- Пане Ігорю, яким Ви бачите результат політичної реформи?

- Політична реформа у такому вигляді, у якому вона зараз пропонується є дуже небезпечною для української демократії. Вона здійснюється не для захисту інтересів наших виборців. Вона робиться під конкретні політичні фігури, персони, для того, щоб зберегти при владі діючий режим, діючі клани, перенісши вагу влади від Президента до Прем’єр-міністра і парламенту.
Діючий режим прекрасно розуміє, що, очевидно, представнику влади, буде важко виграти наступні президентські вибори, і тому, власне, розігрується такий сценарій.
Звичайно, що є інший сценарій, який би міг об’єднати , а не роз’єднати ВР України. Зокрема, якби ми домовилися про введення в дію змін до Конституції після парламентських виборів 2006 року. Йде мова про зміни в перехідні положення. Цей варіант був би, дійсно, реальним компромісом, тому що він, враховував би той факт, що нове правове поле вступало в дію після нових виборів на пропорційній основі, так як це було б передбачено новими змінами до Конституції. Він давав би можливість усім політичним партіям реально поборотися за владу протягом парламентських виборів. І тоді вже тих, кого підтримає народ, кому народ надасть мандат довіри, той буде, звичайно, українською владою. На сьогодні при владі лише ті політики, та команда політична, яка отримала не більше 12 відсотків підтримки українських виборців.

- Пане Ігорю, Ваш колега Микола Катеринчук у газеті «Столичные новости» заявив, що «Наша Україна» міняє тактику, за його словами, і „Наша Україна” вже згідна, щоб реформа відбулася якомога швидше, і щоб новий Президент уже обирався з урізаними повноваженнями. Чи це є позиція фракції?

- Ні. Це не є позиція фракції. Я на жаль, не знаю про цю заяву, але позиція фракції на сьогоднішній день така, що ми будемо обстоювати введені в дію змін до Конституцій у 2006 році. Що стосується позиції того, що відбулося, то наша фракція до цього часу визнає голосування, що відбулися і 24 грудня, і в лютому, тому що всі вони були проведені з серйозним порушенням Конституції, процедур ВР України, тобто Регламенту. Ясно, що ми не можемо поміняти свою точку зору на те, що відбулося, тому що Регламент і Конституція з того часу не змінилися.

- Ви є спеціаліст у ВР з міжнародних питань, як Ви вважаєте, як зміна політичного устрою України може вплинути на ті міжнародні виклики, що стоять перед Україною. Тобто, перш за все, як зміниться ставлення Росії до України у зв’язку зі зміною політичної системи держави. І як Євросоюз, тобто, як Європа сприймає ці зміни? Чи не загрожує перехід до парламентсько-президентської системи самій державності?

- Звичайно, тут треба говорити, що позиція Євросоюзу і Росії є різною. Євросоюз чітко озвучує у своїй заяві, що він не визнаватиме будь-які українські реформи, які будуть відбуватися до президентських виборів. Вимога Євросоюзу і це, до речі, озвучив сам Хав’єр Солано, полягає в тому, щоб, дійсно, відокремити президентські вибори в Україні від змін до Конституції. І, власне, в Європі це чітко сформульовано в тексті заяви Європейського Союзу щодо подій в Україні, і, звичайно, в рішенні Ради Європи.
На сьогодні ми можемо говорити про те, що ці вимоги не виконуються і є небезпека, що у квітні знову ж таки Рада Європи повернеться до українського питання. Процеси, які зараз ініціює більшість, можуть призвести до часткової ізоляції України.
Що стосується Росії, то вона більш лояльно ставиться до того, що відбувається в Україні. Росію не цікавить якраз сторона демократичності цих процесів, її більше цікавить можливість впливати на цю ситуацію через відповідні бізнесові структури, які зараз досить впевнено почувають себе в Україні. Через різні політичні партії, які підтримують на сьогодні російський вектор, і звичайно, Росія буде мати певні переваги, через те, що вона буде займати іншу позицію, ніж Європейський Союз.
Є небезпека того, що деякі політичні сили в Україні, які йдуть на вибори Президента, будуть намагатися, не маючи підтримки українського виборця, шукати підтримки в Росії. І ми вже зараз бачимо можливі сценарії такого розвитку.

- Чи немає сьогодні розмов у парламенті про можливість синхронного голосування по конституційним змінам і угоді про ратифікацію ЄЕП? Є така загрози?

