Уряд України має намір провести президентські вибори 2024 року за допомогою онлайн-платформи.
Про це говорять багато. Тож зваживши на події минулого тижня, коли від хакерських атак «лягли» чи не всі важливі урядові сайти та пропала дуже важлива інформація, «Вголос» поцікавився у експертів, наскільки це потрібно, доречно та безпечно робити саме зараз.
Враховуючи світовий досвід е-голосування, треба впроваджувати поступово
На думку політичного експерта Олексія Роговика, е-голосування у світі здійснюють дуже по-різному. Сюди можна зарахувати як голосування за допомогою е-засобів, через інтернет, смартфони, так і автоматизацію підрахунку голосів через залучення е-машин.
«Десь е-голосування працює як інструмент по усій країні, десь на окремих територіях, десь це експерименти-пілотні проєкти. Серед країн з елементами е-голосування можна назвати і держави західного світу, і США чи Канаду, і держави Азійського континенту, як-от Індія чи Південна Корея. Також цей інструмент популярний у Латинській Америці, частково у Європі, до прикладу, у Швейцарії, Бельгії. Дуже важливо відзначити, що є країни, де е-голосування було поширеним, а потім з різних причин його скоротили чи скасували. Це сталося у Великобританії, Нідерландах, Німеччині. Причини були і фінансові, і технічні, і визнання їх конституційними судами неконституційними», – каже він.
Експерт наголосив, що е-голосування держави легалізують ухваленням відповідного законодавства та створенням відповідних держструктур. У Бельгії, до прикладу, систему таких виборів розробила приватна компанія. Е-голосування та встановлення результатів такого голосування – це швидко, зручно, точно, дешевше у перспективі, з можливістю протидіяти зловживанням і під час виборів, і під час підрахунку.
«Найбільші проблеми з е-голосуванням такі. По-перше, складно забезпечити захищеність відповідних систем. Особливо в умовах кібератак, «зламів» та інших загроз в умовах російської агресії проти України. РФ може використати недоліки таких систем для дискредитації виборів в Україні, дестабілізації ситуації. Такі атаки РФ вже робила, до прикладу, проти е-виборів у Естонії. Також ці системи можуть банально давати технічні збої, ламатись, як це було у 2010 році на Філіппінах. По-друге, часто виникають запитання до прозорості цих систем, можливості перевірки, довіри до результатів. В українських реаліях є високий ризик, що опозиція чи суспільство банально зроблять е-голосування жертвою їхнього невдоволення результатами виборів. Що може спричинити звинувачення влади, протести, судові позови. По-третє, є питання щодо таємності голосування, недоступності інтернету для усіх, недостатньої техграмотності виборців. Тому світовий досвід підказує, що держави мають впроваджувати е-голосування поступово. Починати з менших територій, з виборів місцевих рівнів. Для цього потрібне і законодавство, і комунікаційна кампанія для суспільства, і суттєві видатки з державного бюджету, і наявність фахових спеціалістів для роботи та для захисту відповідних систем», – зазначив Олексій Роговик.
Допоки ми не навчимося проводити чесні вибори – вибори в смартфоні недоречні
Про те, що е-вибори в Україні зараз не на часі, каже і керівник проектів у сфері виборів та місцевого самоврядування Громадянської мережі ОПОРА у Львові Тарас Радь.
«Я завжди був противником електронного урядування на даному етапі розвитку демократії в Україні. І зараз я висловлюю свою приватну експертну позицію. Аргументую: для того, аби прийти до думки про електронне самоврядування, нам треба навчитися проводити класичні вибори чесно», – каже він.
За його словами, хоча, починаючи з 2012 року, вибори в Україні проходять все краще і краще, та все одно залишається багато проблем, які за електронного урядування просто неможливо буде проконтролювати. І доки в країні не навчилися чесно, прозоро та відкрито проводити класичні вибори, запровадження електронного урядування лише ускладнить і поглибить ті проблеми, які залишаються актуальними.
«Ми як виборці не можемо бути впевненими, наскільки особи, які адмініструватимуть цей процес, не порушуватимуть принципів чесних результатів голосування. Маємо свіжий приклад Росії, яка використала е-вибори, аби фальсифікувати результати. Я не кажу, що у нас буде так само. Але у нас нема інструментів, які би запобігли використанню електронного голосування в таких цілях», – застерігає експерт.
Тарас Радь каже, що у класичному голосуванні запобігти фальсифікації виборів допомагають такі інструменти, як спостереження, яке використовують і громадські організації, і політичні партії, і кандидати. Велика кількість спостерігачів дає можливість гарантувати, що порушення, які фіксують, не впливають на результат виборів. А під час електронного голосування таке спостереження буде неможливим.
Він також нагадав, що на сьогодні немає законодавства щодо електронного голосування, тому говорити про законні підстави нині не варто.
«Зараз ми бачимо, що виборча реформа не перетнула точки неповернення. Ми досі перебуваємо в перехідному етапі, де може статися, що ми відкотимося до періоду до реформи. Або під приводом реформи можемо проштовхнути електронне врядування. І я би не відкидав, що влада під цим приводом може продати виборцям ідею того, що електронне голосування – це крок до продовження реалізації виборчої реформи. Але я з цією тезою не згідний», – вважає політолог.
Експерт зауважив, що в Польщі чи Німеччині ніхто не проводить спостереження за виборами так, як це роблять в Україні. У цих країнах є велика довіра до державних інституцій. Там знають, що якщо будуть порушення, то виборчі комісії, поліція та судові органи спрацюють попри те, яка партія при владі. В Україні, на жаль, досі немає підстав беззаперечно довіряти незалежності державних інституцій.
«Зараз, коли ти є фізично на дільниці, ти бачиш, коли був вкид чи спроба переписати протокол. А під час електронного голосування ти не можеш цього проконтролювати», – каже він.
Тарас Радь говорить, що пропозиція на кшталт «голосуй не виходячи з дому» звучить дуже красиво, але тільки якщо не заглиблюватися в тему. Він не виключає, що влада спробує залучити лідерів думок, які саме так і подаватимуть цю ідею. Проте сподівається, що і представників суспільства та експертне середовище долучать до дискусій та почують альтернативні думки. Але можуть і проігнорувати.
Фахівець також вважає, що охочих втрутитися у результати виборів президента буде дуже багато як всередині країни, так і зовні. І допоки держава не зможе гарантувати чесні вибори, то використання таких речей є передчасним.
Нагадаємо, як повідомляв «Вголос», в ніч на 14 січня через хакерські атаки перестала працювати низка урядових сайтів.
ІА "Вголос": НОВИНИ