Львівський губернатор Петро Олійник за неповні два місяці свого урядування заробив собі вже 3 прізвиська.

Слабка половина людства, яка працює в ОДА, називає губернатора “П’ятачком” − очевидно, через рум’яне обличчя й ніс картоплиною. Мужчини в імпровізованих курилках називають Олійника “Шахтьор-Стахановєц” − після його інтерв’ю, де він хвалився, що працює 20 годин на день. Гострі на язик апаратчики з досвідом охрестили губернатора “Петрик П’яточкін”, натякаючи на те, що Олійник п’ятами накивав від своїх недавніх соратників по Помаранчевій революції, яких обділив посадами.
А от “посвячені джерела” характеризують губернатора так: це людина, яка потрапила під тотальний вплив свого сірого кардинала.

Уявіть ситуацію. Ще не в статусі президента (під час розгляду в Верховному Суді скарги Януковича) зі Львова відлітає Ющенко. Його проводжають 5 осіб: обласний спікер Сендак, його “зам” Держко, голова міського штабу “НУ” Горинь, майбутній намісник Олійник і... Степан Сенчук. Причому два останні − удвох, окремою компанією. Погода нельотна, літак не випускають дві години, і весь цей час у VIP-залі аеропорту перед Ющенком усіма гранями свого таланту виблискує саме Сенчук. Ющенко був здивований, адже за часів прем’єрства він застав Сенчука на посту львівського губернатора. Тоді той, затятий аграрій, не дуже міг похвалитися успіхами. А от Олійник здивований активністю Сенчука не був. Звик уже.

Степан Сенчук: герой рятівник

Джерела “АГ” в ОДА стверджують, що екс-губернатор Сенчук є персональним консультантом теперішнього, більше того − його кадровим менеджером. Спайка Олійник-Сенчук − несподівано, на фінішній прямій виборів. До того Сенчук ставив на Януковича, і в “його” приміщенні на пр.Чорновола якийсь час був штаб “проффесора”. Але коли в країні почали круто мінятися політичні вітри, Сенчук (за його губернаторства мешканці ОДА недарма називали свого боса “Ділок”) стрімко ввірвався у кола “Нашої України”. І цим затьмарив іншого “олійниківського” фінансиста – нафто-футбольного олігарха Петра Димінського (на засіданні обласної організації НРУ, до речі, вже прозвучав запит до Ярослава Кендзьора, чи дійсно Димінський витратив на штаб
“НУ” 140 тисяч доларів і як цими грошима розпорядилися). На скільки ж розщедрився власник “ Еколану” і янівських ставів Сенчук − історія замовчує, але про масштаби цього фінансування опосередковано може свідчити теперішній статус Сенчука: персональний радник Олійника.

Саме “завдяки” Сенчуку повз обласну владу пролетіли тимошенківці, соціалісти та й Димінський разом зі Сендаком уже можуть забути про свої кадрові претензії. “Це
злочин чи що?” − дивувався Сенчук на запитання журналістів, чи фінансував він облштаб “НУ”. − Я не заперечую, що фінансував. Комусь треба було це робити”. Отакий він, Сенчук, − герой-рятівник Олійника, людина, яка платила зарплату теперішньому губернаторові і яка зараз успішно повертається в політику під прикриттям нової влади.

Сенчук хоче стати спікером облради і звідти керувати Олійником Сенчук повертається в політику − не просто гарне слівце. Поінформовані джерела кажуть, що плани Сенчука − більш ніж далекоглядні. Його мета − 2006-й рік, крісло голови облради, яке він уже мав честь обіймати (щоправда, всупереч закону, оскільки Сенчук водночас був губернатором). Апетити Сенчука на облраду проглядаються й по тому, як майстерно він з Олійником “прокинув” Сендака − жодне кадрове спікера побажання (а значить побажання самоврядної гілки влади) не пройшло. Навіть у рідному для Сендака Дрогобичі (він там мешкає) його кандидатура на голову РДА була категорично відхилена. Не треба казати, що там пройшла людина, яку лобіював Богдан Буца, довірена особа Ющенка по Дрогобичу, який колись був заступником Сенчука-губернатора з питань промисловості та будівництва (1999 р).

В облраді кажуть, що Сендак ображений на Олійника-Сенчука неабияк. І це після того, як під час Помаранчевої революції Олійник і Сендак були нерозлийвода. В кабінеті Сендака Олійник, приїжджаючи з Києва, днював-ночував, перевдягався і навіть голився. А після однієї телефонної розмови з Ющенком при всіх сказав: “ Віктор Андрійович доручив обняти Михайла Дмитровича”. Тепер же, коли Сенчук повністю захопив інформаційне поле навколо Олійника, Сендак у глибокій задумі: що робити? Кажуть, коли його й Димінського не допустили до формування влади, Сендак задумав пригрітися в Києві на високій посаді у Державній службі автомобільних доріг (на цю посаду він реально може претендувати, оскільки має досвід керування дрогобицьким АТП).