- Я думаю, що такої загрози немає. Це абсолютно різні процедури. Раніше голосування по ратифікаціям відбувалося в середу, що стосується змін у Конституції, це зовсім інша процедура, тому говорити про якийсь пакет немає серйозних підстав. Натомість можуть з’явитися інші пакети. Наприклад, ЄЕП може розглядатися в пакеті, як це було в Росії, разом з угодою про сухопутний українсько-російський кордон. Вона може розглядатися в пакеті з угодою про спільне використання Азовського моря і Керченської протоки.
Сьогодні ще рано говорити про винесення угоди про ратифікацію договору про ЄЕП у зал. Голова ВР розуміє, що він додатково збурить і так уже неспокійний океан у парламенті. Тому спочатку будуть спроби провести зміни до Конституції, а потім вже ставити питання, які також є дуже контроверсійними в сесійній залі.

- Як Ви можете прогнозувати, чи буде до президентських виборів поставлене питання по ратифікації угоди по ЄЕП, і які реальні наслідки це матиме для України?

- Я думаю, це цілком реально. Угода вже внесена до ВР України. Вона зараз передана на розгляд до комітетів, в тому числі і в наш Комітет у закордонних справах. Зараз ми вивчаємо всі матеріали. Я думаю, що дуже багато залежатиме від самого розвитку Закону „Про ратифікацію”, тому що, з одного боку, є угода, а з іншого - можуть з’явитися різні застереження і заяви, які торкатимуться ратифікації. Очевидно, ми запропонуємо такий варіант ратифікації із застереженням, за яким ідея єдиного економічного простору для України буде працювати тільки в режимі зони вільної торгівлі, тобто цього першого етапу.
Крім того, як ви знаєте, Президент підписав цю Угоду з застереженням про те, що вона діє у частині, яка не суперечить Конституції України. Тепер цю ідею треба розвинути, і серйозно сформулювати всі переваги і небезпеки, які несе в собі Угода. Ми розуміємо, що одночасно інтегруватися в простір європейський і простір ЄЕП неможливо. Рано чи пізно нам доведеться обирати. Думаю, що цей вибір буде все ж таки європейським вибором.

- Ви, можливо, належите до останнього покоління депутатів-мажоритарників у ВР. Як Ви ставитеся до чистої пропорційної виборчої системи, і яке Ваше подальше політичне майбутнє в цій системі?

- Я вважаю, що українська ментальність полягає в тому, що виборець хоче бачити реального кандидата. І в цьому плані мажоритарна система є ближчою українському виборцеві. Але сьогодні треба говорити про політичну доцільність тієї чи іншої системи, і я прекрасно розумію, що лише вибори на пропорційній системі можуть сформувати політично відповідальний уряд і владу України. Тому на цьому етапі, принаймні на наступних два процеси виборів, ми можемо використовувати саме пропорційну систему, яка дає можливість реально сформувати більшість у парламенті, сформувати відповідальний уряд. І якщо цей уряд буде працювати погано, на наступних виборах він може бути змінений. А з часом, коли ми законом „Про пропорційні вибори” зміцнимо політичну систему, структуруємо суспільство, зміцнимо політичні партії, тоді можна буде повернутися до варіанту мажоритарної системи з пропорційними елементами або, навпаки, коли виборці будуть голосувати за кандидатів, але конкретних кандидатів тієї чи іншої партії або блоку в округах. Я не виключаю, що після 10-ти років виборчого процесу ми можемо повернутися до мажоритарної системи, але знову ж таки, на цьому етапі, я абсолютно переконаний, – нам потрібна пропорційна система.
Що стосується моєї наступної долі. Я належу до політичної сили - до „Нашої України” , я буду йти на вибори саме з цією політичною силою, тепер уже не як представник чи кандидат від округа, а як кандидат списку політичної партії. Тобто ми будемо, очевидно, працювати зараз над створенням нової політичної партії. Я думаю, що вже на наступні парламентські вибори це буде нова політична партія, яку буде очолювати Віктор Ющенко.

- Як Вам вдається поєднувати активну діяльність міжнародно-законодавчої роботи з роботою на окрузі? Як часто Ви буваєте на окрузі? І які там зараз є проблеми?

