Проте, навіть такі вагомі здобутки колективу інституту не зупинили міського голову Львова Андрія Садового: у мерії вирішили передати державне підприємство у комунальну власність міста. Аби розібратися, кому це на руку, і яка доля чекає на кілька десятків реставраторів і художників, кореспондент «Вголосу» звернулася до керівника архітектурно-реставраційної майстерні інституту Лідії Горницької.
Пані Лідія працює в інституті вже понад 40 років. За цей час, разом з авторським колективом вона трудилася над сотнями архітектурних проектів: Палац Бандінеллі, собор Святого Юра, Митрополичі палати, музей Пінзеля…
Жінка розповідає, що кожна з цих архітектурних пам’яток має власну історію порятунку. Наприклад, за роботу над палацом Бандінеллі авторський колектив отримав державну премію в галузі архітектури. За реконструкцію Митрополичих палат і собору Святого Юра – добрі відгуки від найсвятішого Отця. За музей Пінзеля – ще й особисто внутрішнє задоволення. Лідія Горницька згадує, як колектив виборював право реконструювати цей музей, адже конкуренти збиралися не відновлювати архітектурну пам’ятку, а будувати наново.
«Перед тим, як беремося до роботи, ми вивчаємо історичні архівні документи, працюємо зі старовинними фотографіями, репродукціями, кресленнями. Наші науковці проводять різноманітні хіміко-технологічні дослідження, художники-реставратори обирають рішення щодо колористики, оздоблення, інтер’єру. Увагу приділяємо кожній найдрібнішій деталі, бо інакше не зможемо говорити про реставрацію архітектурного об’єкту, це буде звичайний ремонт», – розповідає експерт.
Ставитися до роботи виважено, ґрунтовно і з наукової точки зору колектив інституту привчив академік Іван Могитич, який протягом багатьох років очолював «Укрзахідпроектреставрацію». Завдяки власній харизмі і чіткій стратегії він зумів вивести інститут на високий професійний рівень, ім’я закладу зазвучало і стало брендом серед науковців.
Торік в інституті з’явився новий керівник – Андрій Коць. Замість того, аби продовжувати славетні традиції, новий директор обрав інший шлях. Працівники інститут стверджують, що за їхніми плечима він вирішив знищити те, що здобувалося десятиліттями.
«Коли ми у жовтні дізналися, що питання про долю нашого інституту винесено на сесію Львівської міськради, одразу звернулися до Президента України. В листі до Петра Порошенка пояснили, що на сьогодні в Україні лишилося дві державні наукові організації, які знаються на нюансах реставрації й працюють, згідно з державними нормативами. Це київський інститут і наш – львівський. Саме тому переведення державного підприємства в комунальну форму власності негативно відіб’ється на майбутньому культурної спадщини. Інститут хочуть зробити «кишеньковою організацією», яка на замовлення виконуватиме все, що заманеться бізнес-чиновникам», – запевнила Лідія Горницька. І додала, що відповідь від Президента колектив отримав. В ній чітко було сказано, що, згідно діючого законодавства, інститут не можна переводити у комунальну форму власності.
Попри це, питання про передачу в комунальну власність міста майнових комплексів одразу чотирьох державних інститутів – «Укрзахідпроектреставрації», «Містопроекту», «Діпрокомунбуду» та філіалу «НДІ Проектреконструкція» – таки було винесене на сесію міськради.
Щоправда, через зауваження свого колеги Володимира Гірняка, який запропонував дізнатися думку колективу перед тим, як приймати таке серйозне рішення, депутати вирішили перенести голосування з цього питання.
«За підтримки науковців інституту було виконано ряд проектів і реставраційних робіт в 9-ти регіонах країни, зокрема – Закарпаття, Волинь, Івано-Франківщина, Рівненщина… Наші науковці брали участь й у спільних проектах з Києвом: працювали над реконструкцією Успенського та Михайлівського соборів. А скільки було врятовано дерев’яних церков?», – пояснив Гірняк.
Віце-президент українського бюро Міжнародної ради з охорони пам'яток та історичних місць ІКОМОС Андрій Салюк також застерігає, що метою передачі державного підприємства місту є приборкання унікальних приміщень інституту, що знаходяться за адресою пл. Соборна, 3а. Львів’янам та гостям міста вони відомі, як комплекс монастиря Бернандинів. Такі дії Салюк відверто називає рейдерським захопленням.
«Переведення державного підприємства у комунальну форму власності збіднить потенціал Львова і країни в цілому. Адже науковці – це та невелика когорта людей, які вболівають за культурну спадщину й працюють над формуванням ідеології», – підкреслив віце-президент українського бюро ІКОМОС.
Що ж далі? «А далі, переконаний колега Лідії Горницької, провідний науковий спеціаліст інституту Василь Слободян, Львів перетвориться на Диснейленд, в якому окрім ресторанчиків не буде на що дивитись.
«Погляньте на Львів. Наприклад, нещодавно у приміщенні міського арсеналу відкрили фестиваль вуличної їжі. І все б нічого, якби не одна річ. Як відомо, саме в цих підземеллях колись томилися ув’язнені гайдамаки. А сьогодні сюди приходять люди як у кнайпу: випити і поїсти. Чи можна так діяти? Коли ми працювали в міському арсеналі, навіть уявити не могли, що історична пам’ятка ХVI століття перетвориться на ресторан. І це, на жаль, не поодинокий випадок у Львові», – сказав з болем в серці науковець.
Дамоклів меч все ще висить над долею колективу ДП «Укрзахідпроектреставрації». Проте історики, реставратори й художники сподіваються, що підприємство таки вдасться захистити. Адже культуру не можна єднати з бізнес-інтересами окремих зацікавлених осіб.
Тетяна Зеленська, «Вголос»ІА "Вголос": НОВИНИ