Також Куцин не мирився з проявами «мадяризації» регіону, вважаючи, що угорці не полишають свої територіальні амбіції. 2012 року «свободівець» навіть опинився на лаві підсудних за підпал пам’ятного знаку «На честь переходу угорських племен у Карпатський басейн», розміщеного на Верецькому перевалі, між Львівською та Закарпатською областями.
«Для угорців цей пам’ятник символізує кордони їхньої держави, вони так і називають його: пам'ятник на знак знаходження угорцями своєї батьківщини. Але чомусь встановлено його не на кордоні України й Угорщини, а на старому кордоні Угорської імперії», – пояснював на суді свої дії Куцин.
На його думку, і тепер Закарпаття залишається потенційно вибуховим регіоном, оскільки «Росія тут глибоко пустила свої корені» й будь-яку дестабілізацію відразу використає.
«Вголос» розпитав у командира «Легіону Свободи», наскільки ситуація з діями «Правого сектору» на Закарпатті має російський слід, а також чи русинський рух нині становить загрозу стабільності в регіоні.
Чи може нинішня ситуація в Мукачевому призвести до відкриття другого фронту, чи це дуже роздуте припущення з боку окремих медіа?
Так, це роздуто. Вся ситуація зведеться лише до того, що влада використає її в боротьбі проти всіх добровольчих підрозділів, яким закрутять гайки. Тому тепер влада просто аплодує. Фактично тим самим «ПС» підставив інших добровольців.
Чи вірите ви у версію, що ситуація в Мукачевому мала російський слід?
Ця ситуація однозначно вигідна Росії, але не вона замовила цей конфлікт, а просто ним скористалася. РФ на Закарпатті має глибокі політичні корені, такого моменту вона тільки чекала.
Наскільки взагалі поведінка місцевого «ПС», який так само сповідує націоналізм, стала для вас шоковою? Чи, навпаки, була прогнозованою?
Я відчував, що рано чи пізно такі події стануться, зважаючи на попередню діяльність «ПС» на Закарпатті. Пам’ятаю, як після подій на Майдані одна частина націоналістів пішла валити пам’ятники Леніну й позбуватися символів минулого, а інша – в’язати руки скотчем начальнику митниці, якого потримали кілька днів закритим і відпустили.
Але люди тоді аплодували таким діям «ПС»...
Ну, зв’язали митника, аплодували, і що це змінило? Якщо вже щось робити, то треба, щоб воно мало ефект і результат, слід довести справу до кінця. Або до суду, або, якщо ви вважаєте його злочинцем, хоча б передати правоохоронцям. А так, що це було? Спіймали злочинця, а потім чомусь відпускають (у регіоні відкрито говорили, що з митника представники «ПС» узяли викуп – авт.).
Але люди нині обурені, що за рік не відбулася люстрація, корупція далі процвітає. Можливо, «ПС» робить те, що від нього хоче бачити народ?
«ПС» говорить гарні речі. В «ПС» є багато прекрасних людей, яких я знаю, бо з ними воював. Але, з іншого боку, категорично не розумію їхнє виняткове право ходити зі зброєю в Україні й саме в такий спосіб вирішувати ті чи інші питання.
У мене так само є підрозділ, але це не значить, що якщо мені щось не сподобається, то я маю роздати цю зброю і відправити бійців розбиратися. Якщо це питання не врегулювати, то кожен, хто має нині зброю, може за її допомогою вирішувати будь-які питання і влаштовувати своє життя.
Газета «Високий замок» ще раніше наводила перелік злодіянь з боку діячів закарпатського «ПС», включаючи зґвалтування і банальний рекет. Чи вважаєте, що це окремі бандити прикриваються брендом «ПС», чи просто керівництво «ПС» не контролює своїх легальних членів?
«Свободівці» на Закарпатті активно працюють близько десяти років, і ми знаємо тих, хто також проти всіх режимів виступав, брав участь у заходах. Знаю хлопців із закарпатського «ПС», це буквально кілька людей. Всі інші прилипли до організації незрозуміло звідки. Я цих людей не бачив в активній боротьбі за Україну – ні до Майдану, ні під час Майдану, ні на фронті. А політичне життя і боротьба з режимом – це не одноразова акція: прийти і когось прив’язати.
Тих представників «ПС», які засвітилися в подіях у Мукачевому, ви теж раніше не знали?
Ні, вони в мене з політичним чи військовим рухом у боротьбі за Українську Державу не асоціюються.
Усе-таки ви трохи знаєте ситуацію з «ПС» зсередини, бо воювали поруч з його представниками на фронті. Чи можна казати, що в Мукачевому було прикре непорозуміння через окремих, непідконтрольних лідеру «ПС» людей, чи це вже така система в «ПС»? І якщо система, можливо, саме тому «ПС» ніяк не легалізується як військовий підрозділ?
Причина не тільки в окремих людях, вибудовується система. В «ПС» є свої внутрішні правила, і, як розумію, їх не допрацьовано.
Так, я воював з представниками «ПС» і воюю зараз, але їх не так багато на фронті, як це багато хто озвучує. Це одна з причин, чому «ПС» ніяк не легалізується, також є політичні причини. Це комплекс проблем, які зводяться до висновку, що «ПС» просто невигідно легалізуватися.
Хоча я знаю внутрішні настрої в окремих підрозділах. Вони чекають легалізації, хочуть воювати, їх дістала ця ситуація напівлегальності. Йдеться не про гроші, а про те, що вони мусять ховатися. То їх ставлять на позицію, то знімають, бо йдуть перевіряльники. Це все дуже деморалізує хлопців.
