До 2 березня у російській федерації працювали консульські установи України. Консули вели прийом, видавали паспорти нашим громадянам, залагоджували їхні справи, реєстрували новонароджених. А Україна вже потерпала від бомбардувань рашистських ракет.
Військовий експерт та дипломат Володимир Гулима завершив свою дипломатичну діяльність наприкінці 2021 року. «Вголос» зустрівся з ним і поговорив про роботу Генерального консульства Україні у Санкт-Петербурзі, про подих війни і про те, що буде далі.
Прапор над російським консульством у Львові щез ввечері 23 лютого
24 лютого 2022 року Володимир Гулима був уже у Львові. Каже, відчуття, що росія нападе, не полишало його з моменту, відколи він повернувся додому. Пригадує, що 23 лютого зранку проходив повз консульство росії у Львові й, за звичкою, глянув на шпиль: там висів російський триколор. А також з території консульства виїжджали вантажівки. А вже ввечері, коли експерт повертався, то прапора вже не було.
Вночі він слухав промову путіна. І зрозумів, що ось-ось в Україні знов розпочнеться ескалація бойових дій. Тієї ночі навіть спати не міг, прокидався щогодини та перевіряв новини. Хоча до останнього не вірив, що це буде таке широкомасштабне вторгнення.
«Ще, перебуваючи у росії, я бачив, що нагнітається ситуація. Це як перед грозою: ти відчуваєш, що зараз щось буде, але ти не знаєш коли воно станеться. Наприкінці минулого року, у листопаді-грудні, по російському телебаченню показували кадри наступу українських на росію. Ми порівнювали їхні меседжі з тим, що показували наші ЗМІ, то відчували певне здивування. У нас такого не було. А ось у них показували реально повномасштабну війну: з вибухами, з наступом, з бомбардуванням. Складалося враження, що Україна ось-ось відвоює окуповані території знов», - говорить експерт.
Щоправда, медіафахівці відразу визначали, що це – фальсифікація. Адже у так званих хроніках росіяни використовували документальні кадри, зафільмовані у 2014 році, постановочні сцени, створені у павільйонах кіностудій, кадри боїв з Сирії або й взагалі з кінохронік Другої світової війни. Проте проаналізувати це могли тільки експерти. А на загал все виглядало ніби українська армія наближається до кордонів росії. А росіяни вірили, боялися і вимагали їх захистити від тих кровожерливих бандерівців.
Отож, прослухавши заяву путіна чи не з олівцем у руках та проаналізувавши, Володимир Гулима здивувався, що у тій заяві не було слів про оголошення війни. Але прочитав це поміж рядків: досвіду роботи у росії вистачило аби зрозуміти, що це – відновлення боїв.
«Скажу відверто: я не думав, що бої будуть настільки масштабними. Ми з колегами думали, що це буде вихід на кордони Донецької та Луганської області та на південь, як це і сталося. Але ми ніколи не могли подумати, що росіяни підуть на Київ, на Харків. І тим більше не думали, що підуть через територію білорусії у Чорнобильську зону», - говорить ексдипломат.
Тієї ночі він зв’язався зі своїми колегами, які перебували у росії. Ніхто не міг зрозуміти що відбувається. Ще обговорив ситуацію з колегами-військовими. Усіх шокувало те, що сталося. Але пізніше, коли українські військові відігнали окупантів з-під Києва, коли стали відомі звірства рашистів у Бучі та Ірпені, коли вщент зруйнували Маріуполь та інші українські міста, то шок тільки зростав: ніхто не очікував у 21 столітті таких варварських методів ведення війни.
Російське інформаційне поле
Володимир Гулима, як фахівець з інформаційно-психологічних операцій, визнає, що єдина сфера, в якій пальму першості здобули росіяни, - це пропаганда та маніпуляції. Навіть він, загартований у цій сфері, дивувався з того як вміють росіяни скласти сюжет та перекрутити сенс, що важко визначити де є правда, а де – брехня.
«До прикладу, перед початком програми новин на телебачення запускали ролик з програми «Квартал-95», головною дійовою особою якої є чинний президент України. І ось він на сцені втілює образ недолугого українця-западенця або відомий сюжет виконання партії на фортепіано. І так – хвилин 15. А потім, без розбивки, починаються новини. І першим сюжетом йде про Україну. Знов показують президента нашої країни. Але глядач перші півтори-дві хвилини губиться, він не розуміє чи це продовження комічного номеру, чи це вже щось інше. Це є своєрідне приниження України та українців», - розповідає він.
