[media=147186,147187,147188,147189,147190] 

Про це повідомляє кореспондент «Вголосу». 

Стрічка присвячена матері відомого журналіста, засновника «Української правди» Георгія Гонгадзе Лесі Гонгадзе та усім матерям в Україні та Грузії, чиї діти віддали життя в ім'я своєї країни. Фільм знімали Україні, зокрема у Львові, також у Грузії та Франції.

На початку фільму пані Леся розповідає про своє дитинство, сім'ю, навчання та одруження наперекір усім із грузином – згодом відомим політиком Грузії Русланом Гонгадзе. Також про свій переїзд до іншої країни. «Після одруження, коли приїхала у Грузію, почула пісню про Бандеру. Це мене розчулило – і я перейнялася любов'ю до цього народу», пригадує жінка. Також розповідає про непросте життя через політичне переслідування чоловіка у Грузії та його смерть на руках у сина.

У фільмі спогади не лише Лесі Гонгадзе про долю свою та сім'ї, а й розповіді її рідних, а також професора ЛНУ Петра Рабіновіча, медіакритика Отара Довженка, кардинала Любомира Гузара. Також кадри родинних фото сім'ї Гонгадзе.

У другій частині фільму Леся Гонгадзе розповідає про народження двох хлопчиків, одного із яких у неї вкрали просто у пологовому будинку. Згодом про те, що Георгій з дитинства був лідером у всьому, за що брався, завжди гуртував усіх навколо себе та не міг терпіти приниження у радянській системі.

Також мати Гії згадує про переїзд сина в Україну та його журналістську діяльність. «Я його виховала воїном. Він завжди казав, що Грузія для нього рідна мати, а Україна – кохана дівчина. Коли тільки почали виходити його матеріали на «Українській правді», мені стало погано. Я казала йому: «Куди ти лізеш? На кого ти мене покинеш?» На це він відповідав: «Як не, то хто?».  Певно, тоді в історії потрібна була така постать».

Далі пані Леся пригадує, що після цього за нею та її сином почали стежити. Не допомогли навіть звернення в Генпрокуратуру. Опісля 16 вересня 2000 року він зник. Потім матір намагалися переконати, що «таращанське» тіло є «останками» її сина. Проте пані Леся як медик розуміла, що це неправда. Згодом приїхала до Львова, де їй шукати правду допомогла лише одна людина, бо інші захотіли за це грошей.

У фільмі також показано, як мати Леся усе життя вірила, що її син живий і навіть казала, що написав їй листа із тюрми. У 2013 році вона відійшла у вічність, так і не добившись правди у кабінетах можновладців про те, куди подівся її син Георгій.

Режисер В'ячеслав Бігун після прем'єри зізнався: «За кадром залишилося ще багато інтерв'ю. Це, зокрема спогади рідних Гонгадзе, вже не кажучи про юридичні моменти справи, пов'язаної зі смертю Георгія. Тому можливе продовження фільму».  

До слова, 2 грудня у Львові, у Палаці мистецтв, відбудеться великий показ фільму. 

 

«Вголос»

ІА "Вголос": НОВИНИ