Чи ви поділяєте версію, що на Закарпатті був звичайний переділ потоків контрабанди між Михайлом Ланьом та Віктором Балогою?
Я не готовий озвучувати прізвища, але те, що вони обоє є дотичні до цього «бізнесу», – однозначно. Балога залишається і нині фактичним господарем області, який свої позиції не здавав і керує майже всіма ланками на Закарпатті, крім, можливо, міліції.
Ланьо заявляв, що закарпатський «ПС» – це люди Балоги. Це відповідає дійсності?
Не маю фактів і доказів, але відомо, що інформаційні сайти, які контролює Балога, активно співпрацюють з «ПС». Є багато чуток, чимало непрямих доказів. Але прямих доказів немає.
На вашу думку, можна вирішити проблему контрабанди в Закарпатті без гранатометів?
Проблему з контрабандою не потрібно вирішувати в Закарпатті. Її треба вирішувати у всій Україні, бо вона є всеукраїнська. Купа контрабанди є, зокрема, на фронті. Тому це проблема уряду, митниці, Президента. За всі роки незалежності ніхто спроб побороти її не робив.
Уже лунають думки, що треба Саакашвілі на Закарпаття. Підтримуєте?
Нічого одна людина не змінить. Тільки якщо на це буде добра воля з Києва. Інакше людина нічого не зробить, просто розчиниться в системі.
Якщо взяти не менш гостру проблему для Закарпаття – прояви сепаратизму, то, на вашу думку, залишається загроза використання русинського руху для дестабілізації ситуації в цьому регіоні й на західному кордоні України?
На мою думку, ситуація залишається складною. Влада дуже мало уваги звертає на ситуацію на Закарпатті. Водночас саме з боку російських медіа звучать заяви про нібито вимоги русинів про автономію.
Думаю, що питання автономії мало вистрелити після подій у Дебальцевому. Там базувалася наша закарпатська 128-ма бригада. Саме коли оточили Дебальцеве, Лавров раптом узявся захищати етнічні меншини Закарпаття.
Тоді ж на Закарпатті різко активізувалася Російська церква, де на службах почали часто згадувати питання русинства.
Паралельно родичі військових перекривали дороги, депутати області зробили заяву до Президента з вимогою негайно вжити заходів і врятувати бійців 128-ї бригади, всю вину поклавши на Генштаб, а Балога попередив про політичні наслідки в разі масових жертв з боку закарпатців на війні.
Не відкидаю, що в цьому випадку планували масштабні протести матерів та родин, заклики до припинення війни і заяви про доцільність автономії, оскільки, мовляв, Закарпаття надто багато втратило через дії українського військового керівництва.
Тут могли підключитися й угорці, які мають дуже великий вплив на регіон, а десятки тисяч закарпатців мають угорські паспорти. Імовірне і втручання Чехії з її проросійським президентом, де працює чимало моїх земляків.
На Закарпатті п’яту колону давно сформовано, тільки поки що не запущено. Перед війною ми побачили, як різко зросла кількість у регіоні монахів Російської православної церкви з помітним російським акцентом. Ніхто не досліджував, звідки вони взялися, яка їхня мета і чи не переодягнені це агенти ГРУ.
Якщо зібрати докупи угорський, чеський фактор, наші внутрішні проблеми, відсутність мотивації в багатьох закарпатських чоловіків воювати, можлива велика кількість жертв – усе це могло штовхнути Закарпаття до проявів сепаратизму. Так, ці прояви відразу погасили б, але це був би дуже поганий прецедент.
Яка мета такої спецоперації, якщо, за вашими словами, її одразу погасили б?
Дестабілізувати ситуацію. Це прикордонний регіон, основні транспортні магістралі та комунікації з України в Європу йдуть через Закарпаття: нафтопровід, газопровід, лінії електропередачі, залізнична дорога, автомагістраль. Можливе не лише перекриття доріг, а й підрив нафтопроводу чи опори лінії електропередачі. А Україна, нагадаю, 40% електроенергії транспортує в Європу, і для нас це будуть шалені збитки.
Відбувається якась профілактична робота для унеможливлення активізації русинського питання?
Після так званого ІІ Європейського конгресу підкарпатських русинів 2008 року, де було проголошено «Акт провозглашения восстановления русинской государственности», аж за чотири роки покарали одного лише Сидора (Димитрій Сидір – протоієрей УПЦ МП – один з лідерів русинського руху на Закарпатті – авт.), який зачитував той акт.
Але тоді в залі було більше ніж сотня людей. І проти цієї сотні мали порушити кримінальні справи, бо вони ж голосували за той акт.
Як наслідок безкарності – рік тому так званий самопроголошений «прем’єр-міністр» вигаданої республіки «Підкарпатська Русь» Гецко звернувся до Путіна з проханням «нейтралізувати галицький нацизм на Закарпатті» і прислати миротворців. Наші силовики шукають його досі (саме на слова Гецка послалися російські медіа в останній заяві про вимогу автономії – авт.).
Коли почалися події на Донбасі, ми підійшли до офіційних русинських лідерів, порозмовляли і пояснили, що проповідування сепаратизму в такий складний для країни час зашкодить їхньому здоров’ю. І це дало результат. Офіційні русини не галасують і спростовують кожну провокацію з боку Росії.
Розмовляла Мар’яна П’єцух, «Вголос»
ІА "Вголос": НОВИНИ