100 днів Ющенка – в оцінках експертів

Минуло 100 днів Ющенка, і в експертів є перші враження. Найбільшим провалом президента називають кадрову політику. В чому її основний огріх?

Кость Бондаренко, директор Інституту національної стратегії: В тому, що Ющенко в своїй кадровій політиці керувався не принципом професійності, а принципом політичної доцільності та відданості справі революції. І тому на важливі посади, які потребують саме професіоналів (міністерські, ОДА) прийшли люди, яких важко назвати фахівцями. Це, швидше, люди, породжені революцією. Наслідки такої кадрової політики Ющенка побачимо не так близько – вони радше стратегічні. Просто нова влада ще не зіткнулася з серйозними проблемами. Тільки вона зіштовхується – з’являється популізм і профанація. Це стосується й того, що робиться з доларом, і міліції, і зовнішньої політики. Наслідки таких кадрових ляпсусів президента будемо пожинати ближче до парламентських виборів. Найбільший ляпсус, який мені запам’ятався, – не один, а цілих 25. Це призначення губернаторів.

У кадровій політиці Ющенко застосовує перевірену технологію: несистемними людьми вивести з ладу стару систему. Погоджуєтеся?

Вадим Карасьов, директор Інституту глобальних стратегічних досліджень: Усе правильно. Несистемні люди дійсно ламають стару систему, і так з’являються Луценки й Турчинови − несистемні люди в системних структурах. Це європейська практика – призначати політиків на міністерські посади. Бо якраз політик має формувати політику свого відомства, а не управлінці, які належать до певної корпорації. Політика – це стратегія, а стратегію можуть задавати тільки політики. Однозначно: йде оновлення кадрів, приходить нове покоління, яке виросло у незалежній країні. І це плюс. Але ще не вироблено системи ротації кадрових еліт. Її не було при Кучмі, і вона ще не створена при Ющенку. Так що основне завдання кадрової політики Ющенка: забезпечувати циркуляцію еліт. Це буде можливо тільки тоді, коли в Україні запрацює партійна система, бо це функція партій – формувати нову еліту і заміняти нею стару.

Якщо кадрова політика Ющенка викликає багато запитань, то зовнішня – одні аплодисменти. В міжнародній політиці Ющенка дійсно такий тріумф?

Костянтин Грищенко, екс-міністр закордонних справ: Сприйняття України в США і на Заході суттєво покращало. Це відкриває широкі можливості до просування наших інтересів у напрямку Євросоюзу. Але дуже важливо, щоби були конкретні кроки назустріч з його боку. Важливо, як Вашингтон і Брюссель відреагують на сподівання української сторони щодо відміни поправки Джексона-Веніка, надання нашій економіці статусу ринкової. Це є питання не трьох місяців, але сказати, що відповідь на ініціативи Києва є такою ж активною, не можу. Головне – щоб ми не втратили промисловий, інтелектуальний і аграрний потенціал, з яким можемо стати не просто ще одним членом ЄС, а таким, де наше процвітання базуватиметься на власних ресурсах. Україна однозначно має бути в Європі – там наше майбутнє. Питання – коли ми можемо там бути і ким ми там будемо. Тут треба зберегти стосунки з країнами, які є поза Європою. Якщо ми втратимо Росію через непродумані дії, то цим відтягнемо європейські перспективи на невизначений термін. У Росії, Китаї чи Індії ми можемо набагато швидше досягти практичного результату, ніж через наявність багатьох бар’єрів у Європі. Ющенко зробив серйозний прорив у зовнішній політиці, але за цим мають бути узгоджені дії між усіма гілками влади. Цього ми не бачимо. На рівні емоційному нас позитивно сприймає Захід, і це важливо. А щодо співпраці з неєвропейськими країнами – тут є багато над чим працювати.

Людей найбільше цікавлять їхні гаманці. Ви бачите досягнення Ющенка в соцільно-економічній політиці?

Євгенія Ахтирко, провідний експерт Міжнародного центру перспективних досліджень: Основні економічні досягнення Ющенка – збільшення соціальних зобов’язань. Я хочу наголосити, що нова влада дійсно виконує в повному обсязі все, що обіцяла на виборах. Досягненням є покращення взаємин зі США – це згодом дасть економічні дивіденди. Важливо, що змінився стиль стосунків із Росією: з таємних домовленостей до рівнопартнерських. Уряд став більш відкритий: постійні зустрічі з пресою, консультації з зацікавленими сторонами. Те, що людина змогла відчути в побуті, – збільшені пенсії, зарплати бюджетникам і допомога батькам при народженні дітей. Це справді покращує життя найбільш незаможних верств. Значно зменшилася корупція в бізнесі. Найяскравіша пляма з економічної політики Ющенка 100 днів – це те, що він вирішив суворо дотримуватися своїх передвиборчих зобов’язань в економічній сфері. Таке в Україні бувало нечасто.

Але ж маємо інфляцію, стрибок цін, обвал долара. До економічних успіхів нової влади це аж ніяк не віднесеш...

