На порозі нового 2019 року підсумовуємо рік 2018-ий. Чи вдалося країні зробити хоча би малесенький крок на шляху боротьби з корупцією? Чи покращився рівень життя громадян? І чи може чимось взагалі у 2018 році похвалитися наша влада?
Про провали і здобутки України у політиці, економіці та міжнародній діяльності у 2018 році «Вголос» розпитав у політтехнолога Дениса Богуша, екс-міністра економіки Володимира Ланового та міжнародного експерта Юрія Олійника.
ПОЛІТИКА
У військовій царині найважливіше те, що Росія не розпочала сухопутну операцію щодо України з великою кількістю смертей. Проте негативним для нас залишається те, що росіянам таки вдалось добудувати Кримський міст та практично анексувати Азовське море. (25 листопада Росія атакувала українські катери у Керченській протоці. Шестеро українських військовослужбовців отримали поранення. А вже 26 листопада депутати Верховної Ради проголосували за введення воєнного стану на 30 діб, - ред.).
Якщо говорити про основні позитиви 2018 року в Україні, то вони пов’язані з трьома темами: армія, віра, мова. Звичайно, варто відзначити самостійність нашої церкви (15 грудня у Києві відбувся Всеукраїнський Православний Об’єднавчий Собор. Очільником Єдиної помісної православної церкви став представник УПЦ КП владика Епіфаній. А вже 6 січня 2019 року Православна церква України має отримати томос, - ред.), підсилення української армії довгожданими «Джавелінами» та іншими новими видами озброєння і початком виготовлення власних ракет (В Україні незабаром почнуть виготовляти крилаті ракети «Вільха». А також укладуть контракт з виробництва ракети «Нептун», якою оснастять військові кораблі, - ред.).
Діяльність ВРУ
Серед позитивних моментів у житті країни - і звернення до Вселенського Патріарха (у квітні народні депутати проголосували за звернення Президента України Петра Порошенка до Вселенського Патріарха Варфоломія І щодо надання томосу про автокефаліюп православної церкви в Україні, - ред.), визнання Росії агресором (у січні Верховна Рада погодила законопроект «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях»,- ред.), перейменування Московського патріархату в Україні (на Російську православну церкву в Україні, - ред.). Але з іншого боку: у нас немає преференцій для інвесторів, нормальної допомоги підприємцям тощо.
«У країні - воєнний стан, а депутати роз’їхались по канарах і мальдівах»
До того ж загалом наша Верховна рада працює малоефективно. У країні - воєнний стан, а депутати пішли на канікули і роз’їхались по канарах і мальдівах. Це не вкладається в голові. Плюс це їхнє кнопкодавство та невідвідування сесій. А якщо ще порівняти кількість ухвалених законів Радою цього і минулих скликань, показник - 1 до 10. Хоча депутати й ухвалюють правильні закони з точки зору українізації. До прикладу, щодо квот у ЗМІ (Із 13 жовтня 2018 року загальнонаціональні та регіональні канали зобов’язані забезпечувати у своєму ефірі 75% україномовного контенту, - ред.)
Та Верховна Рада таки розпочала одну важливу справу: у першому читанні проголосувала за виборчий кодекс. І якщо б депутати довели цю справу до логічного завершення – для країни це був би значний крок уперед. Адже кандидати-мажоритарними напередодні виборів вже готують собі округи, які можуть засипати грошима і так знову пройти у Верховну Раду. А політичної відповідальності за це немає.
До негативних моментів, які тягнуть країну вниз, варто зарахувати різноманітні «реформи», зокрема медичну. Бо дуже багато із так званих реформацій просто знищує український народ. І це при тому, що близько 40-50 тисяч українських лікарів виїхали за кордон. Професії лікаря, а також вчителя у нашій країні не поважають з точки зору оплати праці. А з України тим часом тікають найкращі кадри.
Насіров та «діамантові прокурори»
Якщо ж говорити про роботу наших антикорупційних органів – тут можна взагалі плакати. Бо якщо НАЗК ще якось працює, то НАБУ за час своєї діяльності скільки корупціонерів посадило? Всі гучні справи закінчуються нічим. А стільки грошей їм виділили.
А чого вартий Насіров! (11 грудня Окружний адміністративний суд Києва поновив Романа Насірова на посаді керівника Державної фіскальної служби. Як відомо, Насірова звинувачували у зловживанні службовим становищем і службовому підробленні документів - ред.). Ганьба! А «діамантові прокурори»!? (Справа «діамантових прокурорів» — кримінальне провадження за обвинуваченням в хабарництві екс-заступника начальника Головного слідчого управління Генеральної Прокуратури України Володимира Шапакіна та екс-заступника прокурора Київської області Олександра Корнійця. Провадження розпочате 6 липня 2015 року після обшуку у прокурорів, підозрюваних у корупції, і триває донині. Справа викликає значний резонанс в суспільстві та політичних колах України, - ред.) Все замовчали, гроші всі отримали і все в них добре.
