Днями Порошенко заявив, що Німеччина могла б узяти собі Краматорськ, Греція – Маріуполь, Великобританія – Волноваху, інші країни – Сєверодонецьк, Лисичанськ, Авдіївку і так далі.
«Якщо люди будуть інвестувати у відновлення нормального життя на Донбасі, вони будуть розуміти той рівень проблем, який сьогодні стосується нас», – заявив Петро Порошенко. А також сповістив, що тепер усі українські посли займатимуться дуже важливим завданням – «мобілізацією коштів світу для відновлення інфраструктури Донбасу».
Та чи захоче світ інвестувати свої кошти у далеко недешеву відбудову чужої території, до руйнації якої він, до речі, ніяк не причетний – залишається під питанням.
Тож якою може бути відповідь Європи Президентові Порошенку і яким шляхом гарант може реалізувати свій «план»? Про це «Вголос» запитав у директора Агенції з Розвитку Приазов'я Костянтина Батозського, дипломата Богдана Яременка, колишнього офіцера оперативного управління Генштабу ЗСУ Олега Жданова та військового експерта Юрія Колеснікова.
За яких умов може бути зреалізована ініціатива Порошенка щодо відбудови Донбасу?
Богдан Яременко:
Це не ініціатива, а бажання Порошенка. І зреалізоване воно не буде ніяк. Відновлювати те, що ще не визволене? Як? Хто вкладатиме у це гроші і навіщо? Це Порошенкове бажання навіть не описане як проект. Це ж повинна бути щоденна робота Уряду, наприклад Міністерства з питань окупованих територій, які мали б реалізовувати конкретні плани.
От якщо потрібно відбудовувати щось на звільнених територіях, то слід думати, за які гроші – потрібно акумулювати їх, проводити заходи для збору цих коштів. Натомість оця «ініціатива» Порошенка – тільки пустопорожня балаканина, яка час від часу раптово випливає, а потім закінчується так само швидко і без будь-яких результатів. Поки це тільки порожні слова в межах президентської виборчої кампанії, які мають продемонструвати причетність Порошенка до якихось перемог. Натомість виникає питання: що заважало йому досі зібрати кошти на відновлення звільнених територій і що заважає Уряду працювати у цьому напрямку. Відсутність волі?!
Юрій Колесніков:
Порошенко в першу чергу бізнесмен. І вихід, який він пропонує, - блискучий. Для нього і його оточення. Відновити Донбас за кредити і транші ЄС? І повісити те все на українців. Для народу це, вибачте, задниця. І чому ми не вішаємо це на Росію? Чому ми маємо закривати проблеми, які спричинила Росія?
Чи може Європа погодитись на це? Який сенс для неї тут може бути?
Олег Жданов:
Та й Україні тут немає ніякого сенсу. Це цілковитий популізм з боку Президента Порошенка. Це абсолютно нереальні речі. Зважаючи на рівень корумпованості нашого вищого політичного керівництва, говорити про якісь інвестиційні проекти для європейських кампаній на сьогодні – просто утопія.
«Для чого Європі вкладати гроші в чужі руїни? Вони ж не брали участі в цьому руйнуванні»
По-перше, навіть якби Європа погодилась на цю пропозицію - гроші вкрали би відразу. По-друге, а для чого Європі взагалі вкладати гроші в чужі руїни? Вони ж не брали участі в цьому руйнуванні. Ну і в принципі, вкладати гроші вони погодяться тільки тоді, коли бачитимуть для себе преференції у плані прибутковості якихось підприємств. Інвестиція ж завжди вкладається під якісь прогнозовані прибутки, а просто так грошей ніхто не дасть. А сьогодні уявіть: вони вкладуть гроші, а тоді прийдуть рейдери і відберуть гроші разом з бізнесом і всім решта. Як би Європа на це зараз погодилась?
Думаю, що ЄС чудово розуміє ситуацію в Україні, вони ж не перший рік працюють з цією владою, тому, найімовірніше, відповіді не буде взагалі ніякої. Вони просто пропустять це повз вуха і це буде винятково внутрішня українська «подія» - всередині України народилося, тут потихеньку і помре.
