Минає тиждень після першого туру президентських виборів, результати якого стали холодним душем для одних і притчею во язицех для інших. Зараз перші і другі ламають списи у боротьбі за позиції своїх кандидатів, сподіваючись на успіх чи на диво.

Як би там не було, але я переконаний, що результати повторного голосування - незалежно від того, хто зрубає пальму першості - стануть для тріумфатора пірровою перемогою. Чому? Та тому що на цей "паслєдній і рєшітєльний" буде кинуто з обох сторін такі потужні ресурси, буде піднято такі пласти негативу, буде проявлено стільки цинізму і зневаги до опонента, що все це врешті решт знеславить і знесилить як переможця, так і переможеного.

І що далі? А далі буде тотальний протест: проти корупції і подвійної моралі команди "По" чи некомпетентності і безвідповідальності команди "Зе". А тоді, в умовах загострення "великої депресії", суспільство знову згадає, що для оздоровлення необхідно підвищити власний імунітет, привівши до влади націоналістів. Адже всі добре пам'ятають, як активно протягом 2012 - 2014 років протидіяла бандитьсько-промосковському клану "регіоналів" фракція ВО "Свобода" у Верховній Раді України.

Як відомо, ще в березні 2017 року українські націоналісти об'єдналися між собою, підписавши "Національний маніфест, а згодом висунули віце-спікера Верховної Ради України 7-го скликання, учасника московсько-української війни на Донбасі, свободівця Руслана Кошулинського кандидатом на президентські вибори. Щоправда, чи не одразу ж після його висунення від участі в цьому об'єднанні та підтримки єдиного кандидата абстрагувалася політична партія "Національний корпус", яку очолює засновник легендарнрго полку спецпризначення "Азов" Андрій Білецький.

Звісно, що олігархат, якому націоналісти оголосили війну ще задовго до виборів, маючи значні фінансові ресурси і "ручні" ЗМІ, організував шалену протидію їхньому поступу. Стосовно Руслана Кошулинського були запущені в хід підступні політтехнології на кшталт "непрохідний", "щоб голос не пропав", "де він був раніше" тощо. Такі прийоми зробили свою справу і спрацювали на випередження - значна частина потенційних симпатиків націоналістичної ідеології повірили "кошерним підказкам" та проголосували за практично невідомого широкому загалу Смешка (колишнього керівника СБУ, якого пов'язують з отруєнням Ющенка) чи за Гриценка (колишнього міністра оборони, під час керівництва якого було продано за безцінь основні активи ЗС України).

Обидва вищеназвані кандидати у своїй піар-кампанії використовували націоналістичну риторику, помножену на різку популістську критику як діючого президента України, так і його основних супротивників із табору націоналістів. На жаль, довірливий український виборець, який не знається на тонкощах політичної гри, проковтнув цю наживку, що проявилося при підрахунку голосів в ніч на 1 квітня...

Аналізуючи доволі високий рівень підтримки Петра Порошенка серед патріотично налаштованого електорату - теж потенційних виборців націоналістів - слід зазначити, що частково цьому сприяли знову ж таки націоналістична риторика президента, бутафорна українізація армії, "безвіз" і особливо - Томос про автокефалію Православної церкви України.

Таким чином, "маємо те, що маємо", як зауважив свого часу перший президент України Леонід Кравчук...

Окрім вищеперерахованих факторів, незважаючи на скандали, пов'язані з відпочинком на Мальдівах, офшорами, торгівлею "на крові", смертоносними "котлами" на фронті, корупцією чиновників високого рангу тощо, Петро Порошенко отримав частину голосів виборців, які мали підстави вважати, що як Юлія Тимошенко, так і Володимир Зеленський - кандидати з найвищими рейтингами - у випадку перемоги на виборах проводитимуть згубну для нашої держави промосковську політику.

Сьогодні ми вже знаємо остаточні результати голосування 31 березня та імена двох кандидатів, які через два тижні зійдуться у вирішальному поєдинку за голоси симпатиків на виборчих дільницях. Це діючий президент і олігарх Петро Порошенко, якого підтримали 15.95% виборців, та комік і вірний слуга іншого олігарха - Володимир Зеленський, що отримав 30,24% голосів громадян України, які брали участь у виборах.

