Алек Попов – найпопулярніший сучасний болгарський письменник.
Чого Ви приїхали так швидко?
Я не їзджу ніколи 13 числа.
Тоді падав сильний дощ і у Львові було страшенно зимно, великі корки на дорозі і поки ми доїхали до готелю, Алек встиг багато чого розповісти про себе і Болгарію.
У нас не так вже й багато інформації про болгарську літературу, останнім часом починають з’являтись окремі переклади окремих творів. Як відбувається літературний процес у Вас, що є модним?
Є багато літературних перфоменсів в Болгарії, це дуже популярно у нас між поетами. Літературні читання просто теж популярні. Ґеоргій Ґосподінов, Віктор Пасков – дуже відомий письменник, Бєрданов, Стефан Цанев. Вони представники різних поколінь.
А Ваші читацькі смаки задовольняє сучасна болгарська література? Всі ці письменники особисто Вам подобаються?
Не дуже вони мені цікаві. Вони якось не вміють розказувати історій, це дуже погано. Але все-таки є письменники, які мені подобаються. Ґеоргій Ґосподінов, Віктор Пасков, хороші письменники.
Чи існують літературні групи в Болгарії, такі собі літературні об’єднання письменників?
Постійно. Їх є багато і вони завжди між собою сперечаються. Це цілком нормально, але мені це не дуже цікаво.
А Ви належите до котроїсь із них?
Важко сказати. Я маю багато друзів серед болгарських письменників, знаю всіх, але не відчуваю прив’язаності до якоїсь окремої тусовки. В Болгарії все концентрується в Софії.
У нас модно всю сучасну літературу називати постмодернізмом. Андрухович – постмодерніст, Жадан – постмодерніст… Як відбувається розрізнення літературних стилів в Болгарії?
Це було б дуже манірно так говорити. Ситуація постмодерна, а література залежить від ситуації. Болгарська література немодерна, але актуальна. Дуже популярна тема мафії, щось у стилі "Америка 30-х".
Дуже часто поняття хорошої літератури співставляють з поняттям елітарної літератури?
Так, в Болгарії є така література, але я не вважаю, що це найкраща література. Я люблю літературу, яку можна читати, я віддаю перевагу простому письму. Хороша література має бути чуттєвою. Є такий феномен у Болгарії, як "жіноча проза", її дуже багато і вона популярна, але я вважаю, що розділяти літературу на жіночу чи чоловічу не варто. Ці авторки пишуть щось у стилі Забужко.
Але у нас є Забужко і є дешеве чтиво…
Так, Забужко мудра кобіта.
Ви працювали довгий час в Лондоні, на досить поважній посаді, Вам подобалась ця місія?
Тому я працював не так довго, це дуже нецікава робота. Про моє перебування на цій посаді, про життя в Лондоні я написав у романі "Місія Лондон". Він написаний у стилі "Швейка".
Чи має ваша література якісь джерела?
Так, балканці мають велику традицію самоіронії і гумору, це дуже сильне самокритичне мислення. Є дуже відома болгарська книжка, вона називається "Бай Ганьо", це як національний портрет, вона дуже весела. Ще мені дуже подобається творчість сербського письменника Броніслава Нушіч.
Про який світ більше подобається писати – реальний чи вигаданий?
Я не люблю писати буквально. Мої романи більш реалістичні, ніж мої оповідання, вони саркастичні.
Як працює літературна критика в Болгарії?
У нас немає сильної критики. Особисто мої найкращі критики в Німеччині. Можу дати почитати. Зрештою об’єктивної критики не буває. В Болгарії багато залежить від політичної орієнтації письменника, наприклад.
Які театри популярні в Болгарії? Ваша драматургія функціонує на сцені?
Є альтернативний модерний театр, а є і не зовсім хороші театри, я не можу їх назвати ні академічними, ні класичними. А мої вистави ставляться дуже рідко, я, взагалі, пишу радіо-п’єси. Я маю всього п’ять п’єс, я не драматург, це не моя стихія.
Яка ваша книжка є найпопулярнішою?
"Місія Лондон", здається.
А Вам яка найбільше подобається книжка?
Не знаю. Я дуже люблю той момент, коли закінчую якийсь твір, бо це не дуже легкий процес.
Бути письменником в Болгарії це вигідно?
Ніде не вигідно бути письменником. В Німеччині існує багато стипендій, там намагаються якось допомогти письменнику. А так, всюди не легко письменнику. Треба ще мати своїх читачів.
Але тираж ваших книжок 10 тисяч! В Україні такий тираж мають лише культові письменники і Україна в 10 разів більша за Болгарію.
Я просто популярний письменник.
Чим ще займаєтесь?
Я був директором Будинку дитячої книги, мені було цікаво.
В кількох українських альманахах про вас згадують як про автора "іронічної прози жахів".
Так, у мене багато творів у цьому стилі. Але зараз я трохи іншу літературу пишу. Я знаю, що у вас є багато таких історій, напевно якась слов’янська риса.
А з чого виникає бажання писати про страшне?
Це внутрішня потреба. Мені подобаються різні історії про привидів. В Болгарії є хороша традиція, є такий болгарський письменник Йордано Бічков і він дуже цікавий, я думаю, що українському читачеві він би сподобався. У нього багато міфологічних істот, вампірів і багато інших типово слов’янських демонічних істот.
Дуже модно робити навколо літератури шоу, як Вам така штука?
Хороша література не потребує таких речей, але інколи співпадає так, що і література, і шоу є класними. Я взагалі не проти цього.
фото: sfbg.us
ІА "Вголос": НОВИНИ