Може, було би смішно, якби не було так гірко, але це в стилі Петра Порошенка. Оцей парад в центрі Києва 24 серпня був більше схожий на партійний з’їзд Блоку Петра Порошенка і на старт виборчої кампанії самого Порошенка, ніж на відзначення річниці незалежності України. Там він наобіцяв більше, ніж за всі чотири роки перебування при владі.
Богдан Яременко:
Франція і Німеччина в межах Мінських домовленостей зобов’язалися допомогти відновити банківську систему на Донбасі. Тільки й того. Але в принципі допомогти реально зараз не можна. Спочатку треба визволити ті території і гарантувати безпеку. Інакше це все – нонсенс.
Костянтин Батозський:
Ініціатива Порошенка про відбудову Донбасу силами європейських міст нагадує радянські практики. Сенс реінтеграції окупованих територій полягає не в тому, щоб просто відбудовувати зруйновану інфраструктуру регіону. Реінтеграція передбачатиме, перш за все, скасування умов, які призвели до окупації та війни. Донбасу потрібна інша економіка – економіка, що не грунтується на ланцюжку вугілля – кокс – метал, не залежить від Рината Ахметова, та відповідає викликам сучасного світу. Мова йде, перш за все, про розбудову сучасної енергетики – це видобуток сланцевого газу, розбудова альтернативних джерел енергії, тощо. Також необхідно розвивати аграрну галузь. Не менш пріоритетною є і відновлення інфраструктури регіону.
Це все потребуватиме шалених інвестицій. А завести їх в регіон можливо тільки через створення умов для приходу інвестицій та технологій із-за кордону. Тому акцент в державній політиці треба робити саме на створенні умов для інвесторів. Європейці мають бачити в Донбасі можливості, а не чергову спробу канючення грошей.
«Міста Донбасу мають бути відбудовані тільки коштом Російської Федерації»
Юрій Колєсніков:
А з якого переляку країни Євросоюзу повинні відбудовувати міста Донбасу, якщо ці міста зруйновані Росією? Міста Донбасу мають бути відбудовані тільки коштом Російської Федерації. І ніяк по-іншому. А відмазувати агресора від питань контрибуційних, від коштів, які РФ має сплатити Україні за анексований Крим і зруйнований Донбас – це вже інше питання…Інтерес цієї влади.
Яким шляхом ми можемо домагатися компенсації від РФ?
Олег Жданов:
Для того, щоб висунути вимоги РФ – треба визнати факт війни, треба визнати, що ця країна зайшла своїми військами на Донбас, що своєю артилерією та авіацією розбомбила наші міста і села.
Скільки б позовів ми не подавали, питання стоїть: на основі чого вони завдали нам шкоду. Так от: на основі збройного нападу. Тоді суд розглядає питання. А зараз кажуть, що Росія «підтримала бойовиків». А яких бойовиків, де там вони? Сьогодні це такі собі «міфічні» бойовики, з якими ЗСУ воюють вже п’ятий рік. Будь-який суд розглядатиме справу по суті, їм потрібні будуть факти для того, щоб вислухати сторони і знайти рішення. А якщо нема факту війни, то про що говорити?
Чому війну не визнано за стільки років? Це чимось загрожує?
Олег Жданов:
Визнання факту війни в жодному разі не означає, що ми завтра підемо у відкритий наступ. Це політичний крок, який влада справді мала зробити на самому початку. Зараз, до речі, дуже цікаві факти випливають по Криму.
Колишній глава МЗС України Андрій Дещиця у суді по справі Януковича сказав дуже цікаві речі. За його словами, відмова від захисту Криму була прийнята колегіально теперішніми першими особами держави, бо вони дуже хотіли отримати цю владу, їм важливіше було проведення виборів президентських і парламентських, аніж захист цілісності України.
