В хорватському Поречі завершився Гран-Прі Європи зі стрільби з лука European Grand Prix – Porec 2021, який став успішним для 23-річної уродженки Львова, чемпіонки світу 2015 року в командній першості з блочного лука у складі збірної України, неодноразової переможниці та призерки чемпіонатів світу і Європи серед юніорок в особистому заліку Марії Школьної.

Про це повідомляється на сайті Відділення НОК України у Львівській області.

Вихованка і донька знаного львівського лучника і тренера Костянтина Школьного стала срібною медалісткою змагань з блочного лука, поступившись сьогодні у фінальному матчі Аманді Млінаріч з Хорватії. Приємним бонусом до медалі став чек на €1 тис. По закінченні змагань Марія дала інтерв’ю для сайту відділення НОК України у Львівській області, в якому прокоментувала свій виступ у Хорватії, пригадала переможний чемпіонат світу 2015 року, зізналася, що спонукало її перейти виступати за збірну Люксембургу, а також розповіла про складну епідеміологічну ситуацію в Люксембурзі.

– Маріє, вітаємо із здобуттям медалі на великому міжнародному турнірі! Пригадайте, скільки часу не виступали на змаганнях такого рівня? – Дуже давно, як ми стріляли на великих змаганнях. Останній раз, мені здається, це був чемпіонат світу в Нідерландах 2019 року. Відтоді був хіба що один турнір в залі у Франції. І більше ніяких змагань не було – ні в Люксембурзі, ні за його межами.

– Мабуть, було дуже приємно після такої великої перерви знову відчути змагальний дух, змагальну атмосферу? – Так, було дуже приємно. Було трошки спекотно, скажу так. Трошки переживала, тому що довго не було змагань. Дуже чекала цих змагань, але з іншого боку і побоювались, тому що все-таки дуже ранній в нас сезон зараз, ще холодно в Люксембурзі і тренуватись на вулиці було мало можливості.

– Вчора ви блискуче виступили, пробились до фіналу. Прокоментуйте саме вчорашній змагальний день? – Вчора всі зірки зійшлися. Були дуже хороші відчуття пострілу, хороші відчуття луку, погода була трошки краща, ніж сьогодні. Тому в принципі все зійшлося до того, що результат був дуже високий і відчуття були легкі. Було просто все супер.

– Фінал проти хорватки Аманди Млінаріч ви розпочали впевнено, вигравали після двох серій, але потім щось розладилось. В чому справа? – По-перше, напевно – нерви. По-друге, думаю, що я просто робила якусь помилку маленьку, яка впливала на мій процес прицілювання і тому я мала декілька вистрілів досить низьких – “на шосту годину”. Але я вже знаю, що це за помилка, тому буду над нею працювати.

– Чи вдалося поспілкуватися на цих змаганнях зі своїми колишніми партнерами по збірній України, зокрема, з львів’янами? – Так, звісно. Ми завжди спілкуємось, як бачимось на змаганнях. А коли приїжджаю до Львова, то ми зустрічаємся з подругами. З львів’янок найближче спілкуюся з Соломією Гнип, тому що ми з нею росли разом з кадетів до юніорів, з юніорів до дорослого рівня.

– Найбільшого свого успіху ви досягли 2015 року в Данії, коли стали чемпіонкою світу в командній першості у складі збірної України. Тоді вам було лише 17 років. Які емоції залишилися після того успіху? – Багато чого можна пригадати з тих змагань. В нас був дуже класний склад команди. Ми раніше з дівчатами – з Вікторією (Дьяковою – Авт.) і Оленою (Борисенко – Авт.) – не стріляли командою. Це був перший турнір, на якому ми разом стріляли. Було весело. В нас навіть було парі з тренерами: якщо ми виграємо, то підемо купатись в холодному морі в Данії. В принципі тиждень був таким дуже яскравим, веселим. Багато спогадів з тих змагань. Було досить холодно і багато вітру.

– І ви покупались після перемоги? – Так. В мене навіть у фейсбуку ще є відео (Сміється).

– Зараз ви виступаєте за Люксембург, але все одно українці, і, зокрема, львів’яни підтримують вас. Ви про це мали можливість переконатися на своїй сторінці в фейсбуку після виходу у фінал змагань в Хорватії. – Вдячна українцям за підтримку! Дуже приємно завжди бачити українську збірну і взагалі людей з України, які підтримують мене. Це завжди надає мені руху вперед. Дуже приємно. Я в принципі навіть не очікувала, що сайт відділення НОК України у Львівській області буде писати про мене. Це стало приємною несподіванкою.

– Зараз ви виступаєте за збірну Люксембургу. Пригадайте, коли перейшли під прапори цієї збірної? Які причини до цього спонукали? – З початку 2019 року я стріляю за Люксембург. Я пішла зі збірної України тому, що все-таки у блочного луку, як неолімпійської дисципліни, в Україні, на жаль, підтримки практично немає. Мої батьки мусили оплачувати всі змагання. І чемпіонат світу 2015 року в Копенгагені не був винятком. Наша збірна з блочного луку жила у зйомній квартирі в Копенгагені і самі для себе готували їсти між змаганнями. Я перестала стріляти за українську збірну, тому що було нереально підтримувати рівень, їздити на змагання і купувати матеріальну частину – щоб вона відповідала рівню і завжди була підготовлена на змагання. А друга причина того, що я зараз стріляю за Люксембург, це те, що мій хлопець – люксембуржець. І ми зійшлися на тому, що він точно не хоче переїжджати до України (Сміється). А мені зі знанням мови і дипломом в Люксембурзі буде менш проблемна ситуація.

– Як вам живеться в Люксембурзі? – Живемо з Пітом в кілометрах 10 від столиці – від центру Люксембургу. Як ви знаєте, Люксембург – дуже маленький. Для мене це, як місто-країна. Я зараз вивчаю люксембурзькою мовою, відвідую курси їхньої мови. Також кожен день тренуюся, кожен день стріляю, через день ходжу в тренежерний зал щоби підготуватись до сезону. Ну і також я зараз отримала роботу в тренажерному залі, як персональний тренер. Тому чекаю, коли в нас закінчиться локдаун щоби можна було почати працювати.

– Яка зараз в країні ситуація з пандемією коронавірусу? – В Люксембурзі все закрито на локдаун з кінця листопада. В нас всі ресторани, магазини були закриті. Закриті спортивні заклади. Ми тренуватись в листопаді не могли. Тому приїхали в грудні на декілька тижнів до Львова, до моїх батьків. Тренувалися у Львові. І зараз в нас не послаблюють карантин. Але збірна Люксембургу має право стріляти в залі, на вулиці. Тому добре, що хоча б можемо тренуватися. Також в тренажерному залі ми мусимо бронювати місця наперед і т.д. Ну і рівень захворюваності в нас не падає. В нас очікують пік в кінці квітня і тому я не думаю, що послаблять карантин до того часу.

– Які плани на цей сезон? – Планів багато. В принципі в нас весь сезон вже запланований. За два тижні летимо в Туреччину на другий етап Гран-Прі Європи. Після цього летимо до Гватемали. Далі буде чемпіонат Європи в Туреччині, Кубки світу у Франції і в Швейцарії, куди ми теж їдемо. Ну і чемпіонат світу в США. Так що цей сезон має бути насичений, якщо нічого не відмінять.

ІА "Вголос": НОВИНИ