Також популярними є сюжети про кровожерливих бандерівців. І росіяни вірять. Тому що вони звикли вірити всьому, що показують по телебаченні або пишуть в газетах. Тим більше, що іншого життя вони не бачили і порівнювати їм нема з чим.
Саме тому, на думку ексдипломата, на початку повномасштабного вторгнення росіяни намагалися зруйнувати телевежі в Україні. Вони вважали, що українці такі ж як росіяни і отримують інформацію саме з телевізора.
Цікаво, що Володимир Гулима, працюючи в дипломатичній установі, жодного разу на власні очі не бачив путіна. Каже, що доводилося бачити президентські кортежі та яхти.
«Бачив здалеку, на трибунах. Бачив його вертоліт. І так хотілося, щоби він не долетів», - сміється екс-дипломат.
Каже, що українців не часто запрошували на офіційні заходи за участю перших осіб росії. Натомість було добрим спілкування з колегами з генеральних консульств Литви, Польщі, Великобританії та США.
«Українці» з паспортами псевдореспублік
Зараз Володимир Гулима, зі слів колег, знає, що 2 березня всім працівникам Генерального консульства України у Санкт-Петербурзі вдалося виїхати цілими та неушкодженими. Щоправда, не все майно вдалося вивезти, тому що жоден місцевий перевізник не схотів надавати послуги: за це їм, перевізникам, вже загрожував кримінал як посібникам нацистів. То ж майно, яке не вдалося вивезти, привели у неробочий стан. Про особисті речі дипломати й не згадують, хоча всі вони залишилися в росії.
На згадку недружньому народу українські дипломати залишили стоси книг про історію України, Голодомор та інші, правдиві, сторінки історії України. А ось український прапор – забрали з собою. Саме жовто-блакитний стяг дипломати спускали останнім, під прицілом телевізійних камер рашистів.
Адже зранку з 24 лютого всі консульські установи України в росії атакували відеокамери, які намагалися зафіксувати кожен крок українських дипломатів. Вийти за територію консульства було неможливо: кожного працівника відразу оточували особи з мікрофонами та запитаннями. Питання були різними: «Чи правда, що ви – нацисти?» «Яке ваше ставлення, що росія вас звільняє від нацистів?». Дипломати проходили мовчки. Тому що будь-яке їхнє слово рашисти б потрактували на свій лад.
Загалом, як стверджує експерт, дипломати знають та вміють як мовчати, так і розмовляти. Володимир Гулима жартує, що часто до них у консульство приходили молоді люди, які намагалися ставити питання, відірвані від життя, та фотографувати співробітників та приміщення всередині.
«Ми ще жартували, що це у навчальних закладах ФСБ відбувається практика», - каже він.
Також йому доводилося бачити, і не раз, паспорти псевдореспублік. Щоправда, каже, що до рук він їх не брав, гидував. Але з власниками цих папірців мусив спілкуватися: формально вони вважаються громадянами України.
Цікаво, що ці особи зверталися в консульство України з бажанням отримати закордонні паспорти аби мати змогу виїхати закордон. І щиро дивувалися, коли їм відмовляли в оформленні документів, тому що вони не мали українського паспорта. Натомість приносили паспорти псевдореспублік. Адже частина з них воювала зі зброєю проти України, закликала росію відшматувати українські землі, потрапила до бази «Миротворця». І все ще вважали, що їм Україна щось винна.
На моє запитання чи вийдуть громадяни України на площі російських міст аби висловити свій протест проти воєнних дій росії в Україні, Володимир Гулима заперечно киває головою. Всі ці українці висловлюють лояльність до влади росії. За це їх обдаровують можливістю працювати, різними соціальними виплатами та іншими благами.
Про мову
Ми не оминули й мовне питання. Адже досі ніхто не може зрозуміти чому росія так жорстоко бомбардувала і бомбардує українські міста, де мешкає 90 відсотків російськомовного населення.
«Це питання – до росіян. Я теж здивований такими діями. Я думаю, що вони хотіли налякати нас», - говорить Володимир Гулима.
