«Вголосу» випала унікальна нагода поспілкуватися з відомим політичним діячем та політв'язнем Юрієм Шухевичем та розпитати про всі таємниці родинної кухні. Що їв та пив його батько Роман Шухевич, які смаколики готувала його мати Наталія Березинська, та без яких страв не обходився святковий стіл славетних галицьких родин Шухевичів-Березинських - читайте далі у ексклюзивному інтерв'ю.
Син Романа Шухевича - Юрій Шухевич
- Пане Юрію, Ви, як людина з інтелігентної галицької родини, мабуть, як ніхто інший, знаєте про всі особливості старої галицької кухні. Що можете розповісти про культуру харчування у Галичині ХХ століття?
- Ви знаєте, культура харчування серед усієї нашої інтелігенції тоді була дуже подібна. Галицькі господині дуже любили готувати. Щоправда, все одно, у кожній хаті кожну страву робили якось по-своєму. Наприклад, якщо говорити про ту ж кутю. Її робили на Святвечір усі, але у кожної господині вона, так чи інакше, виходила по-своєму. Така тенденція, насправді, простежується і зараз... Хоча зараз я дивлюся і бачу, що ми втрачаємо багато-багато звичаїв, не лише кулінарних. Ще до 60-х років, наприклад, деякі львівські жінки ходили до церкви в так званих «мітенках». Мітенки – це такі тонесенькі рукавички, в три четверті, довжиною майже до ліктя. Ще у 60-ті на вулицях міста можна було побачити цих останніх львів'янок «старого гатунку», але зараз таких вже немає. Прикро, але з цим поколінням по-трохи зникають й різні традиції.
- До речі, ви згадали про кутю... А як щодо традицій на великі релігійні свята? Як родина Шухевичів та родина Березинських святкувала Великдень та Різдво? Які страви були на святковому столі, пам'ятаєте?
-
Це неможливо забути! Як наша родина, так і родина Березинських, та й всі інші близькі нам родини чітко дотримувалися усіх Різдвяних та Великодніх звичаїв, то святе було. Та й загалом, у більшості галицьких родин так було. Це вже зараз багато з цих традицій, напевно, забулися... А тоді, на Різдво, обов'язково, клали сіно під скатертину, також його стелили під обрусом. Обов'язково у хаті ставили дідуха та ялинку. Стосовно страв, як і у всіх, на нашому родинному столі їх також було 12. А ще, у кожній родині, не лише у родині Шухевичів-Березинських, за столом, де всі їли, подавалася проскура. Біля проскури також ставили порожню тарілку з приборами. Так вшановували пам’ять рідних, які відійшли у кращі світи… У нас, наприклад, в родині Березинських та Шухевичів був Юрко Березинський, він загинув під час нападу боївки ОУН на пошту в Городку ще у 1932 році, тож та проскура завжди була у його пам'ять. У селах колись дідух встановлювали на покутті, і, відповідно, цю тарілку та проскуру ставили навпроти дідуха. А ось у місті, дідух майже не ставили коло стола, тож тарілку з приборами і проскуру ставили десь на почесному місці за родинним столом. Між іншим, це все залишалось непорушним протягом трьох днів свят.
- Повернімося трішки у Ваше дитинство, розкажіть, чим любили ласувати? Хто у Вашій родині здебільшого готував?
- Ой, знаєте, дві мої бабуні, і Березинська, і Шухевичева, і моя мама - усі дуже добре варили і неймовірно смачно пекли. Це було властиво всім господиням, про що я вже згадував. Особливо часто я згадую медівнички моєї мами Наталії Березинської, їм я дійсно віддавав належне. Дуже любив ще ласувати її тістечками, а ще, вона робила неймовірні французькі макароніки. Ви знаєте, моя мама, до речі, пекла не лише на Великдень і Різдво, але й на інші свята: усілякі іменини, уродини. Та й навіть в останні роки свого життя вона пекла торти! Якщо у когось із її знайомих були уродини, особливо, якщо вона хотіла віддячити за щось, вона готувала торт. І це була дуже акуратна робота, все робилося вручну і без жодних міксерів. Вона сама все робила, сама місила, сама випікала, щоправда, часто прикрашав торт мій швагро, її зять, Максим Трильовський. Цю справу він дуже любив і у нього це дійсно філігранно виходило.
- Чи пили у родині Шухевичів традиційну для Львова каву?
- Каву тоді на Галичині любили пити, причому пили дійсно чорну каву. Що важливо - без цукру...Це була рідкість, щоб каву солодили! Колись взагалі було прийнято подавати чорну каву, а до неї - щось солодке, випічка якась. Хоча, пригадую, що моя бабуня і моя мама дуже любили каву з молоком. До речі, і дідо Березинський також. Але, знову ж таки, кава мала бути без цукру. Ще розповім вам про свого прадіда Володимира Шухевича. Мені колись розповідали, що як мій батько, Роман Шухевич, був ще малим, то щодня за родинним столом після обідньої трапези подавали чорну каву. І коли моєму прадіду ту каву подавали, він її випивав, ставив лікті на стіл, охоплював руками голову і так тривало 10 хвилин. Всі у родині знали: треба сидіти тихенько, бо дідо дрімає. І це було, кажуть, рівно 10 хвилин, як по годиннику. Всі сиділи за столом, і дорослі, і малі, і ні пари з уст. А коли вже цей час минав, тільки тоді всі могли встати з-за столу...
