Інтерв’ю з міським головою смт. Дубляни Миколою Скориком
Чи правда, що в Дублянах майже все належить університету і він розпоряджається реально майном і землею, які в інших містах є у власності громад?
Абсолютно все. Місто Дубляни виросло і сформувалося завдяки університетові. Університет будували мешканці Дублян, а навколо університету виростало й саме місто. Тепер же ситуація міняється, бо є громада міста і громада повинна розвиватися: за щось жити, розбудовувати інфраструктуру, наповнювати бюджет, за соціально-економічний розвиток відповідати. А місто немає ні землі, ні комунальної власності як такої, сфера побуту, тобто приміщення, в яких знаходяться побутові підприємства — на балансі університету, він має можливість впливати на їх роботу. Всі водозабірні і водоочисні споруди так само на балансі університету. Земля так само. Свого часу ще Дублінський учгосп ліквідувався і університет став його правонаступником. Хоча учгосп по-суті мав би ліквідуватися. Є наказ міністерства, де сказано чітко: ліквідувати як юридичну особу. Керівництво ж цього ВНЗ цього не зробили.
Земля в межах міста Дубляни де-юре знаходиться у комунальній власності, але перебуває у постійному користуванні в університету, який нічого за це містові не платить, бо закон звільняє їх від сплати такого податку. У 1998 році було прийнято рішення і університет отримав дозвіл на виготовлення державного акту постійного користування землею.
Моя позиція, як екс-секретаря ради і тепер як мера, щоб землі в межах міста залишились у комунальній власності. Закон дозволяє брати в постійне користування земельні ділянки. Ми готові університету лишити земельні ділянки, необхідні для обслуговування їхніх адмінспоруд, гуртожитків і інших приміщень. Але рішення по цьому питанню залежить від ради Дублян. Я не можу відповідати за цілу раду.
Тобто така ситуація створює проблеми у розвитку Дублян як міста?
Звичайно. Наприклад, важливим елементом формування дохідної частини бюджету міста є розвиток малого і середнього підприємництва. Міська влада повинна сприти і створювати відповідні умови для цього. А в нас? Який в нас може бути розвиток підприємництва, коли всі підприємці залежать від університету? Останній може виганяти їх, розривати договори оренди, бо університету це не вигідно. Від оренди всі прибутки йдуть університету. Сказати скільки метрів і яка ціна оренди — наразі не можу, бо не бачив договорів оцінки. Якщо б це була комунальна власність, таких проблем би не було.
Міська рада Дублян не має свого власного приміщення. Ми орендуємо його в університету, маємо на першому поверсі у сімейному гуртожитку «офіс» міської ради. Два тижні тому мені, як міському голові, принесли лист, в якому університет просить міськраду укласти договір на оренду цього приміщення. Раніше ніякого договору не було, міськрада нічого не сплачувала за оренду приміщення, бо в правовому полі це не було врегульовано, а були певні домовленості попередньої влади з керівництвом університету. Отож з бюджету доведеться викидати гроші і платити за оренду, бо ми не маємо можливості будувати. На це треба мільйони. Ми не можемо починати будівництво приміщення міськради, коли не маємо інфраструктури, коли люди живуть погано. Моя позиція — треба дати людям воду, світ, тепло, зробити дороги, а потім думати про міську раду.
В Дубляни не хоче йти інвестор. Для того, щоб місто розвивалося, нам потрібно землю, якої ми не маємо, здавати в оренду, продавати. А інвестор якщо йде, то йде до Снітинського, ректора університету.
Тобто, якщо ми Вас правильно зрозуміли, сьогодні Снітинський такий собі феодал, який тримає Дубляни під своїм особистим контролем?
Так. При цьому я не хочу і не можу нічого поганого казати про університет. Університет — це наші люди. Бюджет Дублян формується завдяки аграрному університету. Податок з громадян, тих хто працюють в університет, а це близько 1000 людей, становить 250-300 тис. в рік. Наш бюджет загалом становить близько 800 тис. грн. Для порівняння: сусіднє з нами село Малахів має бюджет понад 1 млн. грн., адже отримує значні прибутки від ринку «Галицьке перехрестя», та бази. Кі розташовані в його межах.
Отож працівники університету — це і є громада Дублян. Люди хочуть отримувати належні комунальні послуги, жити в чистому місті, в якому будуть і дороги, і світло, і вода, і тепло, і парки, і дитячі майданчики. Все це повинна забезпечити міська влада. Разом з тим, розраховувати на підтримку громади складно. Адже наші мешканці, як працівники університету, повністю залежать від ректора Снітинського, який платить їм зарплату.
Чи вирішується ця ситуація в законодавчому полі і якщо так, що для цього треба зробити?
Для цього потрібна перш за все воля міської ради Дублян. Зараз ми входимо в курс справи, організовуємо сесію. У міськраді 25 депутатів: 10 — НУ, 7— БЮТ, 2 — СПУ, 2 — УНП, 2 — Пора, 1— НБ Литвина і 1 — ПППУ.
