За час повномасштабного вторгнення росії в Україну зафіксували понад 140 тисяч воєнних злочинів. Це руйнування міст і сіл, вбивства цивільних, а також катування та страти військовополонених.
Розслідування Надії Ковальчик. Проєкт «Змови».
Чим довше триває війна, тим більші звірства залишає по собі окупант. Ми спробували з'ясувати, чим керуються росіяни, коли йдуть на війну, чи шкодують про своє рішення і, найголовніше, чи причетні до воєнних злочинів. Для цього я у соціальних мережах знайомилася з учасниками так званої СВО і, під приводом дружніх стосунків, упродовж кількох тижнів намагалася вивідати найважливіше: місце дислокації орків, чисельність і, головне, причетність до злочинних діянь проти українців. І ось що з цього вийшло.
Є відео, яке знімав один з російських воєнних злочинців. На ньому окупанти стріляють у беззбройних українських полонених. А тут вже орки стоять на тлі людських голів, насаджених на кілки. За словами росіян – це голови українських військових.
До обох злочинів причетні військові 155-ої бригади морської піхоти рф, яку нещодавно путін буквально прославляв на цілу країну під час щорічної пресконференції.
«Вони вбивають військовополонених. Я взагалі прихильник того, щоб з терористами розмовляти їхніми методами. Єдине, що зупиняє наших військовослужбовців не вбивати цих виродків, це наші українські військовополонені. Ми розуміємо, що нам треба наповнювати обмінний фонд для того, щоб забирати своїх людей», - військовослужбовець Збройних Сил України Олег Симороз.
Аби ідентифікувати окупантів, які прийшли з війною в Україну, створюю сторінку у російській соцмережі Вконтакті. Познайомитись з дівчиною росіяни тільки «за». Про політичні вподобання не розповідаю. Одразу ж зізнаюся, що живу у Львові.
«Тобі не страшно там жити, на стороні ворога? Біжи в росію. Ми прийдемо – почнуться бої. Буде страшно і небезпечно. Адресу дати?», - командир окремої розвідгрупи, першої десантно-штурмової роти 155 бригади морської піхоти РФ Дмитро Грюнберг.
Знайомтесь – це Дмитро, командир окремої розвідгрупи, першої десантно-штурмової роти сумнозвісної 155 бригади.
Позивний – Грюн. Так себе назвав і у соціальній мережі.
Без особливих труднощів вивідую в нього адресу реєстрації: Карачаєво-Черкеська республіка, Урупський район станиця Преградна.
За цією інформацією у злитих базах даних знаходжу чоловіка з таким же іменем та адресою проживання. Це – Грюнберг Дмитро Васильович. Ось його телефонні номери та паспортні дані.
Буквально за один день листування орк погоджується на відеодзвінок.
«Я – офіцер, я знаю, я гідно себе поводжу, завжди. Я навіть лице не повинен показувати. Я після поранення вийшов, у мене тут дірки: прострелили легеню, від «Леопарда» уламок в нозі, від танка. Я перед від’їздом, розумієш? Я пиво п’ю, мені їхати зараз знову воювати. Зараз у Владивосток, зброю візьму і під Курськ», - командир окремої розвідгрупи, першої десантно-штурмової роти 155 бригади морської піхоти РФ Дмитро Грюнберг.
Під пиво Діма невимушено розповідає мені ледь не про всі «подвиги» рашистів з 155 бригади у Курській області. І звичайно, пишається ними.
«П***в зустрів я на Курській землі, я перший з ними у бій вступив. Ми спалили їх н***й, вони аж горіли. Я йшов на завдання, то вони горіли в мене по праву руку, б***ь, і смерділи м’ясом. Ну, ще ми спалили, ще дві «Бредлі» разом з десантним РПГ підбили, б***ь. Теж вони живцем згоріли в машинах. Я рвуся в бій, б***ь. Я рвусь їх, с**а, вбивати», - командир окремої розвідгрупи, першої десантно-штурмової роти 155 бригади морської піхоти РФ Дмитро Грюнберг.
Водночас окупант скаржиться, що під час боїв на Курщині українські військові гідно відповідали.
«Вони в першу ніч нас конкретно… Ми 5 людей з роти втратили. В першу ніч вони нас касетами обклали, тими йо**ними американськими «Гаубицями» 777. БТР вони нам спалили, н***й, с**и. П’ятеро трьохсотих вони зробили. Але ФАБами туди є***ь нормально, піднімають землю», - командир окремої розвідгрупи, першої десантно-штурмової роти 155 бригади морської піхоти РФ Дмитро Грюнберг.