- А що їв Ваш батько, Роман Шухевич?
- В мого батька була улюблена страва - вепрова печеня. А ще, ви дуже здивуєтесь: після цієї печені він любив випити пива. Ви ж знаєте, він взагалі майже не пив, але от, хіба у таких рідкісних випадках, міг дозволити собі трішки...
- По Ваших розповідях, бачу, що Ви дуже любите солодке! Чула, що десь приблизно рік тому, одна львівська компанія створила морозиво за родинним рецептом Шухевичів. Це була Ваша ідея?
- Я солодке справді дуже люблю, а особливо - люблю ласувати морозивом. Можу з'їсти його дуже багато! Це морозиво, про яке ви питаєте, це дійсно морозиво за нашим родинним рецептом. При чому, воно абсолютно натуральне, у ньому немає ні краплі хімії. Це треба моєму пасинку Юрію віддати належне, колись, як тільки він починав тим заматися, він давав мені різне морозиво на пробу. А одного разу, Юрко подав мені, як і зазвичай, морозиво, а я дивлюся, що всі за мною якось дуже дивно спостерігають. Він теж сидить якийсь такий весь у напрузі та дивиться на мене. Я довго-довго пробував це морозиво на смак, а потім зрозумів: «Таке, як у моєї бабуні!»
- Окрім солодощів, які страви зараз полюбляєте?
- Ой, знаєте, по-перше я кутю дуже люблю, на Різдво її дуже багато їм, моя дружина підтвердить. А ще, у списку моїх улюблених страв - холодець...
- Що скажете про сучасну кухню? Якщо у Вас буде вибір: фаст-фуд чи традиційні українські страви, що оберете?
- Знаєте, я, якщо чесно, не дуже в захопленні від теперішньої кухні. Так, зараз у ресторанах справді можна спробувати страви на будь-який смак: від китайської кухні до кухні Латинської Америки. Але я, все ж таки, як і раніше, так і тепер, віддаю перевагу традиційним галицьким та українським стравам. Наша кухня - дуже багата та автентична. Нам дійсно є чим пишатися!
І справді багатство усієї української кухні, в тому числі й галицької, закладалося у наших гастрономічних традиціях роками: кожна господиня додавала до страв щось нове, із трепетом зберігаючи усі родинні переписи, а потім вони передавалися наступним поколінням. Ми попросили у пана Юрія, аби він поділився із нашими читачами найпотаємнішим - рецептами родини Шухевичів-Березинських. І він залюбки надіслав нам декілька унікальних переписів - тих, за якими готувала ще його матір, дружина головнокомандувача УПА Романа Шухевича, Наталія Березинська.
Макароніки
Інгрідієнти:
- 200 грамів мелених на стружку горіхів;
- 200 грамів цукру-пудру;
- 3-и жовтка.
Вимішати горіхи з цукром, додати жовтки, замісити тісто. Приготувати люкер: ~ 200 грамів цукру-пудру змішати з білком (~3/4 одного білка) розтирати до однорідної маси густоти сметани. Тісто розкачати товщиною 1/2 см, вирізати невеликою склянкою (~5 см) тістечка, смарувати люкром і укладати на змащену жиром бляшку. Пекти в добре нагрітій духовці 15 – 20 хвилин при t=2100 . Вийняти з духовки. Кілька хвилин почекати, щоби трохи підстигли і обережно лопаточкою знімати з бляшки.
Амонячки
Інгрідієнти:
- 500 грамів борошна;
- 100 грамів масла;
- 120 грамів цукру-пудру;
- 1 яйце, 2 жовтка;
- 1/8 л молока;
- 10 грамів амоніаку або порошку до печення;
- 1 білок до змащування;
- 50 грамів кристалічного цукру до посипання.
Борошно пересіяти з амоніаком (порошком до печення) на стільниці (частину залишити до підсипання), посікти з маслом, вимішати з цукром, додати жовтка, яйце, цукор ванільний і молока стільки, щоби вдалось замісити тісто , типу як на клюски. Поставити до холодильника на 30 хв. Розкачати товщиною 1/2 см, вирізати тістечка діаметром ~6 -7 см, а в середині кожного наперстком вирізати кружечки. Змащувати кожне з одної сторони сирим білком і посипати кристалічним цукром. Укладати на змащену жиром бляшку, наколоти кожне в кількох місцях шпилькою, поставити до нагрітої духовки і пекти при t=2200 - 2400 до ясно-золотого кольору.
Анастасія Сорока для ІА «Вголос»
ІА "Вголос": НОВИНИ