливу реформаторську роботу, його рейтинг перебуває на рівні статистичної похибки. А відставки нинішнього Кабміну хочуть понад 70% українців.
Неухильно в суспільстві також зростає переконання, що правляча влада просто не здатна змінити стан справ в державі. Оскільки системні зміни суперечать їй внутрішній сутності. Теза про необхідність дострокових виборів парламенту і президента, які не виправдали сподівань народу, набуває дедалі більшої популярності. Громадяни України не хочуть чекати невідомо скільки років, коли нарешті в їхньому житті відбудуться зміни на краще. Адже Україна і так втратила 25 років історичного часу, перебуваючи у стані напівколонії. Подальше збереження держави у формі олігархічної республіки прирікає націю на перебування у статусі найбіднішої країни Європи.
На фоні тотального розчарування неефективною владою з боку українців, позиція Заходу з оцінки стану справ в нашій державі виглядає доволі дивною. Європа та Америка і досі плекають наївні надії на те, що правлячі нині еліти здатні на боротьбу з корупцією, олігархами. На проведення реформ. На працю на благо широких верств суспільства, а не зграї олігархів та корупціонерів.
Позиція Заходу зараз нагадує позицію багатьох українців у 2014 році, які на дострокових виборах президента і парламенту віддали свої голоси за політиків, які виявилися не спроможні здійснювати рішучі реформи. Зараз українці у переважній більшості зрозуміли, що вони вже вкотре наступили на ті самі граблі. Що їх майстерно і філігранно ввели в оману виборами в один тур, сильною командою для складних часів і іншими піар-трюками.
Олігархічні клани знову виявилися на коні і зберегли всі важелі впливу на політику в державі. Українці повелися на різноманітні олігархічні проекти, на рекламу і на піар-технології.
Але те, що тепер поступово доходить до свідомості більшості українців, не поспішає доходити до свідомості західних лідерів. Вочевидь, вони все ще плекають сподівання, що на прем’єра, президента і народних депутатів з колишньої коаліції надійде раптове прозріння. Що раптом вони ні з того, ні з сього візьмуться за радикальні рішучі реформи. Розберуться з олігархами, які висмоктують соки з напівмертвої української економіки. Посадять корупціонерів. Наведуть лад на митниці і перезапустять правоохоронні органи.
Свідченням збереження віри Заходу в олігархічно-кланову українську владу є останні заяви кількох відомих діячів. Так, 18 січня представник ЄС з питань зовнішньої політики та політики безпеки Федеріка Могеріні зазначила, що «українська влада зробила неймовірну роботу щодо просування вперед процесу реформ».
«Ми визнали неймовірну роботу, яку зробила українська влада за останні місяці, щоб просувати вперед порядок денний реформ дуже конкретними кроками», – сказала Могеріні.
У цьому зв'язку представник ЄС з питань зовнішньої політики зазначила, що Євросоюз повинен заохочувати та підтримувати цей процес, щоб він був сталим, «не замінюючи українську владу, уряд, президента, парламент, місцеву владу, але активно підтримуючи цей процес».
Така заява офіційної особи з ЄС свідчить про те, що Захід бачить видатні успіхи української влади на шляху реформ. У той же час переважна більшість українців переконана, що ніяких реформ не має. А єдине, за що можна похвалити українську владу, це «за неймовірні успіхи з блокування реформ».
Театралізоване шоу для мас 16 лютого навколо відставки уряду Яценюка у парламенті засвідчило, що правила гри в державі не змінилися. Змінилися лише деякі режисери цього дійства. Все вирішили позалаштункові «договорняки» на Банковій за участю провідних олігархічних груп. За таких умов у суспільстві назріває запит на дострокові вибори Верховної Ради, яка демонструє явні ознаки деградації, і в якій першу скрипку починають грати все ті ж фінансові тузи.
Однак позиція Заходу поки що відмінна від настроїв українського суспільства. Там все ще вірять у те, що перезапуск держави можливий з цією елітою. Так після 16 лютого у ЄС знову закликали політичних лідерів України сконцентруватися на реформах.
«У цей критичний момент важливо, щоб політичні лідери країни утримували увагу на важливій роботі в напрямку реформ. Нинішня криза – це можливість підвищити якість роботи і переконати громадян, що лідери України здатні прийняти виклик системної трансформації, чого два роки тому вимагав народ. Інтерес широкої громадськості повинен мотивувати всіх, щоб прискорити темпи реформ і показати нову якість служіння інтересам країни», – наголосила речник верховного представника ЄС з питань зовнішньої політики та політики безпеки Федеріки Могеріні Майя Косьянчич.
У тому ж руслі виступає і віце-президент США Джо Байден, який закликав президента і прем’єр-міністра України спільними зусиллями відновити довіру суспільства. Дотримуючись норм дипломатичного етикету, він попросив українське керівництво об’єднатися і відновити довіру суспільства довкола сильної урядової коаліції і програми реформ, посилити зусилля у боротьбі із корупцією, посилити правосуддя та верховенство права, і виконати вимоги МВФ. Ще раніше окремі ЗМІ поширили інформацію про те, що США виступають проти відставки уряду Яценюка.
А 20 лютого, у річницю вбивства Небесної сотні, загибелі Сполучені Штати Америки закликали владу України викорінити корупцію та покласти край пануванню олігархів у політиці та економіці країни. От тільки не зрозуміло, як можна закликати олігархів, які й досі контролюють економіку та політику України, боротися проти самих себе?
Політичне відставання Заходу в оцінці справжнього стану справ в Україні грає на руку ворогам реформ і клептократам. Як і в часи Революції гідності, так і зараз помітна сповільнена реакція Європи та Америки на події в нашій країні. Гасла, які лунають з вуст західних діячів, могли б бути актуальними у 2014 чи хоча б на початку 2015 року. Але зараз вони вже не враховують реального стану справ та суспільних настроїв.
Заклики на підтримку діяльності уряду Яценюка, єдності української влади, компліменти про великі успіхи на шляху реформ радше шкодять Україні, роблять їй ведмежу послугу, ніж підтримують. Адже вони дають підстави корупціонерам і носіям клептократичної форми влади в Україні спиратися на ілюзію зовнішньої підтримки свого курсу, майстерно спекулюючи на ньому. Мовляв, яка відставка уряду? Які дострокові вибори? Як ви можете не бачити реформ, коли ефект від них помітно навіть за океаном? Ви що проти наших західних партнерів, які хочуть, щоб ми й надалі залишалися у своїх кріслах та успішно втілювали реформи? Якщо ми підемо, то Україна втратить підтримку Європи і США.
Сьогодні для українців все більш стає очевидно, що існуюча правляча команда не спроможна на системні зміни. Вона виступає швидше консерватором старих порядків та корумпованих схем, ховаючись за пафосну реформаторську і патріотичну риторику. Питання у тому, як скоро це зрозуміють на Заході.
Петро Герасименко, «Вголос»
ІА "Вголос": НОВИНИ