«...була домовленість між Турчиновим і Порошенком не оголошувати в Криму воєнний стан, військам не дозволяти стріляти, мовляв, нехай забирають Крим – а ми проведемо вибори»
Дещиця прямо сказав, що була домовленість між Турчиновим і Порошенком не оголошувати в Криму воєнний стан, військам не дозволяти стріляти, мовляв, нехай забирають Крим – а ми проведемо вибори. От вам і відповідь на всі питання. Їм потрібно було гарантовано отримати владу в країні, а територіальні втрати були абсолютно байдужі. А теперішнє невизнання факту війни є їхньою гарантією збереження при владі. Ніколи за цієї влади факт збройної агресії РФ визнано не буде – бо занадто велика залежність нинішніх високопосадовців від РФ. Фактично, Україна як була так і залишилась на політичні орбіті Кремля. І в цьому основна заслуга Петра Порошенка.
Наскільки складно буде відновити Донбас?
Юрій Колесніков:
Відновлювати Донбас – означає зайти на території, які забруднені вибухонебезпечним сміттям (міни і боєприпаси), токсичними і радіоактивними речовинами. У людей, які виїжджають звідти, уже помічено перші ознаки променевої хвороби, до речі. Разом з тим, ми не знаємо точних наслідків затоплення шахт, ми не знаємо, чи не використовує їх РФ в ядерних цілях. Ми не знаємо, що там відбувається. Це робота на території, яка забруднена токсичними відходами.
На шахтах також видобувається порожня порода, а це не завжди безпечна річ. Саме тому терикони іноді мають здатність вибухати. Разом з тим, вугілля на донбаських шахтах – це супутна копалина. Основна ж – це уран. Де-факто це уранові шахти, з яких видобували вугілля, щоб підтримувати їх в робочому стані.
От у все це пропонує залізти Євросоюзу Петро Порошенко. А на яких умовах?
Скільки коштів потрібно на відновлення Донбасу?
Юрій Колесніков:
Там йдеться про трильйони! Після осушення шахт мільйони тонн виведеної води треба буде очистити. А очистка від радіонуклідів – це страшенно дорогий процес. Без цього не можна. Інакше в якості радіоактивного болота ми отримаємо Азовське море. Вже тепер. Тому це треба робити, безумовно. Але хто, на яких умовах? Хто полізе туди? Європейські робітники, чи, може, українські? Хто за це платитиме?
Олег Жданов:
Україна до сьогодні навіть не оцінила збитків. Ми могли б хоч приблизно підрахувати цифри: втрата підприємств, інфраструктури тощо. Влада не спішить цього робити. Якщо вірити нашому начальнику Генштабу, то, відходячи із Дебальцевого, наші війська залишили там «місячний ландшафт». А якщо вірити реаліям дійсності, то на залізничній станції Дебальцево не було жодного розбитого скла. То як рахувати втрати? Стовідсоткове відновлення цього залізничного вузла, далеко не найменшого в Україні, до речі, чи там нічого не треба відновлювати, можна тільки провести черговий косметичний ремонт для обновлення інтер’єру і поліпшення роботи самого залізничного вузла? Це ж різні гроші.
«Чорнобиль ніщо, порівняно з тим, що нам загрожує на Донбасі»
Юрій Колесніков:
Тут навіть не про відновлення міст треба говорити. У нас екологічна катастрофа, яка в розвитку призведе до катастрофи у Азово-Чорноморському басейні. Чорнобиль ніщо, порівняно з тим, що нам загрожує на Донбасі. І ми не можемо розв’язати цю катастрофу без звільнення територій. А звільнити території неможливо Мінським процесом, за який так твердо тримається Порошенко. Причина виникнення проблеми – військова. І вирішення може бути тільки військове. У нас біля східних кордонів армія країни, яка має цивілізаційне відставання на років 500-700. Якщо маєте сумніви – гляньте, коли в них вперше з’явився університет. Тут дипломатія ніяк не діє.
Яна Федюра, «Вголос»
ІА "Вголос": НОВИНИ