Гімалаї, Тадж-Махал, Боллівуд та духовні практики – усе те, про що говорити сьогодні ми точно не будемо. Цей асоціативний ланцюжок стосується Індії. Однак тієї, що біля Індійського океану і за сім тисяч кілометрів від нас. Це прекрасна та колоритна країна, що є тезкою одного із мікрорайонів Львова. Справжніх львів’ян цим фактом уже не здивуєш, а ось туристи будуть вражені.

До слова, Індія – невеликий район у Львові, що розташований у північній частині району Збоїща. Ніякої кіноіндустрії, адаптованої до голлівудського прототипу, ніяких шаманів чи лотосів тут немає. Зате є цікава історія, що дивує не менше, аніж деякі закордонні фільми. 

Кримінальне минуле

Свою назву мікрорайон отримав завдяки особливому прошарку населення. Колись значну частину цих земель займали роми. Та й загалом у, здавалося б,  непримітному райончику, що скромно ховається поміж масштабними частинами великого Львова, панували власні закони. 

Краєвиди львівської «Індії»

У проміжку між 1990 та 2006 роками місцеві засоби масової інформації, а також органи внутрішніх справ активно порушували жахливі теми, що стосувалися нашої Індії. На шпальтах львівських видань неодноразово йшлося про те, що в мікрорайоні збували наркотичні засоби, а також утримували місця розпусти для споживачів заборонених речовин. Ось тут і починає відвисати щелепа. Втім, хапайте її хутчіше, бо це ще не все.  

Першими проти таких заяв почали виступати представники ромського населення. Інші мешканці мікрорайону, ясна річ, також заперечували подібне. Втім, ми знайшли кілька архівних статей з тодішніх видань, які свідчать про те, що у 2000 роках і справді були зафіксовані випадки наркоторгівлі.

Скриншоти видання “Поступ”

Це була згадка львівської Індії у виданні “Поступ” за 2002 рік. 

Але попри успішну операцію поліціянтів, усе знову повторюється через рік. На підтвердження цього натрапляємо все у тому ж ЗМІ, але в статті за 2003 рік.

Скріни видання “Поступ”

Якщо ж відкинемо весь кримінал і припинимо перетворювати Індію на Мексику, то зможемо помітити й інші особливості цього мікрорайону. 

Загалом мовимо про дуже маленьку місцевість. Складається вона всього із кількох вулиць, на яких розташовані приватні забудови, а також багатоповерхівки, зводити які почали приблизно з 1970-80 років.

Розвінчування міфів

Минуло вже майже два десятиріччя, відколи новини про кримінальну Індію набули такого розголосу. Тепер слід дізнатися, чим живе цей мікрорайон сьогодні й чи вплинуло його минуле на комфортне життя зараз.

На запитання про наркоторгівлю тутешні мешканці тільки знизують плечима. Запевняють: і гадки не мають, що було колись. Та й воно, кажуть, залишилося в минулому. Тільки старші люди всміхаються, мовляв, чого тільки у 90-х та 2000-х не бувало.

Сьогодні Індія не схожа ні на точку наркоторгівлі, ні на свою закордонну тезку. Це компактний і дуже спокійний мікрорайон, всіяний дитячими майданчиками, затишними багатоповерхівками та маленькими вуличками, від яких віє чимось дуже домашнім. І, напевне, з усіх особливостей цієї місцини найбільше дивує саме те, що реальність зовсім не схожа на стереотипну картинку. 

Це місце, у якому, попри всі невтішні факти, хочеться залишитися. 

Поєднання приватних забудов з багатоповерхівками витирає з пам’яті усвідомлення того, що ми у Львові. Ти ніби повертаєшся у студентство, постійно втікаючи від незвичного гамору великого міста до свого маленького містечка.

Тут людно. Навіть у вихідні, незважаючи на скупі масштаби території. Однак куці вулички, якими вони здаються на картах, насправді доволі просторі. А блукаючи поміж будинками, ніби долаєш лабіринти, гадаючи, чи й досі залишаєшся на території Індії, чи давно вийшов за її межі.

Милують око доглянуті дитячі майданчики, яких тут дуже багато, школи, затишні дворики та колоритні приватні будиночки. Серед пам’яток – меморіал загиблим від рук російських окупантів. Встановили його біля одного із навчальних закладів, де полеглі здобували освіту. Також з-за дерев на пагорбі видніється церква. Але щоб дістатися до неї, слід бігти аж до центральної вулиці Миколайчука.  

З культурних розваг в Індії – столики для гри в шахи. Їх тут аж шість, розташованих по колу на маленькій алеї. Приємний та корисний відпочинок. Хоча з приходом зими ніяких турнірів тут уже не побачиш – страх відморозити собі пальці (і не тільки) сильніший, ніж бажання посидіти з друзями. Але мешканці стверджують, що за сприятливих умов охочих позмагатися за призове місце в інтелектуальному спорті завжди багато. 

Направду, в Індії забуваєш про злободенне. Якщо у сірого все-таки існує чимало відтінків, то будні цього району мають найсвітліший із них. Заспокоюють чудові краєвиди: схили, пагорби, дерева. Навіть трава майорить зеленою свіжістю, стійко тримаючись перед першими приморозками. 

Зусібіч багато подружніх пар із дітьми, але особливо кумедно спостерігати, як на прогулянку з онуками виходять дідусі. Головне ж, з яким ентузіазмом вони це  роблять. Усе ж таки непогана альтернатива перегляду телевізора. 

Ще один із найпоширеніших міфів – ромське населення. За весь проведений в Індії час ми так і не зустріли жодного представника цієї національності. Та й взагалі таких сімей тут всього кілька. Говорили про це ще в 2014-му. Зокрема голова Львівської громадської організації ромів «Терпіне» Микола Юрченко у своєму блозі зазначив, що станом на 2014 рік у межах Індії проживало не більше ніж 5-6 ромських сімей. Як висловився пан Юрченко: “От вам і вся Індія”.

Словом, не такий страшний вовк, як його малюють. Те ж саме стосується і нашого мікрорайону. У нього, як і в кожного з нас, було власне минуле. Не з найкращих, але змінитися може кожен, чи не так? От і зараз Індія старанно відтирає свою совість. Вдасться їй це чи ні, покаже час, а поки що насолоджуйтеся краєвидами колоритного львівського закордоння.

ІА "Вголос": НОВИНИ