Чимало написано про постать владики Андрея. Про його  уроки духовності, жертовності та мудрості. Настанови Шептицького не втратили актуальності й зараз для українців, що вже багато років ведуть боротьбу за власну самоідентифікацію. 

Єпископат УГКЦ на аудієнції в Папи Пія XI. Митрополит Андрей - крайній ліворуч. Фото: Іван Матковський

 

Шлях митрополита Андрея - це шлях великого духовного авторитета, доброго та відкритого пастиря, який надзвичайно тонко відчував людей та вмів їм співчувати, був вірним своєму народу. Разом з тим це також шлях надзвичайного успішного управлінця та підприємця.

Український Національний музей, Народна Лічниця на вулиці Озеркевича, художня школа Олекси Новаківського та майстерні Модеста Сосенка і Осипа Куриласа - це далеко не повний список тих соціальних та культурних установ, які не з’явились би у Львові без праці митрополита Андрея. 

Власне, в умовах бездержавної нації, розділеної між кількома імперіями, церква як суспільний інститут стала ледь не єдиним потужним представником українців. І як предстоятель Церкви, митрополит Андрей без перебільшення став лідером цілого бездержавного народу. Духовним владикою, та світським управлінцем водночас. В обох іпостасях показав себе як людину, яка з Божої ласки опинилась на своєму місці у потрібний час. 

Митрополит Андрей у молодому віці в одязі Василіянського чину УГКЦ.



Адже владика Андрей був без перебільшення великим підприємцем. Бувши одним з найбагатших людей Галичини, він не лише щедро жартував на благодійність, але й вміло інвестував. Митрополит Андрей створив Маслосоюз, який успішно розвивався й охоплював 80 відсотків всіх парафій УГКЦ в Україні. З його ініціативи з’явились кооперативні спілки, які дозволили селянам вигідно збувати свій товар та вести успішну економічну діяльність в умовах бездержавності. Що вже говорити, якщо Андрей Шептицький заснував у Львівській митрополії шість заводів, зокрема кахельний та два цегельних,  а також інвестував у будівництво залізниці в Стрийському напрямку.

Великий Митрополит доклав чимало зусиль, аби Галичина стала краєм, що динамічно розвивається, та чий добробут зростає завдяки чесній праці. Водночас життя владики Андрея демонструє без чого цей успіх є неможливим. Без віри, без реальної, а не декларованої моральності. Головний спадок владики Андрея - це не будівлі, які досі тішать наше око.

Це ті цінності чесного успіху та ефективності, які Митрополит демонстрував усе життя. Це ті цінності, базуючись на яких, будемо і далі будувати рідну хату так, як навчав владика Андрей.

.

ІА "Вголос": НОВИНИ