Archetype "Bleed for Them" (2007)
Кульний абстрактний реп від 2-х канзаських пациків: I.D. і Nezbeat, який відразу ж заставляє рухати руками і ногами. Веселий і пофігістичний. Наповнений морем семплів від французьких піжонів та англосакських денді до мексиканських ельмаріачиків. Овіяний соулом, джазом, танговим шарудінням старих платівок (Bleed For Them Intro) та класичною музикою.
Термоядерні аранжування альбому дають майже цілу годину позитиву і розслабухи.
Archetype дарують цілу палітру своєї фантастичної винахідливості з видобування звуків і ритмів, в чому можуть дати бігову фору Avalanches з їх "Since I Left You" (2000).
Інтелігентність та вишуканість тут фонтанує з кожного треку. І пофіг, який інструментарій там використовується, щоб заповнити ту чи іншу пісенну форму. Жодних ганстерських розборок чи потапної хуйні. Тільки музика.
Фортепіанні пасажі (I'll Be Honored), контрабасові бекі (Keep It Comin) і хорові кіндери "When We Were Kids" завозять будь-які мощі на Копакабану. Особливо "Keep It Comin", який є одним з кращих треків альбому. Хоча, вершину посеред всього того лафового надлишку, тримають "You See", "No Gods", засемпловані джазом "Freakin Out" і "Think Of Me" та "Unfolding" зі стартовим стьобчиком на Muse. Коротше, крутий – увесь альбом.
Єдиною зазубленою річчю посеред тої релаксної географії є лічилка "Prey On The Weak", в токову будку якої краще не залазити.
Ну а далі: сонце, море і вода – наші найкращі френди. Буяння релаксійного пісочку і хвиль, стрінги-мінги і марінги. Топлєси і моплєси. Заскоки в щасливі 80-ті. Текіла, коктейлі і запливи за буйки. Ще один минулорічний маст хев.
1. Bleed For Them Intro
2. Wait Or Break
3. I'll Be Honored
4. Keep It Comin
5. When We Were Kids
6. You See
7. Prey On The Weak
8. No Gods
9. Freakin Out
10. Utopia (feat. Joe Good)
11. New Me
12. Unfolding
13. Think Of Me
14. Adru The Misphit
15. Got Mine
16. Bonus Track
Mlle Caro And Franck Garcia "Pain Disappears" (2008)
Вже цьогорічний маст хев від французьких камарадів з зальотом на священну територію днів, які ще не так давно минули. Діп і тех хаусні медитації на руїнах давно спочилих команд 80- початку 90-х. Відсторонений потустороннім мовчанням, голос вокаліста ще більше підсилюється штучним звучанням альбому. Не допомагають йому вибратись з тієї безодні й гітарні рифи.
Інфлюенсів стільки, що враження вже давно почутої кожної ноти не минає до останнього треку. Суцільний декаданс і темрява розривається пульсуючими бітами на астероїди.
Після всього альбому виходиш наче з темної кімнати, де перед тим тобі розказали, що де стоїть і чого варто оберігатись, але не дали мінімального ліхтарика. Такий собі гіпноз темрявним спотиканням.
Писати чи виділяти якісь треки – неправильно і недосконало. Краще все тут залишати в таємниці. Навіть такі знайомі пост-панкові гітари "Dead Souls" не хочеться шукати у всіх своїх архівах і мізках. Краще так залишити і не знати жодної конкретики. Залишити в хмарах апофатизму і обламувати кожні мінімальні спроби таких пошуків.
За настроєм, піднімається на перископну глибину тільки повна таємниця Chinawoman зі своєю "Party Girl" (2007) та ще більша зашифрованість Burial "Untrue" (2007).
Глибинна мелодійність не дозволяє жодних зайвих кроків до своєї сумної таємниці. І ні "Hold Me", ні "Mon Ange" не дозволять порушити це священне табу. "Lost" – є лише звичайним капканом для піонерів саунду. Його грув – неприхованою приманкою для африканської димової завіси. "No Name" – не вкаже жодної рятівної стежини.
І навіть схожість "Always You" з хітом Christophe Goze "She Said" тут багато не розповість. Краще все залишити так як є. Так має бути.
