Про цю проблему в Україні варто б щодня кричати й бити себе в груди. Якщо бракує сили затопити в чиюсь нахабну брехливу пику.
До вбитих у мирний час на батьківщині справедливо долічити півтора мільйона заморених голодом етнічних українців на Кубані. Вільні козаки, які переселились у Прикавказзя, дратували царську імперію, відтак більшовицьку. Народ-раб, із рабсько-холуйською психологією більше пасує деспотичним режимам. Вирок козацтву першим виніс інтелігент у пенсне Яша Свердлов, який у двадцятих роках організував каральні експедиції на Кубань. Лавруша Берія (теж носив інтелігентне пенсне) продовжив вирішення національного питання в Україні. А починав геноцид проти українців ще іудушка Троцький, права рука Лєніна. Звільнення благодатного, чорноземного краю від народу-автохтона успішно продовжив Сталін у мирні 1932 і 1933 роки, потім післявоєнного 1947-го.
Масовості геноциду українців немає рівних у Європі за все двадцяте століття! Нарікають, мовляв, скульптори пропонують надміру помпезні, монументальні проекти. Так звані творці так званої незалежної України досі живуть коштом школи соціалістичного реалізму . Міцна сімдесятирічна традиція безальтернативного панування в мистецтві методу та стилю, що їх затвердили в дубових кабінетах дубоголові компартійні ідеологи.
Брак таланту робочо-селянська творча інтелігенція компенсувала надмірними розмірами своїх творінь. Коричнево-нацистська Німеччина в державному устрої від початку копіювала братків із червоної Росії. Тут одразу ж утвердився помпезний стиль монументальної пропаганди. За 12 років володарювання Адольф Гітлер, за прикладом більшовиків, не здогадався назвати художній стиль Третього Рейху німецько-нацистським реалізмом. Архітектори та художники фашистської держави в маніакальності своїх задумів перевершили творців із країни соціалізму. Здібні учні обскакали вчителів.
Чому вже стільки років в Україні мусолять тему Голодомору? Тому, що незалежні й найтихіші українські політики все недоговорюють. Примудряються говорити на тему Голодомору, використовуючи у своїй мові тільки другу частину алфавіту. Плазують перед газовим монстром як би чого не сталося, пропускаючи початкові букви абетки.
Лише у США налічують більш ніж двісті (!) меморіально-музейних споруд, що увічнюють пам”ять про масове винищування євреїв, яке чинили німецькі нацисти. А в самій післявоєнній Німеччині бояться необережно зачепити тему Голокосту взагалі й ізраїльтян зокрема. Німеччина мотивувала свою відмову послати миротворчі сили в Ліван тим, щоб на кордоні у протистоянні навіть випадково, бодай найменшою мірою не зачепити ізраїльтянина. А причина в тому, що хворобливу для євреїв тему почали обговорювати від першої літери алфавіту: від Нюрнберзького процесу над нацистськими злочинцями.
Жоден есесівець і гестапівець, якщо не втекли в Аргентину, не уник покарання. Після вільно-невільного відбуття покарання вчорашні передовики нацистської праці хто сором”язливо опускав очі, хто уникав запитань молодих німців або в душі затаїв образу на біснуватого фюрера. Відкинувши ганебне минуле, виховували дітей і няньчили внуків, заклинаючи нащадків від повторення фатальної помилки.
Дайте відповідь на головне запитання, на яке її досі немає. Питання не лише для нашої, вже незалежної країни, а й для інших колишніх домініонів СССРосії, нацистсько-більшовицької імперії. Де й коли відбувся карний міжнародний процес над нацистами червоної Росії? І декілька підпитань. Чи засудили бодай одного зі співробітників Державного політичного управління. Нехай не рядового, хоча б офіцера. Перманентне очищення параноїком Сталіним відомства своїх заплічних справ майстрів із закривавленими по лікоть руками поза рамками відповідальності за злочини всієї каральної організації ДПУ, ідейно-духовної попередниці гестапо -політичної поліції нацистської Німеччини.
Чи засудили бодай когось із тих катів-енкаведистів, які власними руками або віддаючи накази, здійснювали політику Голодомору в післявоєнній Україні 1947 року? Нарешті, чому досі не визнано злочинною організацією Компартію СРСР - силу, що надихала й організовувала сімдесятирічний терор? Невже причина тільки в тому, що прямих спадкоємців більшовиків не займай! Володіють-бо ядерною зброєю! Скільки ще треба підірвати в Україні новозбудованих пам"ятників Йосипу Сталіну? Скільки ще треба в Україні скинути з постаментів скульптур Володимира Леніна - ідейного передвівсника і натхненника на антилюдські злочини нациста Адольфа Гітлера?
Кілька сумних міркувань, супутніх наслідкам голодоморів в Україні. У спустошені, виморені голодом східні райони України масово переселяли з Росії. Чи не через цю супутню причину нині активізувалася п”ята колона з Донеччини, Луганщини та Харківщини за визнання мови переселенців у виморені райони державною?
Якби вчасно масово (як у післявоєнній Німеччині) засудили всіх сталінських злочинців, до речі, жорстокіших убивць і садистів, аніж гітлерівські нацисти, Україна не мала б на двадцятому році незалежності багатьох нинішніх проблем. Включно з проблемою визнання УПА воюючою стороною. Персональні сталіністи-пенсіонери визнають, аякже!
Німецькі нацисти знищували швидко: стріляли в скроню, пускали газ, вішали. Нацисти з Кремля, крім перерахованих способів, убивали повільно й болісно. Морили голодом. Утративши розум, українці перетворювалися на канібалів. Таку спадковість має Україна. Ще довго в ній відлунюватиме нерішучість і м”якотілість перших керівників після здобуття багатостраждальною країною Незалежності.
За фактом, по суті, то були кремлівські агенти перелицьованої комуністичної імперії. Підтримувані ручними, незлопам”ятними, плазуючими вишиваними патріотами, що за привієльований мандат депутата Верховнох Ради перетворили парламент України у ВЕРХОВНУ ЗРАДУ.
Спасибі довоєнній Польщі, Австрії й Угорщині. Хоча ці держави ніколи не були масляними й цукровими щодо етнічних українців, але не влаштовували знищення Голодоморами на українських землях.
Дякую вам, європейські українофоби! Завдяки вашій цивілізованій поміркованості українці й українська мова вижили тут. Виведена селекцією совєцька людина на решті території України опирається, не хоче знову стати людиною.
P.S. Насильницької українізації, наче вогню, бояться русифіковані українці. Щоб назавжди покінчити з цією страшилкою, достатньо назвати речі своїми іменами. Нормальним для кожної країни, яка стала вільною, є процес повернення до власних джерел, до мови батьків і матерів. Цей процес варто називати не українізацією, а ДЕРУСИФІКАЦІЄЮ.
ІА "Вголос": НОВИНИ