Скільки з них людей, напряму залежних від Снітинського?
Сподіваюсь, що меншість.
Отож ми можемо ставити багато питань і приймати рішення. Зараз університет звернеться за тим, щоб ми їм погодили державний акт межі земельних ділянок. Цього не буде. Я заявляю про те, що всі землі лишаться у комунальній власності.
А для чого це університету потрібно?
Наскільки мені відомо, зараз ведеться робота по підготовці акту на державну власність на землю, яка сьогодні перебуває у постійному користуванні університету, щоб ці землі вивести із комунальної власності в державну. Тоді все місто перейде у державну власність. Нам лишиться лише периферія, ми її називаємо сільською частиною, де розташована індивідуальна забудова, а решта — реально все є і буде власністю університету.
Але для чого це університету, адже всі інші відомчі установи навпаки сьогодні намагаються передати на баланс міст своє майно, бо не спроможні дати раду з його утриманням?
На рахунок того, для чого університету державна власність на землю, можу робити тільки припущення — для того, щоб потім продавати землю під котедж не будівництво. Дубляни мають вигідне географічне розташування поблизу Львова. Земля дешева, бо державна оцінка ще не зроблена, адже міська рада не має можливостей фінансувати експертну оцінку землі. Особливого продажу в цьому районі землі не проводилося, бо не маємо що продавати. Маємо декілька ділянок, плануємо їх на продажу, бо в нас багато проблем, і газ, і вода. Отож Дубляни — це перспективна зона забудови.
Тобто реально той, хто сьогодні отримає право розпоряджатися землею, в майбутньому отримає прибуток від її продажу і оренди: або громада міста, або університет?
Ми не можемо забрати свої комунальні землі в університету без його згоди. Земельний кодекс не дозволяє цього зробити без згоди користувача. Університет же згоди не дає і ми не можемо нічого зробити. Один із шляхів вирішення цієї проблеми — судитися з університетом. Але попередня влада цього не хотіла робити, навіть не дивлячись на те, що рада ще за старої каденції, наприклад, прийняла рішення про те, щоб передати у комунальну власність будинок побуту, спортивний зал, житлові будинки. Були й відповідні укази президента та накази міністерства аграрної політики про передачу. Ці всі об’єкти сьогодні залишаються на балансі університету. Хоча чи потрібно університету стільки землі? Наприклад, в його структурі є дослідне господарство. Ну скільки потрібно землі для того, щоб вивести новий сорт картоплі чи помідор? Решта — засівається зерном, ріпаком, вони займаються комерційною діяльністю. Але за землю нічого не платять. Чи це нормально? На мою думку, ні.
Ми за побутовий комбінат воювали, там є і перукарня і ремонт взуття, пошиття одягу, магазин, ощадний банк, пошта, міліцію зараз туди розмістили. А університет сьогодні хоче цей будинок відібрати для потреб навчального центру.
Хоча в 2003 році у Дублянах відбулася передача частини відомчого житлового фонду університету у власність міста. Майно це повинно було бути передано у власність міста в належному стані. Передали ж будинки, де комунікації жодного разу не мінялися. Люди зараз ідуть в міську раду. Разом з тим був гарантійний лист, що університет зобов’язується виконати певні роботи, передати матеріали. Цей лист до цього часу ще повністю не виконаний. Отака ситуація. Люди з цими питаннями до ректора не йдуть, бо всі в нього працюють. Зате всі йдуть до нас. У міськраду.
Добре, а як би Ви розпорядилися землею, якщо б мали на це право?
Гроші, які б місто отримало від оренди чи продажу землі, пішли б в першу чергу на вирішення проблем громади міста. А таких проблем в нас більш, ніж достатньо.
Наприклад, водоочисні і водозабірні споруди сьогодні перебувають на балансі університету. Спеціальна установа при університеті збирають платню, виконують роботи по міри можливості. Але система водопостачання у Дублянах потребує повної реконструкції, бо є старою і не придатною до використання.
В Дублянах сьогодні значні проблеми з тиском газу. В нас є можливість будувати зараз. Ми проводили тендер. «Львівгаз» вже почав роботи. Але немає грошей. Думаю, якщо продамо землю, виставимо на аукціон декілька ділянок, тоді зробимо це своїми силами. Від того чи буде газ у Дублянах залежить розвиток промисловості та будівництва. Ми не можемо планувати якусь промисловість, житлове будівництво, бо немає газу. В нас у Дублянах діє заборона на висотне будівництво через проблему з газом.
Далі. Університет передав на баланс міста житлові будинки, а земля під ними — лишилася у його розпорядженні. Не розумію в чому затримка. По генплану можна багато будувати на цій території. Приїжджають інвестори, пропонують нам гроші на реконструкцію газової мережі, водопостачання, цих будинків. Але ми не можемо цим скористатися, бо в нас немає землі, а отже ми не маємо, що запропонувати інвесторові в обмін на його пропозиції.