- Звичайно, я законослухняний депутат. Мінімум тиждень на місяць я намагаюся віддати роботі в окрузі, але зазвичай це буває частіше. Інколи бувають місяці, коли кожної суботи-неділі приїжджаєш в округ. Мені пощастило, тому що я їду не тільки в округ, але й до рідної домівки, де я народився. Так що для мене це швидше не робота в окрузі, а робота вдома.
Для мене округ – це пріоритет; це 3 райони: Стрийський, Дрогобицький, Жидачівський, - всі вони дуже цікаві. Робота в окрузі – це, в першу чергу, робота з людьми. Я вважаю, що депутат має найвище щастя спілкування з людьми і, як правило, я отримую дуже велику насолоду від того, що роблю в окрузі.
Звичайно, що в мене є і пріоритети в роботі на окрузі. Зокрема, свого часу я створив благодійний фонд, який займається проблемами захисту дітей , також він підтримує різні культурологічні, різні соціальні проекти. Хотів би сказати, що таких проектів було багато. Це, в першу чергу, захист дітей-інвалідів, захист дітей-сиріт. Весь час я намагаюся опікуватися проблемами наших сиротинців, які знаходяться в окрузі. Це проблеми шкіл-інтернатів, які знаходяться в окрузі. Звичайно, це проблеми, пов’язані з захистом пенсіонерів.
Останнім часом велику частину свого робочого часу я віддаю законопроектам пенсійної реформи. Буквально протягом місяця я вніс 2 законопроекти, і зараз один дуже серйозний законопроект, який торкається серйозних змін до Закону „Про пенсійне забезпечення”. Він торкається захисту жінок. Я вводжу спеціальний коефіцієнт, який дає можливості жінкам, які, маючи стаж на 5 років менше (бо жінки йдуть на пенсію на 5 років раніше), все ж таки отримувати однакову з чоловіками пенсію. Так само в цьому законопроекті я обмежую верхню планку максимальної пенсії - до чотирьох початкових мінімумів, і, звичайно, намагаюся збільшити розмір пенсії через впровадження нових коефіцієнтів, трошки вищих, ніж передбачені у теперішньому законі.
Що стосується конкретних справ, то я можу сказати, що з початку цього року ми намагалися допомагати різним нашим установам, зокрема, була надана допомога туберкульозному дитячому санаторію у місті Журавно, в першу чергу, допомога ліками. Зараз ми разом з фірмою „Філіп-Моріс” працюємо ще над одним проектом, який також буде, умовно кажучи, проходити під гаслом боротьби з курінням. Хоча ця фірма займається виробництвом тютюнових виробів, але вона також намагається допомагати дітям хворим на туберкульоз.
Я також опікуюся інтернатом для дітей з розумовими вадами в селі Лівчиці Жидачівського району. Ми провели акцію на Свято Миколая. Кожна дитина в цій установі написала листа Миколаю, в якому побажала отримати той чи інший подарунок від Миколая. Миколай виконав, на щастя, практично всі потреби, прохання дітей. Це було велике свято для інтернату. Також останнім часом ми допомагаємо ліками Підгірцівському інтернату для слабозорих дітей, це в Підгірцях Стрийського району, також сиротинцям у місті Стрий, в селі Розгірчі, у Моршині.
Так що я намагаюся максимально сфокусувати свою діяльність саме на допомозі тим, хто її реально потребує.

Пане Ігорю, сьогодні в парламенті поширене таке популярне явище як регіональний лобізм. Тобто деякі регіони формують відкриті регіональні групи: Донецька, Луганська. Деякі регіони намагаються створити неформальні регіональні групи. Чи існує Львівське регіональне лобі, хоча б неформальне, яке спільно відстоює у Києві у ВР інтереси Галичини, інтереси Львівського регіону?

- Звичайно таке лобі існує. Нам, очевидно, повезло. Тому що практично майже всі округи у Львівській області це представники „Нашої України”, хіба що за винятком Писарчука, який належить до фракції Соціал-демократичної партії. Це означає, що ми маємо спільну позицію, і, звичайно, переживаємо за долю нашого регіону. Це торкається і політичних, і економічних питань.
Крім того, кожний депутат працює у своєму окрузі та лобіює інтереси львівського бюджету, виділення коштів для тих чи інших проектів для Львівщини. Я думаю, що завдяки цьому було завершено такий серйозний проект, як Обласний онкологічний центр у місті Львові.
Я теж намагаюся, щоб капіталовкладення йшли до мого округу. Цього року ми запланували капіталовкладення для газифікації сіл, зокрема села Вірне Стрийського району, села Вибрунівка Жидачівського району, село Володимирці Жидачівського району. Ми також запланували кошти на побудову очисних споруд, зокрема у місті Жидачеві, Ходорові. На черзі стрийські очисні споруди. Зараз ми займаємося питаннями, пов’язаними із добудовою кількох шкіл в моєму окрузі: школа у селі Гніздичів Жидачівського району, у селі Олетня Дрогобицького району, у селі Кути Стрийського району. Зараз на черзі, можливо, буде середня школа в селі Ходовичі Стрийського району.
Разом з тим ми працюємо над природоохоронними програмами, зокрема такими як берегоукріплення річки Стрий, це фактично серце мого округу – місто Стрий. Так що, звичайно, ми намагаємося лобіювати ті чи інші проекти, які є соціально важливими для Львівщини і для мого округу.