Останній, не маючи жодного політичного досвіду, неодноразово допускаючи у своїх шоу українофобські випади, здобув симпатію виборців на підставі перегляду комедійного російськомовного серіалу "Слуґа народа", де він грає роль ідеального президента. Свої голоси віддали коміку багато з тих, хто не хотів перемоги "ні Юлі, ні Пєті". Також Зеленського підтримала значна частина далекої від політичних реалій української молоді (прости їм, Господи, бо не відають, що творять), які здебільшого голосували "по-приколу".

Звісно, що Порошенко і його команда перед другим туром використають весь набір адміністративного ресурсу, натомість Зеленський (у звичній для нього нахабній манері спілкування) провокуватиме діючого президента на неадекватні, з точки зору пересічного українця, вчинки. Це, зокрема, його вимога, висловлена в ультимативній формі своєму супернику, на яку той поспіхом погодився - проведення публічних дебатів у стилі шоу на стадіоні "Олімпійський", а не у студії "Суспільного", як прописано в законі.

Комічно виглядає також здача обома кандидатами крові для аналізу на вживання алкоголю чи наркотиків і наступний заклик до Зеленського від керівництва виборчого штабу Порошенка про здачу для додаткового аналізу зразків волосся.

Чим закінчиться така "прелюдія" до електорального поєдинку, судячи з відео-перепалки опонентів, можемо лише уявити. Але, як зазначалося вище, незалежно від результатів виборів у недалекому майбутньому українці стануть очевидцями і учасниками епічних подій. Дай Боже, щоб вони не переросли у масштабні фізичні сутички між прихильниками "По" і "Зе".

В кожному випадку, глобальні зрушення очікуються одразу ж після парламентських виборів - коли об'єднані сили націоналістів сформують потужну фракцію у Верховній Раді України. Є сподівання, що до того часу відбудуться чергові перемовини з лідерами Національного корпусу. Відтак, можливо, вони знову долучаться до команди підписантів "Національного маніфеста", чим значно посилять позиції націоналістів перед черговими виборами до парламенту України, які відбудуться 27 жовтня цього року.

Хочу зазначити, що впевнитися у правильності таких висновків допомогла позиція мого приятеля М.Д., висловлена ним буквально вчора: "Порошенко має перемогти в другому турі, щоб тримати відповідь перед народним парламентом, який маємо обрати! Об'єднаним націоналістам (якщо це дійсно так!) є над чим працювати - власне, демонструвати цю єдність перед людьми півроку, день у день".

Також нема підстав сумніватися, що народ добре усвідомлює: у випадку приходу до влади цинічного російськомовного актора націоналісти - єдина сила, яка буде здатна організувати у майбутньому парламенті активну протидію його можливим спробам піти на поступки Москві у питаннях окупованих територій чи змінити геополітичний вектор розвитку Української держави.

Чи є у націоналістів шанси створити потужну фракцію у парламенті 9-го скликання? Однозначно, що є. Про це свідчать хоча б результати голосування на виборчих дільницях Закордонного виборчого округу. Зокрема, єдиного кандидата у президенти України від об'єднаних сил націоналістів Руслана Кошулинського підтримали від 10 до 14 відсотків українців, як голосували на виборчих дільницях в Італії, Іспанії, Португалії, США тощо.

На підставі вищевикладеного можемо зробити висновки, що українці за кордоном голосували по-іншому, ніж в Україні, в першу чергу тому, що вони не потрапили під тотальний вплив теле-зомбування. Є надії, що до парламентських виборів дещо зменшиться кількість медійних атак проти націоналістів, оскільки - поза сумнівом - команди обох нинішніх опонентів продовжуватимуть вести між собою "позиційні бої" протягом літа, залучаючи до цього значні ресурси і не маючи змоги одночасно "воювати" на всіх фронтах.

В результаті націоналісти отримають нагоду перегрупувати сили і повернути симпатії виборців. Останні, сподіваюся, вже не повірять сліпо у нав'язливі ідеї смешків, гриценків і К° - "щоб голос не пропав".

Наостанок хочу поділитися фразою ще одного мого приятеля В.В., який після виборів 31 березня наголосив, що ВО "Свобода" - це єдина ідеологічна партія, а тому потрібно максимально підтримати її на парламентських виборах восени 2019 року.

Слід зазначити, що обидва приятелі, чиї слова я згадав у своєму дописі, не належать до відвертих прихильників ВО "Свобода" та наших ідейних соратників. Це свідчить про те, що довіра до націоналістів серед українського народу зростає. Як сказав Степан Бандера: "Ніщо не зупинить ідеї, час якої настав!"

ІА "Вголос": НОВИНИ