Делегати конференції Львівської обласної організації УНП 14 березня обрали народного депутата України Олексу Гудиму на повторний термін головування в організації. За кандидатуру Олекси Гудими проголосувало 462 із 538 делегатів конференції.
Лідер УНП Юрій Костенко схвалив вибір львів’ян, зауваживши, що партійне керівництво не має підстав бути незадоволеним діяльністю пана Гудими, позаяк ще чотири роки тому у львівському обласному осередку партії було лише 600 членів, а зараз уже три тисячі осіб. У відповідь Олекса Гудима пообіцяв, що до цьогорічних президентських виборів число членів партії на Львівщині зросте вдвічі, а до 2006 року ЛОО УНП матиме аж десять тисяч членів.
Щоправда, невідомо чи проіснує УНП до 2006 року. Адже в середовищі Блоку Віктора Ющенка вже віддавна точаться розмови про утворення єдиної правоцентристської партії, яка би мала об’єднати усі патріотичні сили. Подейкують, що саме в очікуванні на цю подію Український народний рух змінив назву на УНП і відмовився об’єднуватися з Народним рухом України. Про об’єднання рухів, думаю, варто поговорити трохи детальніше, оскільки цей процес демонструє деякі цікаві тенденції у нашому правоцентристському середовищі і вочевидь може служити своєрідним посібником із наступання на граблі в українському об’єднавчому процесі.
Розмови про об’єднання Руху почалися майже відразу після його розколу і вже перетворилися на одну із вічнозелених тем української політики. Розкол - справа швидка. Один з'їзд і розколися. Процес об'єднання складніший і довший. Влітку 2002 року лідери партій УНР Юрій Костенко і НРУ Геннадій Удовенко підписали "Декларацію про об'єднання Руху". Декларація повідомила про початок об'єднання двох партій у „єдиний виборний блок у складі широкого виборного об'єднання національно-демократичних сил на парламентських і місцевих виборах 2002 року”, а також про об'єднання їх у єдиний Рух після закінчення виборів у 2002 році". Цікаво, що як повідомив Костенко, вони з Удовенком готували підписаний документ потайки навіть від своїх колег по керівництву партіями, "тому що інакше Декларації могло і не бути". То ж чи варто дивуватися, що далі розмов про об’єднання справа не пішла.
У грудні 2002 року тема злиття рухів знову набула актуальності. 12 грудня відбулося засідання Політради НРУ, на якому було прийнято Меморандум об’єднавчого процесу НРУ та УНР з точки зору НРУ. У меморандумі серед іншого зазначено, що НРУ готовий до об’єднання з УНР за умов, якщо існує розуміння відновлення Руху як такого, буде збережено історична тяглість НРУ, а також буде збережено назву „НРУ”. 13 грудня відбулося спільне засідання Політради НРУ і Президії Центрального Проводу УНР за участю лідеру блоку „Наша Україна” Віктора Ющенка по питанню об’єднання цих партій. 14 грудня Віктор Ющенко був також присутній на засіданні Центрального проводу НРУ. Було оголошено про створення робочої комісії, яка повинна виробити принципи і процедуру об’єднання НРУ з УНР. Заговорили про те, що об'єднання двох рухів справді може стати каталізатором ширших об'єднавчих процесів усіх правих сил України, які стоять на демократичних позиціях і не приймають нинішнього стану справ у країні – створення „партії Ющенка”.
16 грудня керівник ЛОО УНР Олесь Гудима навіть назвав конкретну дату, коли відбудеться остаточний завершальний етап об’єднання двох Рухів – 25 січня 2003 року. Саме тоді мав відбутися 2-й з’їзд УНР. Заява дивна і, м’яко кажучи, безвідповідальна, адже шановному політику звичайно ж було відомо, що у січні 2003 року обидві партії об’єднатись не зможуть, оскільки передумовою об’єднання мало стати прийняття рішення про об’єднання з’їздами обидвох партій, а з’їзд НРУ мав відбутися тільки у травні 2003 року.
Але не минуло й місяця, як на конференції львівської обласної організації УНР, 11 січня 2003 року, пролунали цілком нові заяви. Лідер УНР Юрій Костенко запевнив, що січневий з’їзд не тільки не стане етапом возз’єднання Рухів, а навпаки – покладе початок створенню нової Української народно-національної партії, яка займатиме правоцентристську нішу. Лідер УНР також заявив, що єдину партію на базі „Нашої України” робити недоцільно. А Олесь Гудима наголосив, що треба створювати новий політичний бренд тому, що при теперішній назві партії виборцю складно розрізняти УНР та НРУ і всі здобутки УНР на Львівщині асоціюють з НРУ.
Ось така історія про буцім-то скоре злиття Рухів.
Пігмеїзація нинішніх правоцентристських лідерів, в тому числі й рухівських, змушує їх боятися будь-яких організаційних перестановок, оскільки майже кожен про себе знає, що він не відповідає високій займаній посаді, а злиття партій передбачає, що, як мінімум, половина нинішніх регіональних та київських партфункціонерів змушені будуть покинути місця у президіях.
P.S. Голова УНП Юрій Костенко на прес-конференції 14 березня зазначив, що досвід об’єднавчого процесу між УНП та НРУ засвідчує, що коли домовлятись хто яку посаду займатиме у партійній організації, то такі переговори приречені на поразку. А потому заявив, що у Львівській області після об’єднання обласних організацій НРУ та УНП головою організації можуть обрати як Гудиму, так і Кендзьора, а, можливо і Тараса Стецьківа”.
ІА "Вголос": НОВИНИ