Також депутати хочуть відзначити 100-річчя з дня народження видатного спортсмена, яке припадає якраз на цей рік. Відповідне звернення озвучила депутатка від «Європейської Солідарності» Ольга Посипанко.
За її словами, цьогоріч на міському рівні варто відзначити 100-річчя з дня народження видатного українського спортсмена, популяризувати його постать у спортивних школах міста, увіковічити пам'ять про нього, важку долю, численні спортивні досягнення Віктора Чукаріна гідною меморіальною таблицею, замінити напис на пам’ятнику на Личакові українською мовою замість старого радянського підпису.
За її словами, цьогоріч на міському рівні варто відзначити 100-річчя з дня народження видатного українського спортсмена, популяризувати його постать у спортивних школах міста, увіковічити пам'ять про нього, важку долю, численні спортивні досягнення Віктора Чукаріна гідною меморіальною таблицею, замінити напис на пам’ятнику на Личакові українською мовою замість старого радянського підпису.
"9 листопада виповнюється рівно 100 років з дня народження українця, якого вважають легендою українського спорту, людини надможливостей - Віктора Чукаріна. Не кожен знає, чому легендою і чому надможливостей. Донеччанин, українець Віктор Чукарін – один з найтитулованіших гімнастів світу. За кар’єру він виграв 11 медалей (7 із них золоті) на Олімпійських іграх, тричі ставав абсолютним чемпіоном світу. 5 років Віктор міцно стояв на п’єдесталі найсильніших спортсменів планети. І все це – після того, як йому довелося пройти пекло 17 німецьких концтаборів", - наголосила Ольга Посипанко
Довідка: Віктор Чукарін (1921-1984 р.н.р.с.) абсолютний чемпіон світу, мав титул найкращого гімнаста світу.
Він розпочинав заняття гімнастикою у дворі на перекладині. Батька у 1937 році репресували. З початком війни пішов добровольцем на фронт, однак під Полтавою отримав тяжке поранення і потрапив у німецький полон. 3,5 років Віктор провів у концтаборах, включно з Бухенвальдом.
Полонених перевозили з одного табору до іншого, загалом Чукарін побував у 17 в’язницях, але йому вдалося вижити. Наприкінці війни полонених разом із Віктором зігнали на заміновану баржу і відправили в море. На щастя, їх помітили англійці та врятували бранців до того, як плавуча в’язниця вибухнула. Чукарін повернувся додому. Виснажений настільки, що мати впізнала сина лише по дитячому рубцю, вага колишнього атлета була менше 40 кілограмів. Однак Чукарін вирішив повернутися у великий спорт.
Щоденне тренування, правильне харчування - і поступово тіло почало набирати форму. Після двох років змагань, у 1948-му Чукарін став чемпіоном зі спортивної гімнастики у вправах на брусах. За рік Віктор став абсолютним чемпіоном, потім ще двічі поспіль виборював це звання. Далі - перемога на Олімпійських іграх 1952 року у Гельсінкі. Віктору було 30 років, але він здивував усіх – взяв чотири золота та два срібла. Того ж року українця було визнано найкращим гімнастом світу, а в 1954-му на змаганнях у Римі він став абсолютним чемпіоном світу. І ось кульмінація. 1956 рік, літні Олімпійські ігри у Мельбурні (Австралія).
Тут головним суперником Чукаріна був японець. Японці вражали всіх своєю технікою. Віктор найслабше володів вільними вправами, а його суперник Такасі Оно був вправним і в цій техніці. Щоб перемогти, Віктору потрібно було отримати за вправи мінімум 9,55 бала. Доклавши максимум зусиль, українець здобув такі бажані оцінки - рівно 9,55. У підсумку Віктор обійшов японця. Той, здивований до потрясіння, сказав лише одне: “У нього неможливо виграти”. У підсумку Віктор привіз із Мельбурна 5 медалей: три золота, срібло й бронзу. Доцент, завідувач кафедри гімнастики Львівського державного інституту фізичної культури, де виховав не одного чемпіона-галичанина, помер 25 серпня 1984 року у Львові.
На його честь названа велика вулиця на Сихові. Похований на Личаківському цвинтарі (Головна алея, поле № 4). На могилі встановлено бронзовий пам'ятник - постать гімнаста зображена у момент переможного завершення виступу на брусах. Щодня сотні львів’ян, туристів і десятки екскурсій йдуть по головній алеї Личакова, зупиняючись біля пам’ятника Віктору Чукаріну. Тут ще досі зроблений у радянський час напис - російською, і без жодних згадок про унікального українця.
Він розпочинав заняття гімнастикою у дворі на перекладині. Батька у 1937 році репресували. З початком війни пішов добровольцем на фронт, однак під Полтавою отримав тяжке поранення і потрапив у німецький полон. 3,5 років Віктор провів у концтаборах, включно з Бухенвальдом.
Полонених перевозили з одного табору до іншого, загалом Чукарін побував у 17 в’язницях, але йому вдалося вижити. Наприкінці війни полонених разом із Віктором зігнали на заміновану баржу і відправили в море. На щастя, їх помітили англійці та врятували бранців до того, як плавуча в’язниця вибухнула. Чукарін повернувся додому. Виснажений настільки, що мати впізнала сина лише по дитячому рубцю, вага колишнього атлета була менше 40 кілограмів. Однак Чукарін вирішив повернутися у великий спорт.
Щоденне тренування, правильне харчування - і поступово тіло почало набирати форму. Після двох років змагань, у 1948-му Чукарін став чемпіоном зі спортивної гімнастики у вправах на брусах. За рік Віктор став абсолютним чемпіоном, потім ще двічі поспіль виборював це звання. Далі - перемога на Олімпійських іграх 1952 року у Гельсінкі. Віктору було 30 років, але він здивував усіх – взяв чотири золота та два срібла. Того ж року українця було визнано найкращим гімнастом світу, а в 1954-му на змаганнях у Римі він став абсолютним чемпіоном світу. І ось кульмінація. 1956 рік, літні Олімпійські ігри у Мельбурні (Австралія).
Тут головним суперником Чукаріна був японець. Японці вражали всіх своєю технікою. Віктор найслабше володів вільними вправами, а його суперник Такасі Оно був вправним і в цій техніці. Щоб перемогти, Віктору потрібно було отримати за вправи мінімум 9,55 бала. Доклавши максимум зусиль, українець здобув такі бажані оцінки - рівно 9,55. У підсумку Віктор обійшов японця. Той, здивований до потрясіння, сказав лише одне: “У нього неможливо виграти”. У підсумку Віктор привіз із Мельбурна 5 медалей: три золота, срібло й бронзу. Доцент, завідувач кафедри гімнастики Львівського державного інституту фізичної культури, де виховав не одного чемпіона-галичанина, помер 25 серпня 1984 року у Львові.
На його честь названа велика вулиця на Сихові. Похований на Личаківському цвинтарі (Головна алея, поле № 4). На могилі встановлено бронзовий пам'ятник - постать гімнаста зображена у момент переможного завершення виступу на брусах. Щодня сотні львів’ян, туристів і десятки екскурсій йдуть по головній алеї Личакова, зупиняючись біля пам’ятника Віктору Чукаріну. Тут ще досі зроблений у радянський час напис - російською, і без жодних згадок про унікального українця.
ІА "Вголос": НОВИНИ