- Як ситуація в окрузі полягає з виїздом молодих жінок, чоловіків за кордон? Чи не є це загрозою для національної безпеки?

- Звичайно, це проблема для всієї Західної України, для Галичини. Дуже багато сімей практично відчувають на собі. Розбиті сім’ї, проблеми з вихованням дітей, які залишаються з дідусями, бабусями. Звичайно, щоб вирішити ці проблеми, в першу чергу, треба поміняти діючий режим, діючу владу. Вона настільки відлякала інвесторів, які можуть вкладати гроші в створення нових робочих місць. Фактично ми втратили довіру до приватного інвестора. Я думаю, це можна поміняти за рахунок зміни політичної системи. Що стосується захисту цих людей, на жаль, він не завжди є пріоритетом у роботі нашого Міністерства закордонних справ. На мій погляд, абсолютно недостатньо тих людей, які сьогодні працюють в консульствах закордоном.
Повинні бути двосторонні угоди, така угода підписана з Португалією, зараз ідуть переговори з Грецією, Іспанією, Італією. Принаймні, це дозволить трішечки допомогти тим людям. Зрештою, багато з них уже зараз за законами цих країн легалізовані, вони цілком офіційно працюють, і, звичайно, у такий спосіб інвестують свої родини. Навіть, коли їх запитують, яка головна мета виїзду, багато з них говорить про те, що треба вчити дітей. Абсолютно зрозуміла мета. Тому я, як ніхто, відчуваю ці проблеми. Дуже багато допомог, пов’язаних з каліцтвом, з трагічними випадками пройшло через мої руки. Це завжди серйозні проблеми і для сім’ї, і для країни. Тому я зацікавлений в тому, щоб максимально захистити наших виборців, і, звичайно, буду робити все для того, щоб створити реальні механізми захисту і повернення українців в Україну

- У разі фальсифікації президентських виборів, чи абсолютно брутального проходження політичної реформи, який варіант в Україні більш прогнозований - білоруський чи грузинський, чи інший варіант?

- Думаю, що Україна вже пройшла свій шлях до тієї межі, за якою вже навряд чи можливе згортання демократії, як у Білорусії. Тому я швидше прогнозував би грузинський варіант. Він є досить реальним. Сьогодні люди серйозно не задоволені діяльністю уряду, зокрема такими проблемами, як: ціни на важливі продукти і ліки, проблеми, пов’язані з бюджетним забезпеченням, – повернення коштів вчителям по статті 57; це серйозні проблеми, пов’язані з комунальним господарством; пенсійна реформа, тому що вона не виконала своєї головної мети. Люди незадоволені, тому що не отримали реального збільшення своїх пенсій. Ми неодноразово зверталися і в судові органи стосовно постанови №1347 Кабінету Міністрів, яка, практично, урізала на третину пенсії наших громадян. Я думаю, є абсолютно серйозні економічні передумови грузинського варіанту.
Крім того, звичайно, це є політичні передумови. Я переконаний, що наші люди не хочуть, щоб замість них вирішували долю в парламенті ті політики, яким вони не віддавали свої симпатії. Повторюся, що 12 відсотків отримали ті політичні сили, які сьогодні в парламентській більшості. Тому все це, в першу чергу захист економічних і політичних інтересів виборців, може призвести до грузинського варіанту. На мій погляд, це дуже позитивний розвиток, тому що в Грузії все пройшло без будь-яких ексцесів, без жертв, кровопролиття. Я думаю, такий варіант відставки діючої влади через висловлення народом недовіри є досить реальним в Україні.

ІА "Вголос": НОВИНИ