«Нам та Суджа 300 років не снилась. Хочете рівняти її з землею – рівняйте. Тут вже інша історія – давайте, по-справжньому повоюємо тепер. Ну, ми наступили, ми на вашій території, ось стоять наші війська. Ну, але ви ж у нас вмієте воювати тільки артилерією і КАБами», - військовослужбовець Збройних Сил України Олег Симороз.
Діма – це типовий приклад примата під впливом російської пропаганди, бо на так звану СВО він пішов навіть не за гроші, як інші представники його виду, а за переконання.
«Я пішов, бо хотів себе перевірити: чоловік я чи ні? Втечу я чи ні? Боягуз я чи ні? Я перевірив і буду далі топити. Я взагалі ані грама не шкодую, що пішов воювати. Я буду до останньої скотини вбивати», - командир окремої розвідгрупи, першої десантно-штурмової роти 155 бригади морської піхоти РФ Дмитро Грюнберг.
До Курщини рашист кілька місяців перебував під Вовчанськом, від якого тепер залишилися лише руїни. Попри безпосередню участь у знищенні міста з травня по серпень минулого року Діма розповідає мені, що населений пункт на Харківщині розтрощили саме українські військові.
«В основному вони б’ють. Вони валять будівлі, багатоповерхівки, щоб ми їх не захопили. Ну, інколи і наші, коли вони там засядуть і не варіант більше підійти до них, то доведеться хоронити їх цеглою», - командир окремої розвідгрупи, першої десантно-штурмової роти 155 бригади морської піхоти РФ Дмитро Грюнберг.
«Я зі своїми побратимами був на Вовчанську у травні, в переддень вторгнення. Відбувалося стирання міста московитами, постійні артобстріли і скидання КАБів. З одного літака по 4 КАБИ, одноразово, 20-30 кожного дня влітали. На Вовчанську, до речі, вони випробували свій КАБ. Ми навіть не знаємо точно чи півторатонний, чи тритонний. У радіусі пів кілометра все стерлося», - військовослужбовець підрозділу «Аратта» ГУР МО Тарас Елейко.
Військовослужбовці 155 бригади морської піхоти також брали участь в окупації Київської області. За даними української розвідки, саме вони причетні до звірств у Бучі, Гостомелі та Ірпені. Але орк Діма розповідає вже класичну історію за прикладом методички.
«Ми в Бучі такої х***і не робили, ні. Це справді все постановка. Кажу, наші мирних виводили. Я сам особисто виводив. Ми їх ледь не собою закриваємо. А б***ь, вони прикриваються, розумієш?», - командир окремої розвідгрупи, першої десантно-штурмової роти 155 бригади морської піхоти РФ Дмитро Грюнберг.
«Діма Кісельов під стаканчик водки посидів, послухав, і от вони розповідають… Вони ж – миротворці, Буча, Ірпінь – це вони миротворці такі. У нас маса фактів підтверджених, з відео, з фото, з встановленням особи російських військових. Щось тут не сходиться», - військовослужбовець Збройних Сил України Олег Симороз.
«Вони заходять на наші території і говорять: «Якщо ти називаєшся рускім, ми тебе не чіпаємо. Якщо ти продовжуєш говорити, що ти українець, значить ти будеш сидіти або в тюрмі, або в землі», - військовослужбовець Збройних Сил України Антон Петрівський.
Я ж продовжую розпитувати у Діми про воєнні злочини його бригади. Зокрема, про фото з головами українських військовополонених.
«Наші такого не роблять, повір. Це рідкісний випадок. Ми в основному кричимо: «Здавайся, жити будеш!» Бити ми не будемо. Але, якщо ти, п**ло, будеш відстрілюватись, ну, тоді так, звичайно», - командир окремої розвідгрупи, першої десантно-штурмової роти 155 бригади морської піхоти РФ Дмитро Грюнберг.
Та вже через кілька хвилин рашист показує своє справжнє нутро.
«Мені їх ані грама не шкода. Якщо це правда, що на палицях їхні голови, б***ь, та нехай все поле засіють, н***й, такими палицями», - командир окремої розвідгрупи, першої десантно-штурмової роти 155 бригади морської піхоти РФ Дмитро Грюнберг.
