Шоколад робить з людьми дива еквілібристики. Шкода, що вчора у Львові не було Жульєт Бінош та Джонні Деппа. Щоправда, якісь іспаномовні індуси знімали фільм про колону польських скаутів на площі Ринок.
Вчора офіційно відкривалась цукернича каварня „Фреска”. Модний, шикарний інтер’єр. Залишки фресок, елементи декору. Шоколад у різноманітній кількості, варіаціях і станах. Цукерки, тістечка, кава, грузинські вина, текіла, мартіні. Що ще потрібно людині для щастя?
Каварня неподалік від Ратуші. Аромат шоколаду перебив усі запахи ремонтних робіт на мерському балконі і заставив Садового вийти у люди. Посмакувати тістечок і цукерок, випити текіли і роздати грамоти реставраторам дивного закладу.
Садовий змінився. Безпробудне сидіння у товстенних стінах Ратуші, привиди, тьоткі з косами, без сумніву негативно впливають на людину. Хоча він і далі ніяковіє від самотнього стояння у натовпі невідомих йому людей. Але він змінився. Набрав декілька кілограмів.
Він втомився від оточуючого середовища. Йому потрібна відпустка. Але улюблене місто тримає його у своїх концтаборних обіймах і не дає повноцінно відпочити своєму улюбленому меру. Над ратушними левами вже варто повісити надпис „Arbeit Macht Frei”.
Садовий втомився тримати на своїх плечах ціле місто. А допомогти немає кому. А попереду, ще майже 5 років самопомічного стояння. Важко.
Садовий натякнув сучасним багатим менам про славні традиції минулих поколінь. Поколінь, які увіковічнювали своє ім’я створенням крутих каварень, кафе, ресторацій, палаців. Бо якось соромно споглядати на цвинтарах монументи з вічними вогнями і гранітними стелами на могилах суперменів та жмурків, які загинули в 90 роках минулого століття.
Потрібно щось робити і для суспільства, для Батьківщини, для нації, для людей. От Буняк хотів зробити Високий Замок імені свого прізвища. Але не дозволили. Хтось дуже розумний хотів поставити свої розписані яйця на Лисій горі. Засміяли.
Цікаво, з чим, чи з ким буде асоціюватись прізвище Садовий років так за 5-7? З чорними похоронними турнікетами на проспекті Свобода, з калюжами на площі Ринок. Як бачимо, перелік невеликий. Але в Садового є ще час увіковічнити своє прізвище у пам’яті вдячних нащадків та зубатих критиків.
Але Садовий втомився після 100-денного запливу вільним стилем. Йому потрібно на море, на дискотеку, в казино. Наслідувати приклад невтомного відпочивальника Олійника Петра Михайловича.
Йому потрібно йти у відпустку, бо вже й його прес-секретарка стиха нервує ліворуч і праворуч. А це погана ознака. Як казав герой Джека Ніколсона у фільмі „Управління гнівом”, є люди, які покричать, розіб’ють декілька тарілок і життя прекрасне, а є люди, які промовчать, промовчать, заховають усе у собі і потім спокійно розстріляють сотню відвідувачів у якомусь супермаркеті.
Сонце, пляж, вода, шоколадний вітер, мулатки, дискотеки. Що ще потрібно людині для щастя?
ІА "Вголос": НОВИНИ