4 грудня християни східного обряду відзначають одне з 12 найважливіших після Великодня церковних свят, присвячених подіям земного життя Ісуса Христа та Богородиці — Введення у храм Пресвятої Богородиці. У народі свято має назву Третя Пречиста.
Історія свята
У чотирьох канонічних Євангеліях немає багато фактів, які розповідають про земне життя Богородиці, зокрема й відомостей про подію, що лягла в основу свята Введення у храм Богородиці. Але про них оповідають Церковні перекази та написані на їх основі апокрифічні документи.
Відомо, що батьками майбутньої Богородиці були благочестиві Йоаким та Анна. Проживши у любові та злагоді 50 років, пара залишалася бездітною. Але сподіваючись на милість Божу, вони продовжували молитися про дарування їм дитини. І дали обітницю на знак подяки присвятити своє дитя Богові.Господь почув молитви Іоакима і Анни. Народилася донька, яку назвали Марією (у перекладі з єврейської — «пані», «надія»).
Йоаким хотів віддати дочку на виховання у храм, коли малечі виповнилося два роки. Але Анна вмовила чоловіка залишити її вдома на один рік, щоб хоч трохи насолодитися своїм материнством. А за рік, виконуючи обітницю, батьки відвели трирічну Марію до Єрусалимського храму.
Підійшовши до храму, батьки поставили Марію на нижню сходинку, яка вела до його входу, загалом щаблів було 15. Трирічне дитятко дуже легко та швидко, без сторонньої допомоги подолало високі сходи і назустріч їй вийшов первосвященник Захарія, батько Хрестителя Господнього Іоана.
Марія була введена в Святая святих — центральне місце Єрусалимського храму. Це було зроблено за особливим Божим повелінням: адже за законом туди міг заходити тільки один первосвященик, та й то один раз на рік. Марія ж була допущена в Святая святих як Матір Спасителя, який мав народитися від неї.
За переказами у храмі Марія прожила до 12 років, поки не вийшла заміж.
Перші згадки про свято Введення в Храм Пресвятої Богородиці у східних християн датуються VIII століттям, але до дванадцяти найважливіших, його було віднесене не раніше XIV століття.
Традиції цього дня
Як у будь-яке церковне свято, віряни люди намагаються не пропустити святкове богослужіння, щоб поклонитися Пресвятій Богородиці та молитовно попросити її про заступництво.
У цей день жінки моляться про те, щоб завагітніти та народити дитину.
У календарному циклі українського народу це свято завершує осінній сезон і починає зимовий.
Про цей день кажуть: як поведеться, так буде цілий рік.
За прикметою, хто перший зайде на Введення до хати (як і на Різдво та Новий рік), той буде першим «полазником», тобто тим, що приносить добро чи якесь лихо. Тож вважалося, коли увійде першим молодий, гарний, здоровий чоловік і до того з грошима, то це добрий знак: весь рік у хаті будуть усі здорові і гроші вестимуться. Натомість якщо зайде старий і хворий, або хтось прийде чогось позичати, то це не на добро.
Свято випадає на Різдвяний піст, але в цей день дозволено вживати в їжу рибні страви та морепродукти.
Народні прикмети
За народною традицією, на Третю Пречисту звертали особливу увагу на погоду.
З великою надією чекали у цей день морозної сонячної погоди, що вважалося гарним знаком. А похмура та тепла погода передрікала неврожай.
Було помічено, що сніг, який випав на Введення, швидко тане. Зате той, що покриє землю після свята, лежатиме дуже довго, можливо, навіть до весни.
Мороз на Третю Пречисту обіцяє спекотне літо наступного року. Але у найближчі свята погода теплом точно не потішить.
Прислухалися цього дня до дзвону. Якщо дзвін чути здалеку, скоро буде морозно, якщо доноситься глухо, ось-ось почнеться снігопад.
ІА "Вголос": НОВИНИ