За його словами, на загально українському рівні тема джинси не є надто гострою, адже її почало витісняти дещо інше поняття. Це намагання влади контролювати те, про що пишуть вітчизняні ЗМІ, тобто своєрідна цензура, зазначив він.
Проте, на думку Отара Довженка, у країні зараз настав такий період, коли у політиків немає достатньо коштів, щоб платити за створення свого іміджу, тому вся джинса на 80-90% перейшла у русло комерційної.
«Якщо джинса має такий вигляд, наприклад, як рубрика «цікаво знати» у одній із газет, де пише: найшвидша тварина – гепард, найшвидша пташка – колібрі, а найшвидший інтернет – такий-то, це швидше смішно і примітивно, ніж серйозно. Але коли мова йде про речі, які можуть нашкодити людині, чи вбити її, то це вже можна назвати злочином», - зазначив Отар Довженко.
Професор факультету журналістики ЛНУ ім. Івана Франка Борис Потятиник вважає, що одним із найдієвіших методів боротьби з джинсою є опрацювання цього питання на законодавчому рівні, а також моніторинг цього явища у засобах масової інформації.
«Моніторинг джинси буде дієвим лише тоді, коли його результати будуть доведені до читачів у поширених виданнях. Думаю, варто прийняти закон про приховану рекламу. Це дасть змогу трохи оздоровити колективи, адже тоді кожен знатиме хто і скільки взяв за певний матеріал», - сказав Борис Потятинник.
«Також вагомим чинником можуть стати журналістські ініціативи – якщо ЗМІ заявляє, що не робить замовних матеріалів, і насправді цього не робить, то це непогана реклама для читача, який шукає якісні матеріали», - додав він.
ІА "Вголос": НОВИНИ