[media=168855,168856,168857,168858,168859,168860,168861,168862,168863,168864,168865]
Про це повідомляє власкор «Вголосу».
Скорботна хода стартувала сьогодні о 10:50 від Свято-Троїцького кафедрального собору. Дорогою присутні зупинялися біля пам’ятних знаків та місць розстрілу в’язнів, куди покладали квіти.
Завершили ходу на території тюрми, де священики відслужили молебень за загиблими.
«23 червня для кожного лучанина, волинянина є днем великої пам’яті і великої скорботи. Ми стоїмо з вами на площі, де в цей день стояли наші діди і прадіди, але стояли не в увесь ріст, не з приводу якогось свята, а стояли тісненько один до одного і були розстріляні. Це не була тюрма у значенні для якихось кримінальних злочинців, це була тюрма в яку зігнали усіх, хто любив свою землю і хотів, щоби, за словами Шевченка, «на своїй землі була своя правда». За це вони були тут ув’язнені. Вони були не просто ув’язнені з надією на вирок, а приречені тодішньою радянської владою, більшовицькою владою на смерть. Щоби не випустити цих в’язнів, вони їх просто знищили без суду і без слідства», – зазначив митрополит Луцький і Волинський Михаїл.
Він зазначив, що українці поховали Небесну сотню, яка полягла на Майдані, нині ховають воїнів, які гинуть на Донеччині, і ця війна триває з нащадками тієї ж радянської влади.
«Нам треба рухатися в одному напрямку, бо якщо одні будуть рухатися на схід, інші – на захід, а третім буде байдуже, то нічого не зміниться. Давайте будемо гарячими в своїй любові до історії та майбутнього. У нас немає рядових тем, бо якщо вони стосуються українців – вони головні. Сьогодні це є не просто хресна хода чи молебень, це – великий ріст нашої з вами свідомості. Це велика трагедія для Луцька, для Волині. Тисячі наших розстріляних волинян. Наша кров тут. І не можна бути до цього байдужим, бо збайдужіємо і нам подадуть вигадану історію», – додав Михаїл.
Присутні вшанували пам’ять розстріляних в’язнів хвилиною мовчання та насамкінець заспівали гімн України.
Із доповідних записок начальника тюремного відділення УНКВС у Волинській області сержанта держбезпеки Стана та інших працівників НКВС відомо, що 23 червня 1941 року в зв'язку з бойовими діями біля Луцька з-під варти було звільнено малолітніх, «указників» та засуджених за малозначні злочини – усього 84 особи, а решту ув'язнених, близько 2000 осіб, розстріляли на території Луцької в'язниці. Це робила оперативна група працівників НКВС під керівництвом капітана держбезпеки Розова, особовий склад 233 конвойного полку військ НКВС, керівний склад та наглядачі в'язниці.
За даними істориків, на території Луцької тюрми розстрілювали не тільки осіб, щодо яких були винесені вироки про вищу міру покарання, але й засуджених до позбавлення волі, та тих, щодо яких тільки розпочалося слідство.
ІА "Вголос": НОВИНИ