А Генпрокуратура не те що працює в нуль, вона взагалі працює у мінус. Бачимо повний непрофесіоналізм Генерального прокурора Луценка.
«Гройсман продовжує вбивати економіку»
І взагалі: ми живемо у напівправовій державі. І ситуація не покращується. Бо ніхто цього не хоче. В Україні немає людей, які б сказали, що хочуть розробити стратегію розвитку країни із відповідними пріоритетами та шляхом реалізації. А Гройсман тим часом продовжує вбивати економіку. У той час, як по країні розвішані його білборди з натяком, що все у нас добре.
ЕКОНОМІКА
Як можна говорити про якісь здобутки, коли більшість населення живе у злиднях. А пенсіонери та інваліди риються у смітниках. Бо не можуть купити собі їжу. Як в таких умовах можна говорити про якісь досягнення та успіхи? Вважаю, що рівень інфляції – ненормальний. Влада говорила про 9%, але, оскільки ледь не на третину підняли ціни на газ (1 листопада ціна на газ для населення України зросла на 23,5%, - ред.) тощо, то інфляція вкінці року буде десь на рівні 15%.
«Вакханалія, невігластво і жадібність корупціонерів»
Людей знову кинули виживати. Половина суспільства не може звести кінці з кінцями. І лише в четвертому кварталі профіцит бюджетів сімей став позитивним. А в декого нагорі - мільйонні зарплати! (Як торік писали ЗМІ, глава «Нафтогазу» Коболєв заробляв понад 2 млн грн на місяць. До слова, у кінці травня цього року правління держкомпанії ухвалило рішення виплатити премії співробітникам, які причетні до перемоги «Нафтогазу» над російським «Газпромом» в Стокгольмському арбітражному суді. Розмір бонусів склав 45,6 млн доларів! І цей факт здивував не лише Україну. Варто нагадати, що 2,56 млрд доларів на користь «Нафтогазу» - таким став загальний арифметичний підсумок суперечки із російським «Газпромом», що тривала понад три з половиною роки і завершилася в останній день лютого 2018 року, - ред.) Це взагалі аморально. Ніде в Європі такого немає! А у нас – вакханалія, невігластво і жадібність цих усіх корупціонерів.
Та й загалом в Україні просто руйнують економіку. Гроші йдуть в якісь «Нафтогази», які нічого не добувають і т.д. Корупція з’їдає ресурси для зростання та інвестицій. Іноземні ж інвестиції в Україну практично не находять. Причому робочих місць у державі недостатньо. З 2008 року постійно знижується чисельність робочих місць і відповідно кількість зайнятого населення. І якщо з 2000 до 2008 року в Україні чисельність зайнятого працюючого населення збільшилась з 19 до 20 млн, то зараз таких лише 14 млн осіб. А ці 6 млн осіб кудись мали подітись та знайти можливість для існування. Тому й бачимо таку шалену трудову міграцію за кордон (як заявляв віце-прем’єр-міністр України Павло Розенко у березні цього року, залежно від сезону за кордоном працює від 2,5 до 4 мільйонів українців, - ред.).
Курс гривні
Ще й курс гривні відносно валюти має тенденцію до зниження. І це цілеспрямована політика уряду і Нацбанку. У таких умовах саме люди на своїх плечах виносять весь тягар падіння курсу. А виробники продукції та експортери тільки отримують прибутки від різниці курсів. Уряд же від інфляції та девальвації отримує свої прибутки на внутрішньому ринку.
Тому курс треба знижувати, щоб наші внутрішні гривневі доходи були достатніми для того, аби модернізувати виробництво та підняти рівень життя у країні. На мою думку, в Україні мали б через 3-4 роки знизити курс національної валюти із близько 30 до 15 гривень за долар. Але поступово: по 2-3 гривні щороку. І взагалі: треба вибрати довгострокову стратегію укріплення гривні. І на цій основі піднімати внутрішній добробут країни. І коли кажуть, що це неможливо, я розповідаю про Японію. Ця країна з початку 90-хх рр. щорічно укріплює свою національну валюту. Курс єни відносно долара зростає. І японці завдяки цій різниці курсу збільшили свої доходи.