Чому раніш ніхто не піднімав цієї проблеми, адже Ви були секретарем міськради Дублян?
Піднімав, але мене зразу гасили. Що один чоловік зробить? Я ж не був головою ради, лише другою особою. Необхідна підтримка депутатів.
Наведу один приклад. У Дублянах живе вчителька, завуч Малахівської СШ, депутат районної ради в аварійному приміщенні, яке загрожує обвалом. Цей будинок на балансі університету. Треба вирішити житлову проблему. Жінку висилити з цього будинку. Вона свого часу направила лист в регіональну приймальню президента. І нам цей лист прийшов з вказівкою прийняти міри. Мені тоді сказали накласти на лист звичайну резолюцію в дусі того, що ні в університету, ні в міської ради житла немає. Я ж почав розбиратися і знайшов можливість вирішити цю проблему. В одному будинку, який університет передав нам на баланс, є 4-хкіматна квартира. Університет її тримає за собою, нібито для прийому гостей, хоча має свій готель. Я запропонував цю квартиру передати жінці. Адміністрація університету виступила проти, а депутати мене не підтримали.
Але можливо, у вирішенні вашої ситуації все впирається не лише в одного ректора університету, а це питання може вирішуватися і на іншому, більш високому рівні?
Звичайно, що позиція Кабміну може нам допомогти. Бо треба ж згоду землекористувача, щоб нам віддали землю, а університет підпорядкований Мінагрополітики. Снітинський сам не може віддати цього всього. Йому потрібно погодження міністерства. Ми ще не виходили на міністерство, проте переконаний, якщо б ректор хотів віддати нам землю, вони не заперечували. Для них — це гора з плечей.
Я також планує звернутися до Президента України, готую пакет документів. Необхідно, щоб Кабмін визначив потреби університету у землі, бо в земельному кодексі так і написано, що Кабмін визначає потребу ВНЗ у землі. Але ми також мусимо з чогось жити. Яке це місцеве самоврядування, коли ми в чужому приміщенні, на чужій території?
Я переконаний, треба розділити: місцева влада і університет, і щоб кожний відповідав за свою територію. Ми відповідаємо за людей загалом. Університет — повинен займатися наукою дослідами, навчанням. Для нас щастя мати таку установу на своїй території. Дубляни на цьому виросли. Люди приїжджають з від зусиль. Але немає ніякого розуміння між міською владою і керівництвом університету. Я не виступаю проти університету, люди повинні мене підтримати. Сподіваюся, що ситуація зміниться.
Коментар "Вголосу"
Ця історія не з розряду тих, де читач може одразу ж сформувати позицію і визначити хто правий, а хто винуватий. Адже йдеться не про останній кусень хліба, який відібрали у голодного, а про речі, які опосередковано стосуються життя більшості жителів міста. Разом з тим, в розпорядженні «Вголосу» є матеріали, які підтверджують інформацію міського голови Дублян про те, що це місто сьогодні перетворилося на феод однієї людини — ректора аграрного університету «відродженого аграрія» Володимира Снітинського. І сталося це не за радянської влади, а за часів незалежної України, і руку до цього доклали і докладають як попередня ненависна багатьом кучміська влада, так і свої помаранчеві «любі друзі».
Серед цих документів є й повідомлення управління державної служби боротьби з економічною злочинністю УМВСУ у львівській області від 28.03.06 про те, що воно нарешті відреагувало на інформацію про протиправні дії ректора ЛДАУ В.Снітинського, встановило факти порушення вимог Закону України «Про оренду державного та комунального майна», а також Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду державного майна з боку посадових осіб університету про укладанні договорів оренди державного майна. Матеріали перевірки скеровано в прокуратуру Жовківського району Львівської області для прийняття рішення. З чого слід розуміти, що матеріали перевірки дають підстави для відкриття кримінальної справи. Але чи буде вона відкрита і чим завершиться її розслідування — наразі не відомо.
Додамо також, що міський голова Дублян, на наш погляд, дещо перебільшує роль ректора університету в опіці над своїми працівниками, а саме в частині, що університет платить людям зарплату. Адже в кулуарах вже давно ширяться чутки про те, що наприкінці 2005 року, а саме у грудні, в університеті з невідомих причин не відбулася виплата зарплатні із бюджетних фондів, які нібито на рахунок університету поступили. Ця проблема не закрита по сьогодні. Принаймні професорсько-викладацький склад повинен отримати зарплату за грудень минулого року у квітні-травні. Цього ж року з січня по липень на 50% зменшена виплата надбавок викладацькому складу університету за складність, напруженість у роботі та доплат за вчене звання та науковий ступень. Як відомо, саме ці надбавки становлять левову частку у структурі зарплати викладачів.
Ми також готові надати слово у цій дискусії щодо майбутнього Дублян пану В. Снітинському, бо тільки він має відповідь на питання, які виникають після ознайомлення з матеріалами інтерв’ю і довідками. Сподіваємося, що він охоче з нами зустрінеться після свят.
ІА "Вголос": НОВИНИ