Тема ЛГБТ спільнот є значною мірою табуйованою. Частина інформаційного простору її ігнорує, а значна частина українців сприймає спільноту сексуальних меншин негативно.
Нетолерантні висловлювання в традиційному суспільстві, на жаль, продовжують бути нормою. І гасло “Різні – рівні” використовує в основному прогресивна молодь.
Винятки щодо нейтрального ставлення до ЛГБТ бувають, мабуть, лише у середовищі “богеми” – мовляв, люди творчі, їм простимо. А от щодо військових, то сексуальна нетрадиційність у багатьох випадках категорично не сприймається.
Фотографія у соціальних мережах львів’янина, строковика військової служби Володимира Зайшлого, де він цілує свого хлопця, викликала хвилю обурення. Як і пост підтримки атовця Сергія Гнезділова.
Журналістка «Вголос» поспілкувалась з військовим, який публічно розповів про свою приналежність до ЛГБТ, та поспілкувалась з ветераном АТО, який став на його захист.
Аби почути різні бачення щодо ситуації з ЛГБТ в збройних силах ми поспілкувались також з військовим капеланом. Детальніше про це у матеріалі.
Не розумів, як співіснувати з цим
За словами Володимира, на початку він просто розгубився після того, як усвідомив свою інакшість.
“Усвідомлення моєї сексуальної орієнтації прийшло в років 13. Я почав ловити себе на думці , що все життя мені подобались хлопці. Тоді не розумів, як далі співіснувати із цим”, – ділиться Володя.
Як каже, в 16 років зізнався у цьому батькам і найкращим друзям. Сім’я сприйняла це нормально, а от друзі відреагували по-різному. І дехто навіть перестав спілкуватися.
“Коли прийшов на строкову службу в Збройні Сили України, то спочатку звісно приховував свою орієнтацію. А потім думаю, “ну блін”, все одно комусь треба сказати, воно ж стане явним. Реакція товаришів по службі була різко негативною – почалося цькування. І якби мене тоді не захистив старшина, то, мабуть, було б дуже погано”, – розповідає Володя.
Щодо фотографії, яка з’явилась в інтернеті, то як розповідає Володимир – це не було афішування стосунків. Усю інформацію з особистої сторінки “злили” праворадикальні організації.
“Світлина була на моєму профілі у інстаграмі досить давно, і не було ніякого ажіотажу навколо неї. До моменту поки її не почали коментувати і поширювати такі організації як “Традиції і порядок”, “Катарсис”, “Правий сектор”. Я отримав близько двох тисяч погроз на свою адресу і стільки ж коментарів зі словами підтримки”.
Громадська організація “Військові ЛГБТ” і моніторингова місія ОБСЄ відправили лист на частину, щоб надати офіційну відповідь на ситуацію, що склалася.
«Мамкині радикали» на варті моралі
Пост у “Фейсбуці” Сергія Гнезділова на підтримку Володимира сприйняли майже так само, як і публікування відвертих фото.
“Шановні традиціоналісти. Спочатку підіть походіть в цій формі, в цих бєрцях, а потім поговоримо про сім'ю, церкву, і що вас там ще бентежить. Ба більш, це людина, яка захищає вас, шановні мамкіни радикали, і завдяки цьому гею ви можете строчити свої довгі російськомовні дописи про зраду у війську,” – написав тоді Сергій.
Сергій Гнезділов навчається заочно на факультеті журналістики Національного університету « Львівська політехніка» та три роки служить в зоні АТО. Є головою громадської організації “Ініціатива. Люди”. Свою позицію військовий пояснює так:
“Всі люди абсолютно рівні. Людина – це центр не тільки нашого світосприйняття, це має бути центром і для держави. Тема ЛГБТ у нашому суспільстві сприймається , як ідеологія. Але треба розуміти, що ці люди мають різні життєві цінності, пріоритети та політичні вподобання.”
Атовець додає, що сьогодні у суспільстві мусується думка , що бути належним до ЛГБТ спільноти – це бути лівим.
“Якщо говорити про мою систему координат, то я є правий. Не можна засуджувати дії людини, якщо вони не обмежують свободу інших людей. Він (Володимир –ред.) не загроза для боєздатності армії. Якщо суспільство не буде ставитись до того, як до чогось паранормального, то ми не будемо нападати на цих людей”, – розповідає Сергій.
І каже, що пост на підтримку Володі написав після того, як почалося цькування хлопця з боку радикальних організацій.
“Я мовчав дуже довго, але коли побачив, що організації на зразок “Нацкорпусу”, “Традиції і порядку” почали засуджувати допис Володі, вирішив висловитись. Чи підтримали мене всі - звісно, що ні. Серед керівництва армії 50 на 50”, - говорить хлопець.
Військовий розповідає, що особисто для нього життєвим маркером завжди були цінності та ідеї, а не ідеології.
“Ідея вільної України, де є вільна особистість для мене дуже цінна. Це те, за що я готовий боротися”, - підсумовує Сергій.
Церква та армія: як військові капелани взаємодіють з солдатами ЛГБТ
Журналісти «Вголосу» розпитали про це представника Департаменту військово капеланства Патріаршої Курії УГКЦ.
Капелан Ростислав Височан каже, що у своїй духовній практиці не так часто зустрічав військових нетрадиційної сексуальної орієнтації.
“Зустрічав дуже рідко осіб, які відверто самі про це зі мною говорили на духовних бесідах. Як до цього ставиться Церква? Звісно, що вважає гріхом та засуджує. Але засуджує гріх, а не грішників. Ми стараємося їх підтримати і показати правильний напрямок”, - розповідає священник.
Та додає, що Церква готова супроводжувати тих людей, якщо вони будуть старатися змінювати своє життя.
"Ми нікого не караємо, бо так можна було б робити за кожен гріх, який є. Церква засуджує сам стан гріха і зло як таке, але не людину, яка це робить. Це не залежить чи це військове середовище чи цивільне, воно однаково, що там, що там. Людина завжди має шанс покаятися, навернутися і змінити своє життя", - підсумував отець Ростислав.
ІА "Вголос": НОВИНИ