[media=90628,90631,90634,90638,90643,90646,90649,90652,90655]
Першу частину кіно, відзнятого за спогадами генерал-хорунжого Армії УНР Всеволода Петріва, у Києві було представлено майже три роки тому. Показ другої частини фільму був прем’єрний. Стрічку планували завершити ще улітку 2013-го, однак удалося це зробити лише тепер. Для того, щоб київські глядачі могли повністю відтворити для себе історію визвольної боротьби українців 1917-1918-х років проти большовизму, режисер Іван Канівець вирішив показати обидві серії.
«Українську революцію» знімали впродовж майже чотирьох років. В умовах занедбаного українського кінематографа, відсутності фінансування і, зрештою, революції та війни справа була доволі нелегкою. Кіно є волонтерським, відзнято його коштом ентузіазму режисера та всієї команди. «Захотілося зробити щось корисне для Батьківщини», – каже Канівець. «В ідеалі справою кінематографа має опікуватися держава. Якби з початку незалежності було знято сотні таких фільмів, то зараз не було б війни і не гинули б люди. Потім ніхто не скаже: «У вас же гинуть люди, бо не було часу робити кіно». Фактично митці, кінематографісти, письменники, співаки, художники створюють певний культурний шарм. От цього культурного шарму нашій країні бракувало. Звичайно, краще, коли це фінансує держава, бо митцям дуже складно. Я знаю дуже мало знімальних груп, які роблять це так, як ми. Якби їх було більше – було б простіше», – додає режисер та водночас продюсер й автор сценарію «документалки». Раніше Іван зняв іще один документальний фільм про революційні події того самого періоду – «Тризуб Нептуна».
Однак події стрічки відбуваються не в столиці, а в Севастополі, де триває змаг українців за створення власного флоту.
Власне, боротьба героїв кіно Івана Канівця тісно пов’язана з їхньою реальною боротьбою за Україну. Із близько чотирьохста осіб, які працювали над створенням «Української революції», значна частина нині перебуває на фронті у складі добровольчих батальйонів «Донбас» та «Айдар», а також підрозділів Збройних сил України. Хтось із хлопців забрав на передову навіть один із символів, які режисер увів у фільм, – синьо-жовтий стяг із портретом Шевченка.
Узагалі ж серед тих, хто доклався до народження фільму, є різні люди. Серед них – музейні працівники, історичні та військово-історичні консультанти, реконструктори, художники та багато інших. До творчого процесу Іван Канівець залучив і відомих особистостей. Так, роль Симона Петлюри належить Олесеві Донію, а Грушевського – Богданові Бенюку. Голосом останнього, до слова, «говорять» обидві серії «Української революції». Звучить у кіно й інший відомий голос – пісні у виконанні Тараса Компаніченка та ансамблю «Хорея козацька». Головну роль – оповідача, генерал-хорунжого Всеволода Петріва – зіграв Богдан Іванько.
«Некомерційні проекти почасти пов’язані з національною свідомістю, – зазначає народний артист України, колишній нардеп-«свободівець» Богдан Бенюк. – Це спрацьовуватиме на позитив потім, на виховний процес молодого покоління. І ми є тією ланочкою, яка дає можливість показати сучасне бачення подій 100-річної давнини. Молодь матиме змогу побачити і таку позицію. Це колосально, це треба робити. Тут і не треба агітувати нікого. Тут просто треба сказати «Фас!» Є така тема, і ти повинен зробити це!»
Актор також поділився своїм баченням перспективи українського кіномистецтва.
«Я вірю взагалі в кінематограф, який в Україні складатиметься до пуття і розвиватиметься дуже швидко, – каже Бенюк. – І знаходитимуть колосальні речі, про існування яких ми навіть не підозрюємо. Правду кажучи, це – ентузіазм, волонтерство. Власне, зараз епоха волонтерства, зокрема в кіно. І це нормальна річ, бо виживають по-різному. Фільми, які не є бюджетними, потихеньку здобувають популярність. Якщо в нас є талановиті режисери, пов’язані з виробництвом кіно, то це повинно мати якусь витвореність. Іван Канівець, одержимий бажанням організувати не лише виробничий, а й творчий процес, зумів залучити до некомерційного проекту чотири сотні людей. Якщо він уміє так запалити людей, то має багато хороших задатків. Нині молоді режисери потихеньку вилазять із підпілля, показують своє єство. І це дуже класно!»
Лариса Лавренчук, спеціально для «Вголосу»
ІА "Вголос": НОВИНИ