Акція «Вісла» вчинена у 1947 році польським комуністичним режимом стосовно українців, які проживали на своїх прабатьківських землях. Нині ця територія належить Південно-Східній Польщі. Формальним приводом для її здійснення була необхідність очистити ці землі від решток українського населення. Це вважалося вимушеним кроком для ліквідації збройної діяльності УПА на цих теренах. Насправді, ця теза абсолютно не витримує елементарної критики, бо у 1947 році УПА на теренах Південно-Східної Польщі, тобто у Надсянні, Західній Бойківщині, Лемківщині, Холмщині не представляла вже жодної реальної загрози для існуючого тоталітарного режиму .
Зараз уже не є таємницею, бо всі документи найвищих партійних і державних органів тодішньої комуністичної Польщі відкриті для загального користування. Мета «Вісли» – «остаточно розв’язати українську проблему в Польщі», переселивши, депортувавши українців на понімецькі землі, максимально їх там розпорошити, «де вони швидко засимілюються».
Акція «Вісла» була не просто етнічною чисткою чи депортацією. Вона супроводжувалася жорстокими репресивними заходами. Зокрема, на рахунку акції – концтабір в Явожно. Це надзвичайно жорстокий концтабір, колишня філія нацистського концтабору в Освєнцімі. Там загинуло від тортур, хвороб, голоду та антисанітарії 162 українці. Усього через нього пройшло 3 936 українців, виключно за підозрою, без жодних правових підстав.
Другий репресивний момент – це діяльність військового суду, так званої оперативної групи «Вісла». Лише протягом чотирьох місяців діяльності цього суду у 1947 році було винесено понад 160 смертних вироків.
Яке ставлення теперішньої влади Республіки Польща до акції «Вісла»?
Сучасний Сейм мав би дати оцінку цим подіям. Але, на жаль, цього не сталося. Здавалося, що у минулому році нарешті буде поставлено крапку у цих питаннях. І справді, комісія національних і етнічних меншин Сейму Республіки Польща підготувала дуже виважену ухвалу, яку передбачалося розглянути з метою ухвалення на пленарному засіданні Сейму на початку січня 2013 року. Підкреслюю, що проект цієї ухвали був дуже виважений. Акція «Вісла» оцінювалася як така, що була проведена на засаді колективної відповідальності, на засаді, яку сповідували тоталітарні режими – нацистський, сталінський, а також із грубими порушеннями основних прав людини.
Однак на адресу керівництва Сейму, Президента Республіки Польща Броніслава Коморовського пішли один за одним звернення, протести від різноманітних так званих кресових, ветеранських організацій Польщі, які категорично виступали проти розгляду цього питання на Сеймі з метою засудження акції «Вісла», пов’язавши безпосередньо з подіями на Волині, які вони вважають геноцидом з боку ОУН - УПА проти невинного польського населення.
Прикро, але до цієї позиції скотилися і певні політичні сили, політичні партії у Польщі. Це, зокрема, найбільша опозиційна партія «Право і справедливість», яку очолює Ярослав Качинський, також партія ПСЛ (селянська). Таким чином, передбачуваний на 3 січня 2013 року розгляд цього питання на засіданні Сейму його керівництво несподівано зняло розгляду. Тобто Сейм Польщі і далі знаходитися під магією впливу радикальних антиукраїнських різних кресових організацій.
Нині акція «Вісла» відійшла в тінь політичного життя Польщі, бо її заступили волинські події. Знову ж таки, це питання абсолютно з точки зору історичної правди надумане, бо кваліфікувати Волинську трагедію, в якій гинули і невинні поляки, і невинні українці, як геноцид польського населення, вчинений українськими націоналістами, абсолютно безпідставно з точки зору документів.
Що ж було далі, після того, як Сейм зняв із розгляду питання про акцію «Вісла»?
Другий конгрес українців у Польщі (відбувся у Перемишлі 28 - 29 квітня 2012 року, якраз у 65-ті роковини тих днів, коли розпочалася акція «Вісла») засуджуючи акцію, вказав на її правову нелегітимність. Це дуже суттєвий момент. Акція «Вісла» була здійснена без належних навіть тоді правових підстав тодішнього тоталітарного режиму, бо документи на її проведення були прийняті Політбюро Центрального комітету польської робітничої партії і так званою Президією ради міністрів, тобто органами, які не були конституційно уповноважені, за тодішніми законами, проводити такі акції. Отож, по-перше, це була злочинна за своєю політичною і кінцевою метою акція, і по-друге, вона була нелегальна з точки зору навіть тодішнього законодавства. Тим не менше, вона поки що не знайшла належної оцінки у польському Сеймі.
Наші суспільно-культурні товариства, Об’єднання товариств депортованих українців «Закерзоння» звернулися до Маршалка Сейму Республіки Польща Єви Копач. У своєму зверненні ми дали цим подіям оцінку, яка абсолютно співпадає з позицією української національної меншини у Польщі. Зокрема, ми вказали на злочинний і репресивний характер акції «Вісла», на її нелегітимність, а також на неможливість та безпідставність узалежнювати вирішення питання про оцінку акції «Вісла» від потрібної польським антиукраїнським силам оцінки подій на Волині.
Отож, 28 квітня - 66-ті роковини. Які Ваші очікування напередодні цієї дати?
Перш за все, ми сподіваємося, що Сейм знайде у собі державну політичну відвагу повернутися до цього питання. Ми надіємося, на цьому наголошуємо у своєму листі до Сейму, бо сповідувати політику подвійних стандартів у наш час, а тим більше дотримуватися певних фальшивих оцінок – неприйнятно. Ми, депортовані українці, як ніхто, зацікавлені в належній виваженій спокійній оцінці цих подій, оскільки жертвами депортації «Вісла» стали наші односельці, близькі, родичі. Безперечно, ми та українська громада в Польщі не осуджуємо сучасне покоління поляків, сучасну демократичну Польщу. Але, з другого боку, для нас абсолютно незрозуміло, чому сучасна демократична Польща неспроможна своїм Сеймом дати належну оцінку цій акції.
Ми будемо у Львові, в Україні, нашими силами, де є організовані товариства депортованих українців «Надсяння», «Холмщина», «Лемківщина», «Любачівщина» проводити низку заходів, щоб нагадувати нашому суспільству, що ця рана ще не загоєна і вимагає належної, виваженої та скерованої на поєднання оцінки.
ІА "Вголос": НОВИНИ