Сільське господарство та промисловість
Якщо говорити про справи в аграрному секторі, то тут теж не все добре. Адже субсидії і дотації дають великим компаніям замість того, щоб підтримувати дрібних виробників, так, як роблять у Європі. Хоча ми й вийшли на передові позиції у світі з олією та зерном (Цьогорічний врожай зернових сягнув рекордного рівня - понад 70 млн тонн, - ред.). Тому нам потрібно переглянути систему оподаткування сільського господарства таким чином, аби виробники аграрної сировини не вивозили сировину за кордон, а переробляли її в Україні.
При цьому у нашій країні також не належним чином розвивається промисловість. Падає металургія. Гірничовидобувна промисловість теж не демонструє покращення. В Україні на тому ж рівні підтримують лише паливно-енергетичний комплекс. Певним зростанням може похвалитися лише харчова промисловість.
Тарифи
Також, що дуже важливо: якщо в Україні тарифи зросли на майже 25%, то треба було збільшувати і доходи, аби люди могли погасити свої зобов’язання. А уряд дав вказівку навпаки стримувати процес збільшення субсидій. Сьогодні українці все більше зубожіють, а постачальники енергії рахують мільярди.
Водночас МВФ переживає лише про одне: аби українці вчасно оплачували свої борги. І лише у 2019 році потрібно погасити 4 млрд боргів лише перед приватними кредиторами. (До слова, 18 грудня цього року після понад півторарічної перерви МВФ схвалив надання Україні траншу у 1,4 млрд доларів за новою програмою співпраці - stand-by, - ред.)
Тому в Україні потрібно змінити тарифну політику. Це ненормально, це просто пограбування та знущання з людей. Я не бачу жодної логіки у такому високому рівні тарифів, які потім оплачує сама держава. (У бюджеті 2018 року на виплату комунальних субсидій виділили 71 млрд гривень, - ред.) Бо в нас ненормальні тарифи та ціни. А монопольні виробники жирують, отримуючи надприбутки. У «Нафтогазу», до прикладу, прибуток становить 200% відносно витрат! То виходить, що в нас монополісти і корупціонери керують країною?
МІЖНАРОДНА ПОЛІТИКА
«Найголовніше завдання, яке потрібно вирішувати - це «Азовське питання»
На Україну суттєво вплинуло те, що росіяни добудували Керченський міст, внаслідок чого розпочалась блокада наших суден в Азовському морі. Хоча після цього інциденту увага світу до України та прямої агресії до нас з боку Росії знову зросла. Проте у плані санкцій ця увага виявилась недостатньою.
Провали цьогоріч продовжувалися і у відносинах з поляками та угорцями.
(1. У січні Парламент Польщі ухвалив закон, згідно з яким до відповідальності мали притягувати усіх, хто заперечує, підтримує або пропагує злочинні, на думку поляків, дії ОУН та УПА. Також у липні Президент Польщі Анджей Дуда, перебуваючи у Волинській області, заявив, що події на Волині 1942-44 років були не війною між Польщею та Україною, а етнічною чисткою, - ред.).
(2. Угорщина виступила проти скасування мовного закону «Ківалова-Колесніченка» та пообіцяла блокувати саміт Україна-НАТО і чинити опір, якщо новий український закон про мови не дасть угорській мові статус офіційної. Також сусіди звинуватили Україну у наступі на права нацменшин через запропоновані Президентом України Петром Порошенком зміни до закону про громадянство. Згодом уряд Угорщини вирішив створити посаду уповноваженого міністра, відповідального за розвиток Закарпатської області. Також виник величезний скандал наприкінці квітня через інцидент у місті Берегове, що на Закарпатті. У консульстві Угорщини громадянам України урочисто видавали угорські паспорти, - ред.).
А українська влада на дії сусідніх держав належним чином не реагувала. Навіть навпаки - показувала межу, до якої вони можуть дійти.
Проблемою залишається й те, що досі українська дипломатія інфільтрована різними агентами, можливо й російськими.
Якщо говорити про відносини з НАТО, то немає гарантій щодо вступу України в Альянс. Проте позитивним моментом є вже те, що НАТО продовжує свої тренування у Чорному морі.
Варто згадати і про торгівлю з ЄС відповідно до угоди про асоціацію. Хоча насправді Україні дають дуже мало квот на європейських ринках.
Та найголовніше завдання, яке потрібно вирішувати - це «Азовське питання». Перш за все проблему треба виносити на міжнародний рівень постійно, зокрема на рівень ООН. Аби про цю проблему у світі не забували. Оскільки наші інтереси, окрім нас, нікому у світі не цікаві. Адже більшість європейських країн показують, що втомилися від ситуації в Україні. А наша влада навіть не може налагодити нормальних контактів з елітами європейських країн.
ІА "Вголос": НОВИНИ