Сьогодні керуючий справами виконкому Львівської міськради Олег Кузан повідомив про те, що із 5506 підписних листів із підписами за референдум про визнання недовіри міському голові Львова Любомиру Буняку 4583 визнано не дійсними, оскільки кожен з них заповнений одним почерком.
Мабуть, цього і потрібно було очікувати, так як повірити в те, що міська влада беззастережно визнає дійсними підписи, котрі ставлять під сумнів її легітимність, дуже важко.
Проте одразу виникає кілька запитань: хто і з огляду на які повноваження може давати оцінку дійсності чи не дійсності підписів? Чиясь суб’єктивна думка (в даному випадку керуючого справами виконкому Львівської міськради Олега Кузана, який, наскільки нам відомо, не є експертом-почеркознавцем), звичайно, може бути цікавою, але чи може вона претендувати на те, щоб виконувати роль останньої інстанції? І чи можна говорити про нелегітимність підписів опираючись на те, що комусь щось здалося?
Якщо ж визнати, що чиновники міської адміністрації мають рацію, і значна частина поданих підписів отримана шляхом доступу до якихось баз даних про громадян міста Львова, а не завдяки залученню львів’ян до процесу заповнення підписних листів, отримаємо нову проблему. В Україні заборонено збирати будь-яку інформацію про громадян без їх на те відома, отже не визнаючи підписні листи, керуючий справами звинувачує ініціативну групу в порушенні статті 32 Конституції України, яка говорить про неприпустимість збирання, зберігання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди.
Тобто так чи інакше виглядає на те, що доведеться звернутися до експертів-криміналістів.
Загалом складається враження, що ведеться якась дивна гра, правила якої диктує одна сторона, і при цьому змінює їх відповідно до власних вподобань, більше того її результат є досить прогнозованим: антибунякісти не мають жодних шансів. Але поговорити про це у нас ще буде нагода іншим разом.
ІА "Вголос": НОВИНИ