Борис Загрева, член бюджетного комітету Верховної Ради: Треба сказати, що більше позитивів, ніж прорахунків. Прорахунки я бачу більше не в самому президенті, а в уряді Тимошенко. Є окремі прорахунки на місцях – маю на увазі кадрові призначення. Основний негатив бюджету-2005 – ускладнення умов для роботи середнього й малого бізнесу. Цей негатив треба виправляти негайно. Бюджет соціально спрямований – це треба відзначити. Єдине, що цей позитив затьмарюється прорахунками по малому і середньому бізнесу. Між тим ми чудово знаємо, що підприємства в значній мірі приховували дохідну частину і мінімізували сплату податків. Тому уряд ішов правильним напрямком, аби змінити цю ситуацію. Але тут автоматично постраждали ті, хто працював чесно і прозоро. Те, що люди побачили зростання цін та інфляцію, я б пояснював тим, що є монополісти на ринку нафтопродуктів. Вони використали своє монопольне становище і здійснили тиск на уряд. Окремі монополісти саботують позитивний курс влади, аби привернути до себе увагу, проте не маючи бажання ділитися доходами. Вони хочуть впливати на ситуацію так, як впливали раніше, і піднімають ціни, ведучи єдину політику в ціноутворенні. Це організована діяльність проти влади.

Олексій Гарань, професор політології (Києво-Могилянська академія): Основний акцент Ющенка, зрозуміло, поставлений на соціально-економічній галузі і боротьбі з корупцією. Тому гуманітарні питання більше в тіні, і це логічно. За винятком питань, пов’язаних зі свободою слова. Ситуація тут суттєво поліпшилася, і це факт. Канали об’єктивно висвітлюють діяльність влади, причому як ті, що підтримували Ющенка на виборах, так і опозиційні до нього. Як гуманітарний плюс я б зазначив, що навіть прихильні до Ющенка канали зважено і без хвальби оцінюють його діяльність. Критика присутня у так званих провладних ЗМІ, і це великий позитив, бо при старій владі не було такого. Мінусом у гуманітарній політиці я б назвав недоречні розслідування. Наприклад, щодо каналу НТН або ж зняття з посади режисера театру ім.Л.Українки Резніковича. В цих випадках дії влади не є достатньо продумані й вивірені з погляду юридичних технік. Це все призводить до того, що ці питання стають надто контраверсійними. Якщо вже приймати рішення, то чітко обґрунтовані – інакше опозиція це представляє як переслідування політичних супротивників. Хоча так не є. Я прогнозую, що незабаром на перший план у політиці влади вийдуть гуманітарні питання. Передусім це мовне питання, реформування правопису і конфесійні. І це було б неправильно – загострювати ці питання. В майбутньому, думаю, політика нової влади буде сприяти розкріпаченню університетської думки, адже раніше вища освіта жорстко контролювалася згори і політично, і інформаційно. Віриться, що антикорупційна діяльність влади розповсюдиться і на гуманітарну сферу. Щодо Оксани Білозір як міністра культури, то її перші кроки були непродумані. Основний же позитив гуманітарної політики Ющенка – піднесення іміджу України на міжнародній арені. Це справді серйозний гуманітарний проект.

Зі свободою слова зрозуміло – вона є. А чи має влада чітку гуманітарну стратегію?

Володимир Семиноженко, екс-віце-прем’єр-міністр України: 100 днів – надто мало, аби вирішити серйозні проблеми. До беззаперечних гуманітарних здобутків Ющенка я відношу лібералізацію середовища ЗМІ і просування іміджу України в світі. Сформувався клімат довіри до влади в суспільстві. Тобто на макрорівні державної політики відбувся прогрес, та не можна сказати, що ці позитивні імпульси Ющенка повною мірою втілюються у конкретні рішення. По-перше, треба визначити чітку стратегію науково-технічного розвитку України хоча б на найближчі 10 років. Без цього неможливі ні технологічна модернізація економіки, ні європейський розвиток освіти, ні реформа української науки і НАНУ зокрема. Без цього можна хіба що очікувати “випадкових ідей” на кшталт “заселити” в Інститут філософії Нацраду з питань телебачення і радіомовлення. Досі невпорядковане фінансування держпрограм у галузі високих технологій, які сьогодні фактично не діють. Узагалі було б дуже доцільно, якби урядові плани в гуманітарній сфері спочатку обговорювалися в середовищі експертів або тих людей, які розуміються на цьому. Це б запобігло більшості існуючих непорозумінь. А взагалі 100 днів – це якась пострадянська традиція, яка йде від відчуття тимчасовості й невпевненості у власних силах. Коли люди приходять працювати зі стратегією дій, тоді вони не хрестики в календарі ставлять, а рахують кількість створених нових робочих місць, обсяги банківських заощаджень населення і рівень добробуту родин.

Хіт-парад цитат народного президента
1 місце. Я хочу, щоб мужчини відчули себе мужчинами i творили добротнi, чеснi, видатнi справи…
2 місце. Разом нас багато! Благослови, Боже, Україну! Благослови, Боже, Америку!
3 місце. У Церквi є один президент у всi вiки − Бог. Іншого немає − нi оранжевого, нi голубого.
4 місце. Я хочу, щоб у вас в душi спокою не було, щоб у вас було горiння, дух був.
5 місце. Вам (до податківців, СБУшників і мiлiцiї. − Ред.) держава вiдривала тi крихти, що у неї є. Хлопцi, де ж ви є? Чому ви клятву забули?

ІА "Вголос": НОВИНИ