«Вони б мали бути ліквідовані нашими спецслужбами. Ну, когось з них показово треба засудити міжнародним трибуналом. Але більшість з них, я вважаю, потрібно ліквідувати нашими спецслужбами, як військових злочинці», - військовослужбовець Збройних Сил України Антон Петрівський.
Наприкінці розмови окупант радить мені шукати захисту в російського солдата.
«Я тобі так скажу, якщо будуть у вашому місті бої, це буде дупа. В основному з вашої сторони – це нацисти. І це всі знають. Якщо ти навіть під час бою нарвешся на наших солдатів, боятись не треба. Прямо біжи до них, вони тебе собою захистять», - командир окремої розвідгрупи, першої десантно-штурмової роти 155 бригади морської піхоти РФ Дмитро Грюнберг.
«Низький рівень інтелекту, слабка освіта, майже відсутність вищої освіти у тих, хто служить в армії. Відповідно, я їх обожнюю за те, що вони самі в своїх реченнях дають проти себе покази. От вас українців, треба вирізати всіх до одного, але ти біжи до російського військового – він тебе захистить», - військовослужбовець Збройних Сил України Олег Симороз.
Зрештою, домовились з Дімою знову здзвонитися. У наступній розмові я планувала зізнатися, що працюю журналістом і хочу опублікувати наше спілкування. Погодьтесь, було би цікаво побачити його вираз обличчя. Але за час до виходу програми в ефір росіянин в мережі більше не з’являвся. Тож є надія, що він знайшов своє призначення і став нарешті корисним для цього світу, перетворившись у добриво. Бажаю цього всім окупантам, які прийшли на нашу землю.
Класичний рашист виглядає приблизно так: здобув шкільну освіту, зацікавився наркотиками та алкоголем, потім, аби заробити рублі, пішов вбивати українців. Це майже повний переказ життя 21-річного Діми Панова з Рославля. На так звану СВО хлопець пішов у березні 23. Спершу був штурмовиком, а нині – водій.
«Та я там просто через дитину, на цій воєнній операції. І моя дружина померла під час пологів, ну, народила дівчинку. І мої батьки виховують, допомагають, її батьки… Ось так, в мене батько на пенсії, мама ледь жива, то не вистачало просто грошей, щоб підняти цю дитину. І мама моя виховала її, поки я в такій депресії був, коли я пив. Наркотики з»явились у моєму житті, ось так», - російський військовий злочинець Діма Панов.
«В російські армії є дуже непогане матеріальне заохочення. Вони отримують на початку, коли підписують контракт, 15 тисяч доларів і потім, відповідно, зарплати та інші соціальні плюшки. Якийсь їхній рагуль з глубінки, який ніколи не бачив таких грошей, для нього піти на війну і заробити ці гроші – за щастя», - військовослужбовець Збройних Сил України Антон Петрівський.
Військову частину та напрямок Діма не називає, каже розголошувати це – заборонено. Натомість відкрито говорить про інше.
«Ми дуже багато чого знищили: бліндажів, техніки. Та і людей. – Це ти про українських військових? Чи про цивільних також? – Про військових, цивільних – не можна. Але є такі цивільні, що п***и хочеться дати – доносять ЗСУ. Не встигаємо відстрілятись, так нас вже криє», - російський військовий злочинець Діма Панов.
«Вони постійно хочуть всім розповісти, що вони перша країну світу. З них всі сміються, так? Ну, бо це смішно. Коли тобі бомж-наркоман розповідає про те, що він там якась найбільша нація в світі і найуспішніша», - військовослужбовець Збройних Сил України Олег Симороз.
Наразі Діма у двотижневій відпустці. З дому солдат хизується своїми нагородами.
«Цих нагород вже дали п***ь скільки. Ну, орден мужності вже є. Нормально. Ми раз відстрілялись, з***ь. Нам і грошей прийшло наступного дня нормально так. Нас викликали, нагородили всіх», - російський військовий злочинець Діма Панов.
«Я їх визначаю людиноподібними істотами з певними когнітивними функціями і здатністю розмовляти. В них в генах закладено жорстокий садизм, нащадки золотої орди, які звикли вбивати, знущатися, красти і руйнувати. Іншого якби не буде», - військовослужбовець підрозділу «Аратта» ГУР МО Тарас Елейко.
