Експерт з ендокринології Лідія Орел із центру «Мед-Атлант» розвінчує міфи про аутоімунний тиреоїдит, запевняючи, що незважаючи на лякаючу назву, ця хвороба часто є контрольованою.
Що таке аутоімунний тиреоїдит?
Це стан, при якому антитіла організму нападають на власну щитоподібну залозу, викликаючи її недостатню активність і зменшення вироблення гормонів, що веде до гіпотиреозу. Імунна система, через збій, помилково ідентифікує здорові тканини як загрозу, що призводить до внутрішнього конфлікту в організмі. З ранніх стадій, коли воно має мінімальний вплив на здоров'я, до пізніших фаз, де захворювання контролюється медикаментозно, аутоімунний тиреоїдит залишається під наглядом лікарів.
Стадії захворювання:
Захворювання не викликає тривоги на ранніх стадіях, завдяки великому резерву клітин залози. Але коли антитіла починають «знищувати» залозу, і та не може синтезувати достатньо гормонів, розпочинається більш серйозна фаза захворювання.
Ендокринолог розрізняє три основні види тиреоїдиту:
- гострий, який є наслідком бактеріального інфекційного процесу;
- підгострий, частіше викликаний вірусами;
- хронічний, відомий як хвороба Хашимото, що виникає через аутоімунні процеси в організмі. Хоча чоловіки також схильні до цього розладу, він зустрічається в основному у жінок, зокрема під час вагітності та після пологів.
Фактори та симптоми розвитку аутоімунного тиреоїдиту
За словами Лідії Орел, ризик розвитку аутоімунного тиреоїдиту збільшується через певні фактори, такі як зміни в екології, нездоровий спосіб життя, який впливає на імунну систему, а також спадковість, особливо материнської лінії.
Симптоми варіюються і залежать від стадії захворювання. Початкові симптоми можуть бути непомітними або викликати легкий дискомфорт, тоді як пізніші прояви включають більш виражені зміни, які можуть впливати на якість життя.
Як діагностувати захворювання?
Ендокринолог з багатолітнім досвідом, Лідія Орел, рекомендує, щоб жінки проходили регулярні медичні огляди. Навіть у разі відсутності будь-яких симптомів або скарг, щорічно перевіряти стан щитоподібної залози за допомогою ультразвукового дослідження та тестів на рівень тиреотропного гормону (ТТГ), який є індикатором її функціонування.
Ідеальним часом для такої діагностики є зима, оскільки в холодну пору року організм потребує більше гормонів, частина з яких спрямовується на підтримку теплового балансу тіла. Таким чином, в зимові місяці можна найбільш точно визначити, чи виробляє щитоподібна залоза достатню кількість гормонів.
Який підхід до лікування аутоімунного тиреоїдиту – консервативний або оперативний?
Лікування залежить від конкретної ситуації. Традиційно, аутоімунний тиреоїдит поділяється на типи в залежності від розмірів залози: гіпотрофічний – з дуже малими розмірами, та гіпертрофічний – коли розміри значно збільшені. Останній варіант може викликати серйозні симптоми, такі як утруднення ковтання або дихання, і в таких випадках може бути рекомендоване хірургічне втручання.
Більшість випадків аутоімунного тиреоїдиту ефективно лікуються за допомогою консервативних методів. До таких методів може входити використання мікроелементу Селену, який, за певними клінічними дослідженнями, пом'якшує аутоімунну реакцію, хоча його використання не закріплене у міжнародних медичних протоколах.
Важливою складовою лікування є також призначення вітаміну D, який відіграє значну роль у загальному здоров'ї організму.
У випадках порушення функцій залози, лікування полягає у призначенні гормональної терапії. Люди іноді опасаються гормонального лікування, боячись залежності, проте це лише спосіб компенсувати недостатню вироблення гормонів щитоподібної залози, як додати в організм те, чого йому не вистачає.
Чи є профілактика захворювання?
Важливим аспектом є відкидання міфів та дезінформації, особливо тієї, що поширюється в інтернеті, що підвищує тривожність серед жінок. Регулярний медичний нагляд і своєчасна діагностика — кращий спосіб забезпечити ефективне лікування і профілактику аутоімунного тиреоїдиту.
ІА "Вголос": НОВИНИ