[media=61128,61129,61130,61131,61132]
Питання встановлення пам’ятника Степану Бандері визрівало давно. Опісля масового самоочищення західних областей від пам’ятників тоталітарного минулого, питання встановлення пам’ятників лідерові ОУН було питанням часу.
У Львові цим питанням зайнялися з 2002 р., коли відповідно до рішення Львівської обласної ради було проведено конкурс на найкращий ескізний проект пам`ятника C. Бандері. В жовтні 2007 р., після відкриття першої черги меморіального комплексу – пам’ятника провідникові ОУН, здавалося, що справа доходить до свого логічного завершення.
Ще перед відкриттям пам’ятника голова ЛОДА Мирослав Сеник запевняв, що будівництво комплексу завершиться до 100-річчя з дня народження Степана Бандери (до 1 січня 2009 р.). Подібно в той час аналогічні заяви лунали з вуст народного депутата України Андрія Парубія. В липні 2008 р., під час засідання Оргкомітету зі спорудження пам’ятника під головуванням пана Парубія, усі його члени засвідчили готовність довершити це монументальне будівництво до тієї ж знаменної дати.
Попри всі велелюдні потуги, епопея з добудовою меморіального комплексу триває й донині. Сам пам’ятник, відкритий два роки тому, по сей день залишається одою українським будівничим. Запевнення у можливості завершити комплекс до сторіччя з дня народження Степана Бандери так і залишися пустопорожніми обіцянками. Дотепер справа так і не зрушила з мертвої точки.
Останній месидж на цю тему озвучив Ігор Калинець, який як голова Благодійного фонду із спорудження пам’ятника, нещодавно повідомив, що навіть йому важко розібратися в тій ситуації, яка склалася довкола будівництва пам’ятника Бандері, оскільки вже півроку ніхто не збирав організаційного комітету, а будівельна організація, яка споруджує пам’ятник, пояснює погано і пояснює це тим, що оргкомітет не перераховує їй гроші.
В підсумку пан Калинець, коментуючи теперішній стан справ, втікає в інфантильну тінь великої політики, де підсумовує, що "на його думку пам’ятник Бандері не буде завершений доки Юлія Тимошенко буде прем’єром і при владі знаходитимуться антиукраїнські сили. Якщо ж Президентом буде обрано Ющенка, то пам’ятник завершать наступного року".
Слід визнати, що львівська громадськість має давню непереборну, хворобливу звичку самоусуватися від вирішення важливих питань. Подібні теми члени клану "совість нації" за старою радянською звичкою зазвичай обговорюють на кухні, щиро обурюючись бездіяльністю інших, аби тільки не самих себе. Мовчання за принципом «моя хата скраю» є звичним явищем в ті моменти, коли назріває проблема, яку ніхто не бажає озвучувати. Саме тому не дивує відсутність реакції зі сторони т.зв. національно-патріотичних кіл.
Враження таке, що їх зовсім не обходить питання добудові архітектурного комплексу – пам’ятника своєму ідейному вождеві. І це при тому, що площа перед пам’ятником тепер стала звичним місцем проведення різного роду патріотичних акцій, в яких націонал-патріоти приймають найактивнішу участь.
Водночас вражає мовчання зі сторони тих, хто у свій час постраждав за ідеї, які сповідував Степан Бандера. Це стосується як колишніх вояків УПА, так й колишніх політв’язнів. Зовсім не чути голосів голів Львівського обласного товариства політв'язнів і репресованих Петра Франка та Львівського крайового братства ветеранів ОУН-УПА Олеся Гуменюка. Виглядає на те, що їм приємно разом з представниками влади брати участь у різного роду імпрезах, до прикладу таких як День Героїв, відзначення яких відбувається на тлі огорожі недобудованого комплексу.
На жаль, замість того, щоби зайняти стійку позицію, своєю демонстративною байдужістю вони лише підкреслюють повну відсутність її як такої. І це при тому, що 1993 року саме з ініціативи активістів Спілки політв`язнів та ветеранів УПА була озвучена ідея спорудження цього пам’ятника та створений благодійний фонд, який у свій час й очолив Ігор Калинець.
Дивним виглядає той факт, що у Львові дотепер точиться подібна епопея. Бо саме зі Львовом пов’язана велика частина життя майбутнього лідера ОУН. Станься подібне в якійсь з європейських країн, то обурена громадськість вимагала б звіту як ініціаторів, так і виконавців проекту. Але українські, особливо львівські реалії, далекі від загальноприйнятих критеріїв поваги до власного історичного минулого.
Схоже на те, що будівництво меморіального комплексу – пам’ятника Степану Бандері ризикує перетворитись у вічний довгобуд. Усі, хто хотів прорекламуватись на цьому заході, це зробили. Чи не тому на офіційній інтернет-сторінці народного депутата України, голови Оргкомітету зі спорудження пам`ятника Степанові Бандері у Львові Андрія Парубія дотепер присутня інформація про те, що завершення будівництва слід чекати у січні 2009 року.
На майбутнє залишається шанс зробити це ще раз, коли питання добудови комплексу стане цікавим з політичної точки зору. А доти нас чекатимуть наступні сеанси палкої патріотичної любові на тлі патологічного небажання докластися до завершення справи.
Світлини зроблені підчас святкування Дня героїв. Площа біля пам’ятника С. Бандері. 24 травня 2009 року.
фото: img17.imageshack.us
ІА "Вголос": НОВИНИ