[media=146920,146921,146922,146923,146924,146925,146926,146927,146928,146929,146930,146931,146932,146933,146934,146935,146936,146937,146938]
Як повідомляє кореспондент «Вголосу», чин похорону відбувся у Гарнізонному храмі святих апостолів Петра та Павла.
Боєць-доброволець із позивним «Вагнер», котрий рік пліч-о-пліч воював разом із загиблим Героєм, пригадує його як добру, розумну та талановиту у всьому людину.
«Він коли лише приїхав на позиції і назвав своє псевдо - «Казах» -, я йому відповів: «Та який ти казах? Подивися: молодий козарлюга з вусами та чуприною. До речі, він і був нащадком кубанських козаків, - розповів боєць. - Але з нами ніколи не говорив російською, хоч довго і жив у Росії».
«Вагнер» пригадав і те, що загиблий побратим навіть був у Росії у монастирі. Але коли побачив, що церква там – додаток ФСБ, почав висловлювати своє незадоволення. Через це його почали переслідувати. Згодом приїхав на Донбас воювати і за Україну, і за Росію без Путіна.
«Дуже любив співати псалми. Був дуже ерудованим, знав іноземні мови. Був на «ти» зі всіма видами зброї. З нього навіть іконописці писали ікони. Та понад усе любив життя і будував плани на майбутнє. Був великим життєлюбом. Казав: «Я воюю за Україну, не для того, щоб померти! А для того, щоб потім щасливо жити».
Поховали Героя на Личаківському кладовищі, на полі почесних поховань №76. У нього залишилась дружина.
Нагадаємо, боєць Першої штурмової роти Добровольчого українського корпусу «Правий сектор» з позивним «Казах» Віктор Матюхін зі Львова народився 9 травня 1966 року. Загинув 4 грудня унаслідок обстрілу проросійськими бойовиками у селі Піски.
Марія Волошин, «Вголос»
ІА "Вголос": НОВИНИ