11 лютого 1894 року у Львові, в приміщенні товариства «Руська бесіда» (вул. Вірменська, 2), відбулися перші загальні збори українського руханкового товариства «Сокіл», які стали початком діяльності цієї масової патріотично-спортивної організації, що виховала не одне покоління вмотивованих, вмілих та відважних борців за волю України. В першому статуті цього об'єднання було чітко визначено мету діяльності «Сокола»: «Цілею т-ва є виобразувати членів в гімнастиці через спільні вправи, спільні прогульки і відчити. В т-ві уряджуються також вправи сторожі пожарної, стріляння до цілі, їзда на коні, їзда на скороходах [роверах], плавання, веслування, фехтування, співи й музика. Для оживлення духа т-ва служать відчити і розправи о річах гімнастичних, як також товариські забави, гімнастичні продукції на боєвищах і аматорські представлення. Т-во засновує філії в Галичині і на Буковині».

На початку ХХ століття через Волинь сокільський рух поширився на територію Наддніпрянщини. Однак там він не мав чітко визначеного національного обличчя, а був складовою частиною загальноімперського «Сокільського союзу». Натомість, «Сокіл» Галичини і Буковини став каталізатором державотворчих процесів української нації. Тисячі сокільців, коли настала потреба, вступили до лав Українських Січових Стрільців, Української Галицької Армії, Української Повстанської Армії, Дивізії військ СС «Галичина» та інших збройних формувань, що боролися за незалежну Україну. Високо оцінили і примножили досягнення сокільського руху такі українські знаменитості, як І. Боберський, М. Грушевський, А. Шептицький, М. Міхновський, С. Шухевич, Андрій, Тарас та Петро Франки, С. Смаль-Стоцький, Ю. Косач, Ю. Тобілевич, С. Гайдучок, E. Коновалець, К. Ґутковський, Я. Вінцковський, М. Волошин, Й. Доманик, Б. Лепкий, Л. Курбас, А. Крушельницький, І. Мирон, Д. Яворницький, М. Лисенко, І. Нечуй-Левицький та багато інших. В роки московсько-совітської окупації українських земель діяльність «Сокола» була заборонена комуністичним режимом. В середині ХХ століття почався занепад сокільського руху на емігрантських поселеннях українців. Лише український «Сокіл» в Аргентині досяг значного розвитку і продовжив діяльність у післявоєнні роки, розбудувавши потужну централю в Буенос-Айресі з кількома філіями у місцях компактного проживання українських емігрантів.

На початку XXI століття сокільство в Україні відновило свій поступ. У жовтні 2006 року було зареєстровано ВГО «Сокіл» - громадську організацію, яка декларувала продовження справи українського «Сокола» кінця ХІХ - першої половини XX століття. Перший сокільський осередок було створено у Львові. Головним партнером ВГО «Сокіл» виступила ВО «Свобода». Основним напрямком діяльності ВГО «Сокіл» було і залишається національно-патріотичне виховання української молоді, в основу якого покладено ідеологію українського соціального націоналізму, вшанування національних традицій та звичаїв, повагу до батьків, вивчення національної історії та змагання за те, щоб українці зайняли панівне становище у своїй державі, повноцінно впливали на політичне життя краю та розвиток української нації в майбутньому. В роки правління злочинного режиму кремлівського колаборанта Януковича багато членів організації піддавалися переслідуванню за свою політичну діяльність, деякі з них певний час перебували в ІТТ або СІЗО, окремі були засуджені на підставі політичних мотивів. Сокільці брали активну участь у Революції Гідності, а відтак вирушили на фронт московсько-української війни. Після дострокових виборів 2014 року «Сокіл» певний час мирно співіснував із державним апаратом, допоки не сталася кривава провокація проти націоналістів під стінами Верховної Ради 31 серпня 2015 року, в результаті якої булo запущено новий маховик репресій проти націоналістів. Влітку 2014 року головою ВГО «Сокіл» став Юрій Черкашин - «Чорнота», що на той час виконував обов'язки командира першого взводу Батальйону особливого призначення «СІЧ», який готувався до відправки на фронт. Було прийнято рішення, що організація відмовляється від статусу суто молодіжної. Пріоритетними завданням ВГО «Сокіл» визначено участь в московсько-українській війні у складі різних підрозділів ЗСУ, МВС та в добровольчих батальйонах, підготовку військових кадрів, матеріальне забезпечення бойових частин (волонтерство). Саме в той час, вже будучи очільником Всеіспанської ГО Українська Патріотична Асоціація «Воля» і даючи уроки з історії для дітей українських трудових мігрантів в одній із українських суботніх шкіл поблизу Мадрида, я поставив собі за мету створити ВГО «Сокіл» - іспанський осередок, а згодом став членом Всеукраїнської громадської організації «Сокіл», склавши присягу в легендарному Холодному Ярі. Також, на запрошення очільника ВГО «Сокіл» Волинь друга «Холодного» - Максима Новицького, двічі брав участь у сокільському вишколі в Урочищі «Вовчак».

Відтак, за сприяння Міжнародної української школи в березні 2016 року нами було засновано Гурток національно-патріотичного та фізичного виховання «Соколята» на підставі угоди з Українським Державним Центром Позашкільної Освіти. З початком нашої співпраці із Асоціацією «Молода Україна», яку очолюють директор Української суботньої школи “Наше майбутнє” та НКЦВО МАУП в Мадриді Світлана Кметик і священник ПЦУ о. Ігор Кметик, заняття Гуртка проводились на базі названої школи, а наші студенти активно долучилися до сокільської справи. Разом ми вивчали основи самозахисту, проводили вишколи в горах, брали участь у художній самодіяльності тощо

Після загибелі 2 жовтня 2016 року у ближньому бою поблизу с. Кримського Луганської області керівника ідеологічної референтури ВГО «Сокіл», офіцера ЗСУ Мирослава Мисли, з яким ми часто спілкувалися в месенджері та обговорювали волонтерські і політичні питання, гурток «Соколята» гордо носить ім'я нашого Героя. І хоча у зв'язку з обмеженнями, встановленими рішенням урядових кіл Іспанії через пандемію covid-19, вже майже рік ми не проводимо занять ані вишколів, я впевнений, що невдовзі ситуація зміниться на краще і знову гордо звучатиме з юнацьких вуст наше гасло: «Ми сьогодні Соколята - Завтра ми Соко'ли! Україну супостатам Не здамо ніколи!»

P. S. А недолуга маячня шолудивого Шаріка на 9:20 хвилині тут

, де це москвороте непорозуміння називає нас «нацистами Зеленського» (хай Господь милує)), розказує байки, що ми «терористи іґіл» etc, лише зайвий раз підтверджує істину старого прислів'я: «Собака гавкає, а караван іде».

ІА "Вголос": НОВИНИ