1. Always You
2. Apologies
3. Dead Souls
4. Hold Me
5. I Don't Want
6. Mon Ange
7. Lost
8. No Name
9. No One
10. Reason To Stay
11. Always You (Ewan Pearson Remix)
M83 "Saturdays = Youth" (2008)
Новий альбом олдової електроніки від француза Ентоні Гонсалеса з величезною любов'ю до 80-х: дрім-попу Cocteau Twins, нью-вейвистів Tears for Fears і шугейзу My Bloody Valentine та таких монстрів як New Order, The Cure і The Smiths + з симпатією до клубняка початку 90-х.
Електронний салют, більш ніж успішному альбому шведів The Radio Dept "Pet Grief " (2006).
Гонсалес, після менш успішного "Digital Shades Volume 1" (2007) і дуже кульного "Before The Dawn Heals Us" (2005), продовжує в "Saturdays = Youth" гнути лінію своїх космічних польотів на далекі сонні планети.
Хоча, до бешеного ефекту "Moon Сhild" з "Before The Dawn..." не дотягує жодний трек. Хіба що хоч трохи "Up!" та "You, Appearing".
Все дуже і дуже прикольно. То ще один мастхевний в цьому році альбом, але не вистачає йому якось мінімальної глибини. Хоча, чи потрібна вона тут взагалі? Треки розливають космічними горизонтами, голос вокалістки сковзається їх поверхнею без жодних подряпин і жодних подвійних тулупів ("Skin of the Night", Highway of Endless Dreams, Too Late), зрідка лупаючи стіну ("Dark Moves of Love").
Стартові швидкості хітової "Kim & Jessie" алюзують на "When You Sleep" My Bloody Valentine з їх найбільш відомого альбому "Loveless" (1991). "Couleurs" відзначається трансовими елементами та дуже далекими початковими алюзіями на "What Is Love" Haddaway, свят-свят-свят.
І шедеврально-величний фініш "Midnight Souls Still Remain" з графіком в 11:10 від каталогів найкращого амбієнту. Поширення моди на 80-90-ті успішно триває. M83 – ще одна банда, яка своєчасно застрибнула на цю хвилю.
1. You, Appearing
2. Kim & Jessie
3. Skin of the Night
4. Graveyard Girl
5. Couleurs
6. Up!
7. We Own the Sky
8. Highway of Endless Dreams
9. Too Late
10. Dark Moves of Love
11. Midnight Souls Still Remain
Кульний абстрактний реп від 2-х канзаських пациків: I.D. і Nezbeat, який відразу ж заставляє рухати руками і ногами. Веселий і пофігістичний. Наповнений морем семплів від французьких піжонів та англосакських денді до мексиканських ельмаріачиків. Овіяний соулом, джазом, танговим шарудінням старих платівок (Bleed For Them Intro) та класичною музикою.
Термоядерні аранжування альбому дають майже цілу годину позитиву і розслабухи.
Archetype дарують цілу палітру своєї фантастичної винахідливості з видобування звуків і ритмів, в чому можуть дати бігову фору Avalanches з їх "Since I Left You" (2000).
Інтелігентність та вишуканість тут фонтанує з кожного треку. І пофіг, який інструментарій там використовується, щоб заповнити ту чи іншу пісенну форму. Жодних ганстерських розборок чи потапної хуйні. Тільки музика.
Фортепіанні пасажі (I'll Be Honored), контрабасові бекі (Keep It Comin) і хорові кіндери "When We Were Kids" завозять будь-які мощі на Копакабану. Особливо "Keep It Comin", який є одним з кращих треків альбому. Хоча, вершину посеред всього того лафового надлишку, тримають "You See", "No Gods", засемпловані джазом "Freakin Out" і "Think Of Me" та "Unfolding" зі стартовим стьобчиком на Muse. Коротше, крутий – увесь альбом.
Єдиною зазубленою річчю посеред тої релаксної географії є лічилка "Prey On The Weak", в токову будку якої краще не залазити.
Ну а далі: сонце, море і вода – наші найкращі френди. Буяння релаксійного пісочку і хвиль, стрінги-мінги і марінги. Топлєси і моплєси. Заскоки в щасливі 80-ті. Текіла, коктейлі і запливи за буйки. Ще один минулорічний маст хев.
