На сьогодні, в Україні, рішенням Восьмого апеляційного адміністративного суду Львова офіційно заборонено діяльність шести політичних сил. Це – політичні партії «Опозиційний блок», «Соціалісти», «Справедливість та розвиток», «Держава», «НАШІ» та «Блок Володимира Сальдо».

Відповідні рішення суд ухвалив 8, 13 та 14 червня 2022 року. Проте їх можна ще оскаржити у Верховному суді.

Як повідомив «Вголосу» політолог Тарас Радь до завершення цього тижня суд розгляне справи щодо заборони діяльності 13 політичних партій.

У списку партій, справи яких суд ще готується розглянути, є робітнича партія (марксистсько-ленінська), Соціалістична партія, яку колись очолював Олександр Мороз, ОПЗЖ та партія Шарія.

Вчора суд відклав розгляд про заборону діяльності «Прогресивної соціалістичної партії» Наталії Вітренко. Причина: зустрічний позов від представника партії, який вважає дії Мін'юсту, який є позивачем у справі, протиправними.  

Чому забороняють діяльність політичних партій

За словами Тараса Радя, у всіх судових процесах позивачем є Мін'юст. І у всіх справах стандартні вимоги: заборонити діяльність партії та майно й активі передати державі.  

Мін'юст обґрунтовує позови рішенням РНБО про призупинення діяльності 14 політичних партій та однойменним указом Президента. А також змінами до Закону про внесення змін до законодавчих актів в частині заборони політичних партій.  

«Це основна норма, на яку посилається Мін'юст в частині колаборації, заклику до повалення державного устрою, заклику агресії щодо України та перелік інших незаконних дій. Проте у кожній справі є свої, додаткові обставини. Десь – протиправна діяльність партії, десь – протиправна діяльність голови або засновників політичної сили, заяви у ЗМІ, положення передвиборчої програми. У одній справі згадували, що голова партії «Справедливість та розвиток» Микола Ісаєв  реєстрував на сайті Президента України петиції щодо статусу російської мови», - розповідає політолог.

Він також повідомив, що на суди, де розглядають справи про заборону партій, жодного разу не прийшли представники цих партій. Тому почути їхні аргументи та заперечення не вдається.

«Нема розуміння чому партії себе не захищають. Ми приходимо на суди, тому що нам цікаво почути позиції відповідача. Єдиний випадок, коли представники партії себе проявили, це у випадку партії Вітренко, які подали зустрічний позов. Тут ми розуміємо, що хоч десь фізично існує хтось, хто намагається відстояти позицію партії. Але зустрічний позов вони прислали поштою», - говорить Тарас Радь.

Перед виборами вони відродяться

Політолог вважає, що більшість партій не будуть себе захищати. Хіба що Мураєв, Шарій  та ОПЗЖ схочуть оскаржити ухвали суду та аргументи Мін’юсту.

Також фахівець передбачає, що більшість з заборонених партій відродяться напередодні наступних виборів. Тим більше, що норми закону, яка б забороняла це робити, в Україні немає.

«Так і буде. Ці люди створять партії з новими та нейтральними назвами. Я також переконаний, що частина членів заборонених партій не будуть фігурувати в цих партіях, щоби не дражнити виборців. Всі проросійські сили на роки не мають шансів повернутися у виборче поле України офіційно. Тому, якщо вони створять політичні партії і схочуть брати участь у виборах у 2023 році (а я переконаний, що так і буде), шансів не отримають», - вважає політолог.

Водночас за його словами, не повернуться в публічне політичне поле Мураєв чи Вітренко. А ось Юрій Бойко (активний розбудовник партії регіонів, Опоблоку та ОПЗЖ)  зі своєю партією проведе не тільки ребрендинг, але й змінить політичну позицію.

«Я не думаю, що вони пропадуть з українського політичного поля. Вони займуть центральну позицію та, вочевидь, переключаться на соціальні питання, не зачіпатимуть дражливих тем мови, НАТО, ЄС та інших. Натомість говоритимуть по відбудову України. Бойка не вважали агентами кремля, цю функцію виконували медведчуківські. Тому я переконаний, що вони знов підуть на вибори, але не подолають 5-и відсотковий бар’єр», - каже Тарас Радь.

За словами політолога, в Україні є набагато більше, ніж оці 14 партій, діяльність яких буде заборонено в Україні, з претензіями на марксизм-ленінізм та лівацькі напрямки. Але вони ніяк себе не проявляють. А щоби їх заборонили, вони мусять вести хоч якусь публічну діяльність: проводити виступи, пости у соцмережах та інше.

«Хоча потенційно можна знати, що лідер симпатизує росії. Але не може бути аргументом до заборони те, що сусіди сказали, що він у хаті вивішує російський прапор. Якби була доказова база, то заборонили б і більше партій», - говорить фахівець.  

Чиїм коштом працювали заборонені партії?

Кожна з партій, яким зараз заборонена діяльність в Україні, має свою історію. Там є як партії-довгожителі, так і партії-одноденки. Так, партія Вітренко існує понад 20 років. Після Революції Гідності вона притишила свою діяльність. Але в часи Ющенка та Кучми це була одна з найактивніших проросійських партій.

«Я не знаю чому вони перестали функціонувати. Може їх перестала спонсорувати росія, країна-агресор. А може у них криза лідерства», - зазначає політолог.  

Також є партії, які вже тричі змінили свої назви.

Серед нині заборонених партій участь у виборах і мають представництво в радах парія Шарія, ОПЗЖ та Опоблок. Це свідчить про те, що ці партії мають своїх прихильників в Україні.  

«Вочевидь, ці партії виконували в Україні запити країни-агресора. Але чи зможе Україна довести цей зв'язок? Саме це я хотів на суді. Але я їх не почув. Чи їх не озвучували, чи їх нема, - я не знаю. Але такі аргументи мали б звучати у судовому процесі», - підсумував Тарас Радь.

 

Також читайте у «Вголосі»:

Як на Львівщині навчають собак шукати зброю та вибухівку

Як львівський режисер став десантником

З чого українці варять пиво на станції Вернадського в Антарктиді   

ІА "Вголос": НОВИНИ