Так уже склалося, що значна частина львівських новин якось пов’язана із відставкою тих чи тих владних діячів. Можливо це пояснюється тим, що опозиційна налаштованість до владоможців відповідає характерові галичан, яким, здається, генетично притаманне таке відчуття ніби хтось їх завоював.
На цей раз, всупереч традиції, ми хочемо поговорити не про майбутню відставку губернатора, а про аналогічні події майже річної давнини – звільнення глави Львівської обласної державної адміністрації Мирона Янківа. Приводом для звернення до цієї теми стало повідомлення інтернет-сайту „Форум” про те, що цими днями Конституційний суд України визнав неконституційним положення закону про створення Координаційного комітету з боротьби з корупцією і організованою злочинністю при Президентові України, який очолювала Ольга Колінько.
При цьому відзначимо, що голова комітету ВРУ з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією Володимир Стретович ще 2 червня 2003 року виступив із заявою про те, що персональний склад Координаційного комітету по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю, за результатами діяльності якого і були проведені кадрові зміни у Львівській області (а крім губернатора, якщо хтось забув, у червні минулого року було звільнено начальника обласного управління Міністерства внутрішніх справ та прокурора Львівської області), як і саме Положення про цей комітет, не відповідає чинному законодавству ні за порядком формування складу Координаційного комітету, ні за легітимністю затвердження. А 6 червня 2003 року 45 народних депутатів України направили звернення до Конституційного суду щодо невідповідності Конституції України правового статусу Координаційного комітету по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю при Президентові України.
Тим не менше, доки тривало розслідування Конституційного суду, Мирона Янківа зняли. В області провели чистку керівних кадрів і показали хто в хаті господар. Звичайно, у правових державах, якщо докази злочину зібрані із порушенням законів, справа закривається, але хіба можливо тепер повернутися у ситуацію річної давнини? Поїзд пішов... А усім чиновникам дана ситуація послужила нагадуванням про те, що навіть коли вірити у те, що істина з плином часу все одно восторжествує, то при цьому не слід забувати того факту, що у нашій країні реабілітація традиційно приходить із дуже значним запізненням.
Відставка Янківа продемонструвала крупним планом кухню нашої політики. І хоча в Україні, здається, ніхто не плекає щодо нашої політики зайвих ілюзій, але той факт, що навіть чиновника такого високого рангу, як керівник облдержадміністрації можна без попередження і фактично без пояснення в кожну мить перемножити на нуль, практично витерши об нього ноги, чітко показав, що у такій державі як наша, чиновник завжди і за будь-яких обставин виконуватиме волю свого начальника, а не вимоги закону. І той факт, що, як тепер дізнаємося, деякі українські чиновники організовували вбивства бізнесменів і журналістів, а інші чиновники у цій справі їх покривали – є зовсім не жахливим збоченням, а нормою життя нашої держави. Дивним було б інше – якби ми дізналися, що хтось із чиновників відмовився виконувати рішення президента на тій підставі, що воно є незаконним. Російському царю Миколі І належить крилата фраза про те, що вельможею в Росії є та особа з котрою він говорить і доти – поки він з нею говорить. Якщо у цьому реченні замінити словосполучення „російський цар” на „український президент”, а слово „Росія” на слово „Україна” – матимемо повний збіг із нашою дійсністю.
Політична реформа таки необхідна.
ІА "Вголос": НОВИНИ