З першого березня у Донецьку почались відверто проросійські мітинги. Багатолюдний натовп скандував «Росія» та махав російськими прапорами. Третього - під тиском "народного губернатора" Павла Губарева депутати спішно прийняли рішення про референдум та захопили облдержадміністрацію. Наступного дня почали збирати мітинги в підтримку цілісності України. (Це вже не модернізований донецький Євромайдан, а організований практично за добу кількатисячний страйк).
Тоді, 4 березня, проросійськи налаштованих людей не було взагалі. А ті, хто був проти позиції мітингувальників, не хотіли навіть пояснити, чому вони проти, відвертались від камер і відповідали лише «Тому». Представниця хіпстерської тусовки Ірина Дунісова (андеґраундна музика, поетичні читання, бук-кроссінг і кольорові гріндерси) у коментарі Вголосу розповіла, що тоді, у вівторок, мітинг нагадував просто зустріч старих знайомих: «Я там зустріла багатьох своїх друзів. Значить, в мене є адекватні друзі! Всі такі щасливі ходять, посміхаються».
Більше так званих сепаратистів з’явилось вже наступного дня. «Спочатку вони кидали в нас білими яйцями – їх було видно добре, і ми встигали відійти. Потім почали кидати коричневими – їх було видно гірше. А потім їхній «левел» ще підвищився – кидали яйцями разом із димовими шашками», - розповідає Ірина, - «Найбільш популярні у нас тоді гасла були «Чемодан. Домой. Россия» та «Ростов, домой!». Дівчина також називає головним джерелом сепаратизму – Путіна та впевнена, що донеччани вийшли на мітинги через те, що ідея для них стала більш однозначною. Тобто для донеччан протистояти сепаратизму – більш зрозуміло, ніж виступати за Європу, яка і так дуже далеко. Ірина також розповідає, що деякі представники донецької інтелігенції тепер вітаються словами «Слава Україні!».
А от колишній шахтар Сергій у коментарі Вголосу розповів: «У нас за викрик «Слава Україні» морду б’ють, бо це не наше, Степан Бандера – не наш герой».Навали бандерівців він не боїться, але за час останніх подій у країні встиг зненавидіти все українське та виступає проти українського фашизму. Він обурений тим, що Партія Регіонів зрадила Донбас і тим, що відмінили закон Колісниченка-Ківалова. «Цей закон зрівнював нас у правах. А тепер ми – люди другого сорту», - розповідає пан Сергій. Він також незадоволений тим, що в кінотеатрі всі фільми – українською мовою, а вказівники на вулицях Донецька – тільки українською та англійською, а російської на них нема. Про революцію на Майдані він каже, що «Український фашизм переміг бандитів», а Путін в свою чергу «зміг врятувати Крим від українського фашизму».
Останнім часом у Донецьку також активізувалась КПУ. Вони поставили намет біля пам’ятнику Леніну, щоб ніхто не міг його не те що знести, навіть пошкодити. Серед донеччан також популярна думка: «Навіщо зносять пам’ятники Леніну, він же об’єднав Україну». Повалення донецького пам’ятнику вождю засуджують і старші, і молодці мешканці. А також додають, що Росію підтримують, тому що там порядку більше, ніж в Україні.
Представниця гламурної тусовки Юлія Жуховська (кишенькові песики, багаті чоловіки, декольте, стрази і шпильки) водночас переживає за долю людей "Никогда не думала,что в 2014 году, еще до недавних пор, в мирное время, у всех на устах будет слово "война","кровопролитие","оружие"... Я была уверена, что этот ужас останется в 1945 г.", але свої сподівання на майбутнє пов'язує з Росією: "Каждый день включаю ТВ и судорожно "бегаю" по каналам, смотрю выпуски новостей. Скажите, я одна каждый день жду такое долгожданное заявление,что ЮГО-ВОСТОК Украины теперь в составе РФ???" (пост зібрав 14 лайків)
А от вчителька школи №20 міста Донецька Анна Юр’євна Монастирецька вірить в майбутнє єдиної України. Вона розповідає, що в школі ті, хто розумніші – вчителі, завучі – підтримують нову владу, а от кухарі кажуть: «А який сенс? Є багато керівників, які погано себе проявили…» Та їм не вдається збити її з пантелику, тому Анна Юр’євна.
Але не всі донеччани так впевнені у своїй країні. Зараз вони радше одночасно проти нової та старої влади, та бояться бандерівців-фашистів більше, ніж російських військових.
«Ті самі «фанатичні бандерівці», «екстремісти» та «бомжі» з Майдану, якими так довго лякали Донбас, нарешті перемогли, і чиновники у Донецьку, які закликали до найрішучішої відсічі, раптом присягнули їм на вірність, залишивши своїх громадян у здивуванні та розгубленості», - підсумовує донецький блогер Денис Казанський у своїй колонці в журналі «Український тиждень» (№9 (329) 28 лютого – 6 березня).
Натомість політолог з Донецька Ігор Озадовський у своєму блозі на сайті «Радио Эхо Москвы» пише про прибічників приєднання до Росії: «Пояснити, що доброго і як це може зробити Росія, не зміг жоден співрозмовник (на мітингу 1-го березня – ред.), а зі сцени лились лише потоки протухлої років п’ятнадцять пропаганди. Перед сценою стояли ті, хто зневірились сьогодні, а зі сцени їм розповідали не про завтра, а про забуте вчора».
Самі ж "бандерівці", яких так боїться Донецьк їхати на Схід і не думають. Легендарний сотник Парасюк, який 19 лютого зі сцени київського Майдану виголосив ультиматум Януковичу, зізнається, що допомагати Півдню і Сходу не буде. «Я дуже хочу поїхати в Крим. Є в мене надзвичайне бажання. Я маю благі наміри, хочу звернутись там до українців, сказати, що нам не потрібна війна, підтримати людей, запросити до Львова. Але я зараз над цим думаю, аналізую, щоб моя персона там не зашкодила. Щоб не сказали - от «бандерівці» приїхали», - розповідає Володимир.
Завтра в Донецьку знов збирають мітинг проти нової влади. Обіцяють, що він буде набагато більшим, ніж попередні. А післязавтра знов збирають мітинг «Донецьк – це Україна». На думку колишнього шахтаря Сергія мітинг людей з українськими прапорами проплачений Тарутою, і обличчя в людей перелякані та розгублені. А от самі організатори у соцмережах просять допомоги в організації сцени та звукового обладнання.
Юлія Сівакова
ІА "Вголос": НОВИНИ