Розпад СРСР, підтвердження незалежності та вибори президента. Об’єднав ці всі події Всеукраїнський референдум, проведений 1 грудня 1991 року. Який і став підтвердженням незалежності України. Для голосування в бюлетені було зазначено лише одне запитання: «Чи підтверджуєте Ви Акт проголошення незалежності України?». Ствердне «так» тоді обрали понад 90% виборців. Після чого сумнівів у визнанні України як суверенної держави не залишилось ні в кого.
Історичне значення референдуму 1 грудня полягає у тому, що він став кінцем радянської імперії. Вже за тиждень лідери України, Росії та Білорусі у Біловезькій Пущі задекларували кінець СРСР «як геополітичної реальності та суб’єкта міжнародного права» і проголосили створення Співдружності Незалежних Держав (СНД).
Цей референдум показав, що українська державність виникла не з інтересів купки якихось політиків, а що вона справді постала від бажання мати свою державу, з одвічного прагнення українців до волі.
Однак чи знають та що думають про історичну подію ті, хто народився вже в незалежній державі, намагався дізнатися «Вголос».
Адріана: «Звісно, що я чула та пам’ятаю про референдум ще зі школи. Це був доленосний день в історії нашої держави. З того дня Україна стала суверенною. Нашу країну почали визнавати у світі, а головне – з того дня незалежність живе в серці кожного з нас. Вважаю, що референдум був не просто потрібний, а необхідний для українців, для того, щоб наш народ зміг відчути себе окремою, гідною нацією і жити за власними конституційними правилами».
Дмитро: «Я думаю, що це була важлива подія, але минуло вже дійсно багато років з того часу і українці почали не те що забувати, але не надавати цій події великого значення. І, як на мене, це неправильно».
Велика кількість із тих, кого ми опитали, обізнані про референдум. Щобільше, діляться думками про його значущість.
Христина: «Оскільки в мене патріотична сім’я , то я знаю про референдум насамперед від батьків. Вдома ми часто спілкуємося на такі теми. Я вважаю, що проведення референдуму було ще одним важливим рішенням для підтримки Акта незалежності України. Знову була підтверджена наша незалежність голосами багатьох українців».
Ірина: «Референдум був нам потрібен для того, аби підтвердили нашу незалежність. Це важлива подія для кожного українця. І в такий час, як зараз, особливо важливо про це пам’ятати. Особливо коли незалежність давалась нам такою довгою ціною та мукою, то було б добре».
Серед молоді знаходяться і ті, хто знає про цей день чи не більше за тих, хто був свідком визначної події.
Павло: «Звісно, я знаю про цей день, оскільки сам – майбутній історик. Цього року минуло вже 30 років від дня проведення референдуму, і це значна подія для нас всіх. Як громадянин та патріот своєї держави, я розумію всю важливість цієї події. Ми нарешті вийшли з СРСР і стали незалежною державою. Цінним є і те, що така велика кількість людей підтримала це рішення, що і свідчить про єдність нас як українців».
Та додає, що ця дата є не менш важливою, ніж 24 серпня.
«Мені здається, що проведення референдуму – це така ж важлива подія, як День Незалежності чи День конституції. Тому дуже важливо нам, які народилися вже в незалежній державі, знати, якою ціною ця суверенність здобулась. І що такі події, як референдум, – це важливі державотворчі процеси».
Втім, знають про референдум далеко не всі молоді львів’яни. Більшість із них чула про референдум ще зі школи. Попри це, ні змісту підписаного акта, ні значення – не пригадують.
Наталія: «Я пам’ятаю лише те, що ми в школі вивчали про нього. Але в чому полягає його суть, не знаю. Я не надаю цьому дуже важливого значення, адже це було колись давно, а потрібно жити тут і зараз».
Ірина: «Я знаю, що в цей день відбулися вибори президента України. І тоді обрали Кравчука. Це я пам’ятаю з уроків історії. Але про самий референдум, на жаль, не знаю нічого».
Трапляються і ті, хто почули про референдум вперше.
Василь: «Я до цього нічого не чув про цей референдум і нічого про нього не знаю».
Анна: «Якщо чесно, не знаю. Думаю, це пов’язано все із політикою в першу чергу. Але що саме, не здогадуюся».
Інна: «Нічого не чула раніше про референдум, і мені здається, це не має насправді ніякого значення».
Як бачимо, сучасна українська молодь, зокрема львівська, поділяється здебільшого на два табори. На тих, які знають і розуміють. І на тих, які «не пригадують».
ІА "Вголос": НОВИНИ