На його думку, росіяни вважають, що українці того ж менталітету, що й вони: не вірять владі, а бояться поліцейських кийків. І якби не було над ними (росіянами) нагайки чи іншого силового фактора стримання, то вони б поводилися зовсім інакше. Також росіяни вважали, що в Україні їх чекатимуть та зустрічатимуть з квітами, варто їм тільки повбивати усіх націоналістів.
Коли сталося не так, як вони очікували, то рашисти вирішили залякати українців своїми бомбами. На їхню думку, це змусить громадян України просити свій уряд здатися на милість окупантів.
«Проте мова – це дуже важливо. Хоча б тому, що не всі росіяни розуміють українську. Але це наш і культурний код, і засіб ідентифікації, і частина культури та історії», - каже він.
Але ексдипломат застерігає гарячі голови від намагання насильно змушувати усіх розмовляти українською. Він пригадав часи до Помаранчевої революції, коли українська мова м’яко, але наполегливо, поширювалася Україною. До прикладу, футбольні фанати почали вживати гасла «Слава Україні – Героям Слава» та вигадувати свої кричалки саме українською.
Проте політтехнологи, яких Янукович привіз з росії, знайшли болючі місця українців з різних регіонів країни, вдарили по них та розсварили. Окрім цього, на його переконання, не всі, хто розмовляє російською, є зрадниками України. І не всі, чия мова солов’їна, готові боротися за Україну.
«У мене був випадок, який я розповідаю як анекдот, хоча це насправді було. Ми проводили прийом громадян. І чую як до мого колеги чистою українською, навіть галицькою говіркою, говорить чоловік, який вимагає аби його позбавили громадянства України. Адже позбавлення громадянства – це тривалий процес, може тривати і до року. А йому треба було вже відмовитися, бо він не міг обійняти хорошу посаду. І ось він, з чудовою вимогою, вимагає аби його позбавили громадянства», - згадує Володимир Гулима.
Що очікувати далі
Військовий експерт прогнозує тривале продовження бойових дій. Каже, що росіяни обстрілюватимуть українські міста й надалі. Причому їм вже зараз не треба буде приурочувати ці бомбардування до своїх свят чи урочистих дат – стрілятимуть, аби залякати.
«Ми не знаємо скільки у них ще ракет є. Ми припускаємо, що на початках невірно оцінили російського ракетного потенціалу. Можливо, у них трохи більший потенціал, ніж вони показували», - каже він.
І додає, що нам зараз варто звертати увагу на рівень озброєння українських збройних сил та вправність наших бійців, які збивають ворожі ракети. Навіть те, що під час обстрілу Львівщини було збито три ракети, свідчить про їхню майстерність.
Щодо переговорів з росією, то колишній консул України в росії не бачить в цьому сенсу: все одно росіяни не дотримуватимуться домовленостей.
«Пригадайте Мінськ-1 та Мінськ-2. Хоча нам закидували, що ми їх не виконуємо. Але росія жодної букви з цих договорів не виконала. І все перекручувала», - говорить Володимир Гулима.
На його думку, росія зараз схиляє Україну до підписання договору Мінськ-3, який так само не дотримуватиметься. Але мета окупантів змусити всіх погодитися, що ці українські землі, які їм вдалося захопити, залишаться під їхньою владою.
«Їм конче треба вийти на кордони Луганської області. Тому що зрозуміли, що успіху у них в Донецькій області не буде. Також окупанти зараз окопуються у Запорізькій та Херсонській областях. Вони їх маркують і хочуть закріпити за собою якимсь законодавчим актом. Якщо ми на це погоджуємося, то ми ці території втрачаємо. Але, враховуючи те, що ми маємо перевагу у війні, немає сенсу у цих переговорах», - переконаний він.
Проте прогнозує гостру фазу війни ще до кінця цього року. А потім бойові дії то вщухатимуть то знов розпалюватимуться. І це – на довгі-довгі роки.
На його думку, війна закінчиться коли українці вийдуть на кордони суверенної України. Далі своїх кордонів ми вже не підемо. Хоча б тому, що кожен військовий, який захоплює чужу територію, стає окупантом. Окрім того, попереду Україну очікує відбудова своєї країни. І брати тягар відбудови ще й чужої нам не варто.
ІА "Вголос": НОВИНИ