Феномен «політика-нашоукраїнця», на жаль, сьогодні ще є маловивченим і, безумовно, вимагає спеціального дослідження. Яка незбагненна хромосома перетворює нормальну людину на «нашоукраїнця» і наскільки фундаментальними є їх відмінності від нормальних людей - невідомо, але деякі риси настільки впадають в око, що про них просто неможливо не сказати.
По-перше, ситуативна здатність «нашшоукраїнців» до екстремальних навантажень. Не впевнений, чи можуть вони пройти крізь вушко голки, але без мила в зад – за милу душу! Ну хто б із вас, шановні читачі, за шмат гнилої ковбаси чи якісь інші ласощі без тренувань, без тривалої підготовки, без місяців загартовування поліз в ополонку, аби продемонструвати вірність господарю? (Не кажучи вже про те, що для нормальної людини ганебно і принизливо мати господаря)
А от «нашоукраїнці» не настрашилися і не посоромилися. Не соромилися сім разів на день називати себе «людьми Ющенка» доки Ющенко мав царські повноваження. Не боялися всі гуртом подізли в зимну воду, щоб показати президентові свою собачу відданість, а вже цього року, коли Ющенко втратив частину влади, вони так само не посоромилися начхати на хобі свого вождя. Пофіг!
Ще «нашоукраїнці» є дуже лабільними політиками (від латинського labilis, що означає слизький, вислизаючий). Ось, наприклад, дві цитати з висловлювань Ярослава Кендзьора:
1. 21 січня ц. р. у Львові в в кінотеатрі імені Олександра Довженка він заявив:
«Більшого україноненависника, як Олександр Мороз, я ще не бачив! Постає питання: чиї вказівки впродовж свого панування при владі він виконує? Адже ідея конституційної реформи – це ґрунтовно, заздалегідь, далекоглядно продумана провокація проти України для руйнації української держави»
2. 14 червня минулого року, коли практично домовлено було про створення коаліції в форматі "НУ"-Регіони, той самий Кендзьор заявив: «Треба буде дуже довго пояснювати і популярно пояснювати виборцеві (причини створення коаліції «НУ» - Регіони - Вголос). Хтось зрозуміє, а хтось — ні. Яка ж тоді різниця, якщо бандити, які повинні сидіти в тюрмах, погодилися на те, щоб вирішити проблему, наприклад, визнати ОУН-УПА, а наші помаранчеві союзники категорично не хотіли цього приймати? Люди тоді судять з ким краще вести переговори і розпочинати новий етап дружби ».
Ось така готтентотська мораль «Нашої України»: «Якщо ми вкрали корову – це добро, а якщо у нас вкрали корову – це зло»
ІА "Вголос": НОВИНИ