Андрій Лалак – в. о. голови ЛОО „Трудова Україна”

Пане Андрій, чи не могли б Ви трохи розповісти про з’їзд партії „Трудова Україна”, який відбувся нещодавно?

Про з’їзд, як на мене, вже стільки розказано і написано, що я сумніваюсь в тому, що зможу щось додати. Єдине, що я можу сказати, це те, що з’їзд прийняв рішення про оновлення партії, мова йде не про оновлення ідеології та Статуту, а про зміну ставлення до суспільно-політичних процесів, які зараз відбуваються в країні. Також певною мірою обговорювалось місце партії в українському політикумі: звучали такі визначення, як „розумна опозиція”, „професійна опозиція”, але безсумнівним є те, що ми не є партією влади, а тому ідентифікуємо себе як опозиційну партію. Хотілося б також зауважити – ми не плануємо заважати владі. Особисто я, підтримую все те, що було задекларовано новою владою, і сподіваюся, що обіцянки дані свого часу будуть виконані, але з іншого боку закономірно, що виконати все не вдасться. Коли ж ми побачимо, що влада почала збиватися з вірного шляху ми готові їм про це голосно заявити.

А як Ви оцінюєте зміну керівництва партії в Києві?

Я не можу сказати, що за Тигіпка було погано. Свого часу прозвучала така думка, що Сергій Тигіпко зробив дві помилки: перше, це те, що він очолив штаб Януковича, і друге – це те, що він пішов з посади голови Національного Банку. Тигіпко був хорошим лідером, і цілком імовірно, що ним керували навіть не особисті переконання, а зобов’язання перед коаліцію, яку було створено перед президентськими виборами. Яким лідером стане Валерій Коновалюк, побачимо.

Якою є зараз ситуація в ЛОО партії Трудова Україна, адже обрання Вас головою ЛОО відбулося не без проблем?

На загал все нормально, хоча звичайно були й деякі непорозуміння. В державі, між іншим, також виникли певні непорозуміння, коли планувалося обрати одного, а сталося по-іншому. Звичайно, є незадоволені результатами переобрання голови. І навіть якщо говорити про мене, то цілком ймовірно, що мені бракує досвіду для такої роботи, але попри все, я не збираюся відмовлятися від цієї посади. Мені подобається ідеологія партії, її керівництво і я готовий докластися до розвитку партії на Львівщині. Нехай це прозвучить пафосно, але я не боюся все втратити. Я готовий в будь-який момент почати все з нуля.

І навіть якщо говорити про президентські вибори, то я майже переконаний в тому, що ми з Віктором Андрійовичем однодумцями були навіть більше аніж з Віктором Федоровичем, про що я намагався говорити з Сергієм Тигіпком. На той час я навіть був готовий, що мене виключать з партії. Мене навіть називали перебіжчиком, але пізніше з огляду на події в країні все затихло. На обласну конференцію мене, як керівника Сихівської районної організації партії не могли не запросити. І от в порядку денному конференції я бачу пункт: переобрання голови обласної організації. Я виступив зі своїм баченням ситуації і мене висунули як альтернативну кандидатуру на посаду голови. Я отримав більшість голосів. Вже пізніше почалися розмови: „Та його мали з партії виключити!”; „Та він перебіжчик!”. Але раз не вигнали, то буду керувати.

Як Ви, як голова Львівського обласного осередку, опозиційної, як Ви сказали, партії „Трудова Україна”, плануєте свою діяльність?

Я думаю, що не буду оригінальним, коли скажу, що ми плануємо як і будь-яка інша опозиційна партія, розглядати, аналізувати і озвучувати прорахунки влади.

А як Ви плануєте робити це на практиці? Наскільки чисельною на сьогодні є ЛОО Трудової України?

Зараз в організацію входить трохи більше ніж 700 осіб, серед яких і службовці, і пенсіонери, і підприємці, окрім того багато молоді. Але попри все на сьогодні ми плануємо максимально збільшувати кількість як членів партії, так і її прихильників і надалі вести прямий відкритий діалог з нашими потенційними виборцями.

Як Ви вважаєте, хто на Виборах 2006 року буде основним конкурентом партії Народний Союз „Наша Україна”, яку на сьогодні можна назвати фаворитом Парламентських виборів?

Я думаю, що партія Трудова Україна має непогані шанси, для того щоб стати серйозним конкурентом партії влади, окрім того ми зробимо все можливе, для того, щоб нам це вдалося. Звичайно, що мова йде про цілу Україну, як відомо, наш основний електорат – це жителі Східної, Центральної та Південної України.

Пане Андрій, і запитання до Вас як до бізнесмена. Ви вже майже сто днів працюєте при новій владі, як Вам, як бізнесмену легше, краще було працювати: до подій кінця минулого року чи зараз?

У мене інколи складається таке враження, що всі економічні процеси в країні зупинилася взагалі, або якщо й не зупинилися, то дуже сповільнилися. Все робиться на 50% повільніше ніж раніше, і я не говорю про роботу владних структур, а саме про бізнес. Останнім часом почався перерозподіл грошей, окрім того порушився механізм наповнення інвестиціями окремих бізнес-проектів. Тобто якоюсь мірою відбулося руйнування старої системи, а нова ще не розбудована. Особисто я не можу зрозуміти, чому Кабмін приймає рішення про зменшення митних ставок на імпорт м’яса, з метою забезпечення його достатньої кількості на ринку. Чому не проводяться дотації для наших фермерів, чому не забезпечуються нормальні умови праці для наших виробників? Часом можна навіть припустити, що всі ці дії спрямовані на лобіювання інтересів саме закордонних, а не вітчизняних виробників.

Якщо Ви говорите, що всі економічні процеси в Україні сповільнилися, то як, на Вашу думку, скільки ще часу потрібно людям Вашого середовища, для того щоб почати відкрито ставити питання стосовно того, що відбувається?

Поки що існує тверде переконання, що владі зараз важко, оскільки їм залишився поганий спадок. Але спадок це одне, а очевидні промахи, які є неприпустимим – зовсім інше. А тому цілком імовірно, що вже скоро про це почнуть говорити, при чому відкрито.

Зараз складається враження, що всі заможні люди: бізнесмени та підприємці почали масово вступати до НСНУ, чи могли б Ви якось це прокоментувати?

Такі кроки з боку підприємців і бізнесменів якоюсь мірою є цілком закономірними. На сьогодні всі прагнуть, принаймні частково, прилучитися до того, що робить Ющенко і його партія. Особисто я дуже поважаю НСНУ, мені також подобається прем’єр-міністр України Юлія Тимошенко, я не маю нічого проти нашого Президента, але тим не менше я залишаюсь в „Трудовій Україні”. Влада зазвичай себе дуже любить, поважає і дуже часто не помічає свої промахів і недоліків, а тому важливо, щоб був хтось, хто зможе на ці промахи і недоліки вказати.

ІА "Вголос": НОВИНИ