А це Юра Коваленко. Принаймні, так він себе називає у соцмережах. Справжнє прізвище хлопця – Білянський – дізнаюсь випадково під час спілкування, коли після поранення перебував у госпіталі.
«Прізвище не Білянський? – Білянський. – В тебе військовий з собою? – Так. – Дивись, завтра о 9 годині – вже зібраний. Поїдемо до окуліста спочатку, потім в медичний батальйон», - російський військовий злочинець Юра Білянський.
Юрі лише 18. Він військовослужбовець 503 мотострілецького полку, 2 штурмової роти. Народився в українському Криму, а виріс вже в окупації. Тому жодних сантиментів щодо своєї участі у злочинній війні немає.
«На цей момент перебуваю на СВО. Цікавлюсь зброєю та війною. – Чому ти захотів піти? – Тому що мені подобається армія, мені подобається зброя, тому що я хотів піти від цивільного життя – там робити нічого, нічого не виходить робити, а тут – тому що подобається», - російський військовий злочинець Юра Білянський.
«Якщо це етнічний росіянин і для нього росія – це є його етнічна батьківщина, то в принципі я не дивуюсь чому він, народившись в Криму, але виховавшись в російській системі координат, прийняв рішення йти на їхню так звану «СВО»», військовослужбовець Збройних Сил України Антон Петрівський.
503 полк зараз перебуває на Запорізькому напрямку. На момент нашого знайомства Юра служив на першій лінії і мріяв дійти до Києва.
«Я хотів би в Київ зайти. Якщо дійти до Києва вийде, я взагалі а***ю. Як в центрі Києва загуляємо, б***ь», - російський військовий злочинець Юра Білянський.
Щоправда на той момент участі в бойових діях кримчанин ще не брав.
«Працюємо, копаємо, ходимо. Спимо, потім на чергування. На посту стоїш з автоматом та й все, караулиш», - російський військовий злочинець Юра Білянський.
У процесі спілкування молодий орк набрався хоробрості, щоб похизуватися перед дівчиною, і заявив, що добровільно піде на ротацію, щоби потрапити на «нуль».
«Хотілося б там, де цікавіше», - російський військовий злочинець Юра Білянський.
Думала – блефує. Але після останньої розмови майже тиждень Юра не виходив на зв'язок і не з’являвся в мережі. Виявляється, хлопець справді вирушив на передову, де отримав поранення.
«Це взагалі… Здається, тихо було, потім вночі прилетіло так непогано. І ось, на третій день, будь ласка. Взагалі все мало в мене прилетіти, за ідеєю», - російський військовий злочинець Юра Білянський.
Проаналізувавши зведення генштабу на Запорізькому напрямку за 28 січня, з’ясовую, поранення росіянин отримав поблизу Оріхова. На жаль, обійшлось лише переломом руки та травмою голови. Наразі окупант перебуває у лікарні в Мелітополі.
«В них немає страху загинути, бо знову ж це вкладено століттями, що загинути за свою батьківщину – це честь і, де ти загинув і за що – це не питання. Вони не думають, вони кажуть, та, зверху є люди, вони прийняли рішення, значить, так треба», - військовослужбовець підрозділу «Аратта» ГУР МО Тарас Елейко.
Через кілька днів я знову дзвоню до Юри і розповідаю, що працюю журналісткою та пропоную записати інтерв’ю. Але цього разу спілкуватися хлопець відмовляється.
«Це не до мене питання всі. Я без свого адвоката нічого говорити не буду», - російський військовий злочинець Юра Білянський.
«Вони ж мародерили абсолютно відкрито. Вивозили все, що тільки можна вивезти. Вони крали побутову техніку, автомобілі, дітей вони крали! Ті, хто морили нас голодом, вбивали нас просто мільйонами… Сказати, що я від них такого не очікував? Ну, я знаю, що вони марили цим, їм не подобається, що існує така нація як українці», - військовослужбовець Збройних Сил України Олег Симороз.
Це була лише невелика частина окупантів, яких нам вдалось ідентифікувати. Але далеко не всіх з них ішли на контакт. Під час роботи над програмою я з’ясувала для себе, що всі росіяни добре знали куди йдуть і розуміли, що вбиватимуть українців. Водночас, кожен з них живе ілюзіями, наче їх тут чекають, а самі вони – визволителі. Існування іншої реальності, де російські військові – загарбники і терористи – жоден московит навіть не припускає. Це були Змови. Настав час для нового викриття.
ІА "Вголос": НОВИНИ