Минулого року, на другий Святий вечір, такса Булька спробувала встати на лапки – і не змогла, тваринку паралізувало. Цього року, знову на Святвечір, собачка шкутильгаючи, але таки здолала невелику відстань на своїх чотирьох.
Можна сказати, що сталося різдвяне диво. Але між цими двома подіями минув рік, протягом якого господиня Бульки Наталя Божик лікувала та реабілітувала тваринку, не шкодуючи ані сил, ані часу, ані коштів.
Пес без дому, та – з любов’ю
Такса Булька потрапила у родину пані Наталі з вулиці. Її знайшли покинуту на дачах біля села Конопниця на Львівщині. І досі ніхто не знає, чи вона загубилася, чи її викинули безвідповідальні господарі. Волонтери забрали її і почали прилаштовувати.
Як розповідає Наталя Божик, на той момент у її родини жила уже інша собака на ім’я Берта. Її вони теж взяли у волонтерів. Берта – гарна, велика та безпородиста. Її чесноти – це любов та вірність. Свого часу її, безпорадну, на дорозі знайшли волонтери – Берту збив автомобіль. Лікар, який оглянув собаку, порадив приспати її, бо казав, навіть якщо вона й проживе до ранку, то ніколи ходити не зможе. Але Берта вижила й одужала. Хоча деякий час її годували з ложечки. А Наталя вирішила, що саме такої собаки бракує у родині.
«Але ми всі ходили на роботу. А Берта залишалася сама вдома, нудилася. І мій син запропонував взяти ще одну собаку. Мовляв, вдвох вони вже не будуть сумувати», – згадує господиня собак.
Тож Берта приїхала у нову родину на початку вересня п’ять років тому, а Булька – наприкінці листопада.
Не педагогічні, але дієві методи виховання
Собаки таки не сумували. Поки господарі були на роботі, тварини перевертали догори дриґом усю хату. Вони і бавилися, і сварилися, і ділили територію, і з’ясовували, хто з них головніший і кого господарі більше люблять.
«Одного дня мені це все набридло. Я вкотре розбороняла той хутровий клубок. Тож взяла до рук капці, посадила їх перед собою і, помахуючи капцем, провела розмову. Я їм сказала, що вони нечемні і якщо не припинять сваритися, то я відведу їх туди, де взяла, вони там сидітимуть у холодних клітках, а не спатимуть на м’якеньких подушках, їстимуть раз в день і їх там ніхто любити не буде. Не знаю, чи ця розмова подіяла, чи вони мене зрозуміли, але з того моменту вони перестали битися», – розповідає Наталя.
Собаки вмить стали чемними, почали дружити й у родині настав спокій.
Собака в інвалідному візочку
А минулого року Булька почала скаржитися на якісь болі. Але ж то собака, вона, може, й каже, що їй болить, але люди не розуміють. Вирішили, що зі шлуночком проблеми. Звернулися до лікаря, він прописав лікування. Ніби трохи помогло. Але 17 січня минулого року зранку собака не встала на лапки.
Господарі зробили обстеження МРТ, яке й показало, що у Бульки дві грижі. Лікар оглянув її та спрогнозував, що Булька проживе недовго. Люди звернулися до іншого лікаря, потім ще до іншого. І вирішили любити й лікувати свою собаку.
«Ми вирішили: скільки їй відведено, стільки вона буде жити з нами. Ми її любимо, доглядаємо, лікуємо, робимо масажі різні», – розповідає господиня.
Бульку посадили на дієту та почали давати ліки. Звісно, собака не відразу погодилася з такими обмеженнями та вимогами. Одного разу, відмовляючись приймати ліки, навіть вкусила за руку господаря. Але люди залишилися невблаганними – Булька має одужати.
Для собаки вдалося знайти справжній собачий інвалідний візочок, в якому вона виходила гуляти. Ось так і йшла: передніми лапками перебирала, а задні їхали на візочку. На початках вона так не хотіла ходити. Та й не вміла. Доводилося вчити, забавляти її. А потім так навчилася бігати, що й встигнути за нею було важко.
Звісно, перехожі зупинялися подивитися на таке чудо.
«Люди дивилися і дивувалися. Власники собак шкодували Бульку і бажали їй одужати. А собакам було байдуже, чи хтось там на інвалідному візочку, вони просто хочуть бавитися», – каже господиня.
Наталя зізнається, що Булька вже звикла до рук, вона дуже залюблена людьми. І тепер буде відвідувати собачого реабілітолога, який прописав їх чимало вправ, аби задні лапки знов добре бігали. Зараз такса впевнено тупає по квартирі та цілком задоволена своїм собачим життям, яке так круто змінилося, коли п’ять років тому її, покинуту, голодну та перестрашену, знайшли добрі люди на порожніх дачах.
Нагадаємо також, як повідомляв «Вголос», у Львові є сертифікований психотерапевт-собака, який колись був вуличним псом.
ІА "Вголос": НОВИНИ