А тим часом Сенчук здійснює перші кроки у своїх планах. І першим ділом засвітився на установчому з’їзді «Народного Союзу Наша Україна” імені Ющенка, причому в літаку і в Києві Сенчука знову бачили лікоть в лікоть з Олійником. Дійшло до нечуваного − Сенчук почав інтерв’ю давати! Таке в останні два роки з ним траплялося рідко. Свою з Ющенком близькість Сенчук пояснює просто: »З’являвся, бо мене запрошували. Куди не запрошують − я не йду. Як у народі говорять, непрошений гість − гірше татарина”. Справді, людина, вільно вхожа в кабінет Олійника, не може бути татарином. Або таке: “ Колись голова облради Сендак у розмові з Ющенком сказав: “Треба міняти систему влади”. Віктор Андрійович його запитує: “А що ти розумієш під системою влади?”. А він каже: “Не треба, щоб бізнесмени йшли у владу”. Я тоді зауважив: “Михайле, ти також бізнесмен, ти ж директором АТП був”. Олійник теж був бізнесменом. Я бізнесмен. Життя заставляє, бо треба якось виживати”. Портрет Сенчука, який “виживає”, доповнює його скромна цитата: “ Мені приємно бути просто Сенчуком. Це найвища посада”. Очевидно, Олійник так до нього і ставиться − це ж не хтось там, а сам Сенчук!

Олійник і два “ фе”

Яким чином Сенчук упливає на почерк Олійника − спостережливі аналітики вже помічають. Про сумнівні кадрові призначення на районних голів читайте на ст.4, а зараз − інші штрихи. Губернатор на одну з субот запрошує Михайла Ваврина, представника фракції “ НУ” в облраді (зауважте, Олійник сам попросив). Ваврин чемно приходить на аудієнцію − і нудиться до 19.00. Олійник не може прийняти − невідкладні справи. Тієї суботи в кабінеті губернатора 3 години засідав Сенчук − це і є невідкладні справи губернатора, які свідчать про його пріоритети. До слова, на закритій зустрічі з фракцією
“НУ” в облраді Олійник заявляв: “ Та я знаю, хто з ким розмовляє по телефону, хто кого підтримує! Все знаю про кожного!”. Старожили-депутати зразу згадали Сенчука − той теж полюбляв контролювати все, що рухається.
Інший приклад − “пролетарська” поведінка Олійника а-ля Сенчук на зустрічі медиків Львівщини за участю міністра Поліщука (без преси). Уся медична еліта Львівщини й без того шокована “нульовим рівнем” міністра, який погрожував усім підряд тюрмою. Потім виходить за трибуну Олійник і холодним поглядом огортає принишклий зал: “ Є тут з медінституту проффесори з двома “ф”?”. Зал гудів − ну не личить губернаторові так! Зате через кілька днів на міській колегії з охорони здоров’я медики вибухнули аплодисментами після фрази когось із промовців: “Остання нарада з міністром і Олійником − це ганьба!”. Оплески не вщухали довго.

Ще приклад. На керівника “ Львівлісу” Кутя комісія облради зібрала цілу кипу компромату зі зловживань. І на тобі! − Олійник перезатверджує Кутя на своїй посаді. Кажуть, без Сенчука і тут не обійшлося. Або ж, повертаючись до Ваврина, − Комітет національного порятунку на чолі з Олійником призначає Ваврина керівником УМВСУ, разом із ним ледь не штурмує управління, випихає Ваврина за трибуну й аплодує йому стоячи. Аж раптом Олійник-Сенчук забув усі призначення КНП, і шерифом стає Шкарада, який навіть і не приховував своїх симпатій до Януковича. А обнадіяний посадою Ваврин отримує відповідь словами Кендзьора, партнера Олійника і Сенчука: “Друже, кожна нормальна людина розуміла, що Комітет утворювався на один день і все це було несерйозно”. Може, й дійсно несерйозно, але навіщо тоді Олійник у Львові присягу на Біблії складав? Несерйозно все це якось...

До теми

Олійника через суд можуть зняти

Прецедент уже є: у Дніпропетровській області суд скасував одне з рішень тамтешнього губернатора Касьянова під дуже сенсаційною аргументацією: буцімто Касьянов призначений на свій пост усупереч Конституції. Цим судовим прецедентом вирішив скористатися журналіст телеканалу “НТН” Осман Пашаєв. Він подав до суду вимогу з проханням скасувати призначення всіх без винятку губернаторів.
Конституція України в ст. 118 однозначно вказує процедуру призначення голів місцевих адміністрацій: тільки по представленню Кабінету Міністрів. А хто пам’ятає шоу у Верховній Раді, коли призначалися всі міністри і всі губернатори, той може підтвердити, що на момент підписання президентських указів про призначення голів ОДА фізично не могло пройти жодного засідання Кабміну: губернатори призначалися одночасно з урядом. Ось ця мотивація Дніпропетровського суду заклала під усіх губернаторів міну сповільненої дії − будь-які “неугодні” рішення намісників у будь-коли можна буде через суд визнати незаконними, а заодно піддати сумніву й законність призначення самих губернаторів.

ІА "Вголос": НОВИНИ