Наголошу, націоналізм в останню чергу – ідеологія. У першу чергу – це закони природи. Хочеш вигнати цю природу через двері – вона повернеться через вікно. Ми – в останню чергу партія. Передусім – ми ідея. Її спотворюють, модифікують, фальсифікують. А вона живе. Ми передусім етнічні українці, хоч як би нам не приписували у псевдопатріотичній обгортці прийнятність мови окупанта на нашій, поки "не своїй" землі. Та ще й загортають це тепер у червоно-чорний колір.
Ще 2011 року з нагоди 20-ліття партії ВО "Свобода" написався мені знаковий для сьогоднішніх політичних обставин вірш.
Лякає не поразка,
А перемоги вагота.
Політика – не казка,
А спідня нагота.
Політика – людиносутність,
Падінь і злетів чар.
То магістраль, то яма,
То попросту обвал.
Політика – то люди:
Дурні, розумні, злі.
То сув'язь із облуди,
То пошук ув імлі.
Політика – то виклик
Характеру, ідеї, тьмі.
Вона нас об'єднала,
Як друзів у корчмі.
Аби лиш не сп'яніти
У леті до мети.
Аби не розгубитись
У буднях суєти.
Аби зостатись вільним
У сόбі, чи в собí.
Пройти по линві часу,
Як витязі мети.
Лякає не поразка,
А перемоги вагота.
Небесно дякую всім, хто підтримав нас на виборах. За Дмитром Донцовим, нація народжується не з вибору, а з добору. Тому дякую і тим, хто не підтримав. Це забезпечить нам більші можливості ставати дібраними.
ІА "Вголос": НОВИНИ