1. Bleed For Them Intro
2. Wait Or Break
3. I'll Be Honored
4. Keep It Comin
5. When We Were Kids
6. You See
7. Prey On The Weak
8. No Gods
9. Freakin Out
10. Utopia (feat. Joe Good)
11. New Me
12. Unfolding
13. Think Of Me
14. Adru The Misphit
15. Got Mine
16. Bonus Track
Mlle Caro And Franck Garcia "Pain Disappears" (2008)
Вже цьогорічний маст хев від французьких камарадів з зальотом на священну територію днів, які ще не так давно минули. Діп і тех хаусні медитації на руїнах давно спочилих команд 80- початку 90-х. Відсторонений потустороннім мовчанням, голос вокаліста ще більше підсилюється штучним звучанням альбому. Не допомагають йому вибратись з тієї безодні й гітарні рифи.
Інфлюенсів стільки, що враження вже давно почутої кожної ноти не минає до останнього треку. Суцільний декаданс і темрява розривається пульсуючими бітами на астероїди.
Після всього альбому виходиш наче з темної кімнати, де перед тим тобі розказали, що де стоїть і чого варто оберігатись, але не дали мінімального ліхтарика. Такий собі гіпноз темрявним спотиканням.
Писати чи виділяти якісь треки – неправильно і недосконало. Краще все тут залишати в таємниці. Навіть такі знайомі пост-панкові гітари "Dead Souls" не хочеться шукати у всіх своїх архівах і мізках. Краще так залишити і не знати жодної конкретики. Залишити в хмарах апофатизму і обламувати кожні мінімальні спроби таких пошуків.
За настроєм, піднімається на перископну глибину тільки повна таємниця Chinawoman зі своєю "Party Girl" (2007) та ще більша зашифрованість Burial "Untrue" (2007).
Глибинна мелодійність не дозволяє жодних зайвих кроків до своєї сумної таємниці. І ні "Hold Me", ні "Mon Ange" не дозволять порушити це священне табу. "Lost" – є лише звичайним капканом для піонерів саунду. Його грув – неприхованою приманкою для африканської димової завіси. "No Name" – не вкаже жодної рятівної стежини.
І навіть схожість "Always You" з хітом Christophe Goze "She Said" тут багато не розповість. Краще все залишити так як є. Так має бути.
1. Always You
2. Apologies
3. Dead Souls
4. Hold Me
5. I Don't Want
6. Mon Ange
7. Lost
8. No Name
9. No One
10. Reason To Stay
11. Always You (Ewan Pearson Remix)
M83 "Saturdays = Youth" (2008)
Новий альбом олдової електроніки від француза Ентоні Гонсалеса з величезною любов'ю до 80-х: дрім-попу Cocteau Twins, нью-вейвистів Tears for Fears і шугейзу My Bloody Valentine та таких монстрів як New Order, The Cure і The Smiths + з симпатією до клубняка початку 90-х.
Електронний салют, більш ніж успішному альбому шведів The Radio Dept "Pet Grief " (2006).
Гонсалес, після менш успішного "Digital Shades Volume 1" (2007) і дуже кульного "Before The Dawn Heals Us" (2005), продовжує в "Saturdays = Youth" гнути лінію своїх космічних польотів на далекі сонні планети.
Хоча, до бешеного ефекту "Moon Сhild" з "Before The Dawn..." не дотягує жодний трек. Хіба що хоч трохи "Up!" та "You, Appearing".
Все дуже і дуже прикольно. То ще один мастхевний в цьому році альбом, але не вистачає йому якось мінімальної глибини. Хоча, чи потрібна вона тут взагалі? Треки розливають космічними горизонтами, голос вокалістки сковзається їх поверхнею без жодних подряпин і жодних подвійних тулупів ("Skin of the Night", Highway of Endless Dreams, Too Late), зрідка лупаючи стіну ("Dark Moves of Love").
Стартові швидкості хітової "Kim & Jessie" алюзують на "When You Sleep" My Bloody Valentine з їх найбільш відомого альбому "Loveless" (1991). "Couleurs" відзначається трансовими елементами та дуже далекими початковими алюзіями на "What Is Love" Haddaway, свят-свят-свят.
І шедеврально-величний фініш "Midnight Souls Still Remain" з графіком в 11:10 від каталогів найкращого амбієнту. Поширення моди на 80-90-ті успішно триває. M83 – ще одна банда, яка своєчасно застрибнула на цю хвилю.
1. You, Appearing
2. Kim & Jessie
3. Skin of the Night
4. Graveyard Girl
5. Couleurs
6. Up!
7. We Own the Sky
8. Highway of Endless Dreams
9. Too Late
10. Dark Moves of Love
11. Midnight Souls Still Remain
ІА "Вголос": НОВИНИ